Справа № 2-149/09                                                 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2009 року                                                                 

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Мальованої В.В.

при секретарі - Гладишевій Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом  ОСОБА_1до Сумської міської ради, ОСОБА_2, УМВС України в Сумській області про визнання рішень та ордеру на квартиру  недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що з 1983 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_3. Від  шлюбу мають двох доньок : ОСОБА_3 та ОСОБА_2. На вказаний склад сім»ї їм надано було двокімнатну АДРЕСА_1, яка в подальшому була ними приватизована. Оскільки вказана квартира була меншою площею, його як інваліда не було знято з черги на першочергове отримання житла.

 ОСОБА_2 після одруження змінила дівоче прізвище на прізвище чоловіка ОСОБА_2.

Позивач стверджує, що він нещодавно дізнався про те, що  згідно з протоколом № 7  сумісного засідання адміністрації і керівництва житлово-побутової комісії УМВС України в Сумській області від 18.12.2001 року йому була виділена однокімнатна АДРЕСА_2для відселення відповідачки ОСОБА_2. Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради вказана квартира була виділена відповідачці та на неї на її імя виданий ордер. Оскільки він не підписував ніяких документів щодо виділення йому  вказаної квартири для відселення доньки та в зв»язку з погіршенням відносин у сім»ї  просить визнати рішення  про виділення ОСОБА_2 спірного житла, що міститься у протоколі № 7 сумісного засідання адміністрації і керівництва житлово-побутової комісії УМВС України в Сумській області від 18.12.2001 року, рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 334 від 18.06.2002 року та ордер наАДРЕСА_2на ім.»я ОСОБА_2визнати недійсними.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача виконавчого комітету Сумської міської ради  проти вимог позивача заперечував, при цьому зазначав, що виконавчий комітет при вирішенні питання щодо розподілення житлової площі дія в межах своїх повноважень та приймав оскаржуване рішення на підставі документів, які визначені законом. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідачка ОСОБА_2також проти позову заперечувала та зазначала, що позивач пропустив строки звернення до суду із вказаним позовом, крім того,  всі документи, які були надані житловій комісії та виконавчому комітету складалися саме ним та підписувалися. Підставою звернення до суду позивача стало те, що позивач постійно користується спірною квартирою, яка на даний час належить її на праві власності, перешкоджає у володінні , користуванні цією квартирою її, в зв»язку з чим вона була вимушена звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні житлом.

Представник відповідача УМВС України в Сумській області проти вимог позивача заперечував та пояснив, що відповідач дійсно потребував поліпшення житлових умов в зв»язку з його інвалідністю. Позивач особисто звернувся до керівництва УМВС України в Сумській області з заявою про надання йому житла з метою відселення відповідачки ОСОБА_2. Вказана заява була розглянута та було прийняте відповідне рішення, яким було задоволено його вимоги. Підстав для визнання оскаржуваних рішень та ордеру у позивача немає.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, свідків, приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що  ОСОБА_1 є інвалідом І групи по зору (а.с. 8).

З 1983 року позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_3. Від  шлюбу мають двох доньок : ОСОБА_3 та ОСОБА_2. На вказаний склад сім»ї їм надано було двокімнатну АДРЕСА_1, яка в подальшому була ними приватизована.Даний факт не оспорюється сторонами та підтверджується наданими поясненнями позивача, відповідачки ОСОБА_2та свідка ОСОБА_3 Оскільки вказана квартира була меншою площею, його як інваліда не було знято з черги на першочергове отримання житла.

 ОСОБА_2 після одруження змінила дівоче прізвище на прізвище чоловіка ОСОБА_2, що підтверджується  копією свідоцтва про шлюб на а.с. 6.

24.12.2001 року позивач звернувся з письмовою заявою до заступника начальника УМВС України в Сумській області про виділення йому однокімнатної квартири саме для відселення його доньки ОСОБА_2

Згідно з протоколом № 7  сумісного засідання адміністрації і керівництва житлово-побутової комісії УМВС України в Сумській області від 18.12.2001 року йому була виділена однокімнатна АДРЕСА_2для відселення відповідачки ОСОБА_2 (а.с. 33-35). Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 334 від 18.06.2002 року вказана квартира була виділена відповідачці та на неї на її імя виданий ордер (а.с.11-14) . Зазначена квартира  на підставі заяви ОСОБА_2була приватизована про що видане свідоцтво про право власності  (а.с. 10,63-66).

Згідно ч.3 ст. 60 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач стверджує, що заяву про виділення йому однокімнатної спірної квартири він не підписував та не погоджувався передавати цю квартиру відповідачці ОСОБА_2.

Як вбачається з  рішення Зарічного районного суду м.Суми  по справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, Сумської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням та визнання приватизації житла недійсною від 05.12.2007 року позивач сам підписував заяву про виділення квартири для його доньки та вказана заява не оскаржувалась позивачем у даній справі та не підлягала сумніву. Крім того, в судовому засіданні при допиті свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було встановлено , що  текст заяви про виділення квартири відповідачці писала дружина позивача ОСОБА_3, а підписували цю заяву, як позивач так і його дружина. Тому, суд вважає, що  посилання позивача на фальсифікацію з боку відповідачів документу, що став підставою для виділення ОСОБА_2квартири є необґрунтованими та безпідставними.

Судом також встановлено, що при прийнятті оскаржуваних рішень було дотримано всі процедурні питання, порядок їх прийняття, в тому числі  наявність необхідних документів, на підставі чого приймалися рішення. Інших доказів у суду немає.

Відповідно до ст.. 59 Житлового кодексу України ордер можу бути визнано недійсним у судовому порядку  у випадках подання громадянами не відповідаючи дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання житлового приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Доказів на підтвердження будь-яких  причин визнання ордеру на спірне житло недійсним позивач суду не надав. Крім того, позивач тривалий час ( 8 років) знав про наявність таких рішень та ордеру, що є предметом даного спору, не звертався до компетентних органів з метою визнання їх недійсними. ОСОБА_1 сам в позовній заяві зазначає, що  він в 2007 року, в зв»язку із постійними конфліктами в сім»ї , мав намір   використовувати спірне житло для свого окремого проживання, де, на думку суду, безпідставно проживає і на даний час.

Таким чином, суд вважає, що права позивача щодо отримання ним житла не порушені, а тому його вимоги є незаконними, необгрунтованими  та безпідставними, в зв»язку з чим йому необхідно відмовити у їх задоволенні.

Керуючись  ст.. 59 Житлового кодексу України, ст. ст.  10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

 В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

         Суддя                                                             В.В.Мальована

        Повний текст рішення підписаний 13.01.2009 року