Справа №2-108/2008 р.

                                                    Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                       І  М  Е  Н  Е  М    У  К  Р  А  Ї  Н  И

   7 листопада 2008 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі :

             головуючого судді Кошелєва В.І.

             при секретарі Алєдіновій Л.Е.

             за участю представника       позивача     ОСОБА_1, представника   

              відповідача ОСОБА_2,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Бахчисараї  цивільну справу за первисним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5про розірвання договору найму жилого приміщення та виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_4 і ОСОБА_5до ОСОБА_3, третоьї особи- відділу приватизації м.Бахчисарая та Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району про відміну приватизації житла та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

                                                В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

   Позивач ОСОБА_3  просить суд розірвати договір найму жилого приміщення у квартирі АДРЕСА_1 у с.м.т.Куйбишево Бахчисарайського району та виселити ОСОБА_4 та ОСОБА_5  з вказаної квартири, мотивуючи свої вимоги тим, що спірна квартира належить йому на праві власності,  між ним і відповідачкою ОСОБА_4 був укладений договір найму жилого приміщення, а вона без його відома прописала в спірну квартиру свого сина. У теперішній час в нього створюється сім'я, і він має намір проживати у спірній квартирі з сім'єю, а присутність у квартирі відповідачів прешкоджає йому в цьому.

   Представник відповідача підтримав позов і просить задовольнити його у повному обсязі.

    Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов не визнали та надали зустрічний позов, у якому просять визнати за ними право користування житловим приміщенням у спірній квартирі та визнати приватизацію квартири відповідачем незаконною, вказуючи на те, що ОСОБА_4 сумісно проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю, квартира була надана відповідачу на їхню сім'ю, у квартирі вона із сином проживає до теперішнього часу, проте відповідач приватизацію квартири зробив особисто на себе.

   Представник відповідачів первісний позов не визнав, просить у його задовленні відмовити, оскільки вважає його необгрунтованим, а зустрічний позов підтримав і просить його задовльнити в повному обсязі.

  Представник Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району у судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, у якій вказав,що з позовними вимогами ОСОБА_3  до ОСОБА_4 про виселення не згоден, оскільки на період приватизації у квартирі був прописаний неповнолітній. Виконком селищної ради не врахував данні обставини і дав згоду на приватизацію тільки особисто ОСОБА_3

   Представник органу приватизації м.Бахчисарая також у судове засідання не з'явився, заперечень на позов до суду не надав.

   Суд вважає можливим розгляд справи у відсутність представників органів приватизації на підставі наявних у матеріалах доказів.

   Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши представлені докази у справі, вважає, що первісний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню.

   Так,  згідно довідки Куйбишевського держлісгоспу №195 від 11.07.2005 р. (а.с.96) квартира за адресою: смт.Куйбишево АДРЕСА_1, жилою площею 28,5 м. кв., яка скаладається з двух кімнат, надавалася ОСОБА_3, який працював у Куйбишевському держлісгоспі для мешкання у неї із сім'єю: дружиною ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, з якою він знаходився у цивільному шлюбі та ії сином ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження.

   Згідно інформації, наданої директором  Куйбишевського держлісгоспу (вих.№337 від 12.11.2005 р.) ордер на вкартиру АДРЕСА_1 не видавався. Вселення було проведено за рішенням адміністрації та профкому письмово. Квартира надавалась тим працівникам лісхозу, які мали сім'ї. Оскільки ОСОБА_3 знімав квартиру у смт.Куйбишево по вул.Садова сумісно із ОСОБА_4 і її сином ОСОБА_5, адміністрація та профком лісгоспу вирішили виділити двокімнатну квартиру, і тільки з тих обставин, що у ОСОБА_3 була цивільна дружина ОСОБА_4 із сином ОСОБА_5, що вплинуло на прийняття рішення про виділення ОСОБА_3 двокімнатної квартири АДРЕСА_1 у с.м.т.Куйбишево. При відсутності у ОСОБА_3 сім'ї вказана квартира йому не була б виділена. ОСОБА_3 звертався до адміністарції з проханням про приватизацію особисто вказаної квартири, про що йому було відмовлено (а.с.95). Також в наданій інформації вказано, що ОСОБА_4 та її син ОСОБА_5 проживають у кв.АДРЕСА_1 у с.м.т.Куйбишево  з дня отримання квартири , тобто з квітня 2001 р. по теперішній час (день надання інформації 2005 р.).

   Згідно будинкової книги ОСОБА_4 значиться зареєстрованою у спірній квартирі з 2 вересня 2003 р., що також підтверджується паспортом ОСОБА_4 , а її син ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження на вказаний час був непонолітнім  і проживав з нею (а.с.32-33,56-61).

   Про те, що ОСОБА_4 та її син ОСОБА_5 мешкають у спірній квартирі з дня її отримання по теперішній час, сплачують всі комунальні платежи та послуги, приймають участь у її обслугованні підтверджується наданими в матеріалах справи актами та довідками (а.с.41,4648-55,79,97-98).

   У судовому засіданні ОСОБА_3 не оспорював, що він проживав у спірній квартирі із ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

   Таким чином у судовому засіданні встановлено, що вкартира АДРЕСА_1 у смт.Куйбишево Бахчисарайського району була надана ОСОБА_3 на сім'ю з трьох чоловік і ОСОБА_4 з сином ОСОБА_5 була вселена у вказану квартиру, як члени сім'ї ОСОБА_3, у якій вона із сином  постійно проживає по теперішній час.

   Згідно зі ст.64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що виникають із зазначеного договору.

   До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

   Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.

   З цих підстав суд не приймає до уваги договір найму жилого приміщення, який був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і відноситься до нього критично.

   Відповідно до ст.65-1 ЖК України наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати наймані ними приміщення у власність на підставах, предбачених чинним законодавством.

  Згідно зі ст.3 Закону України ,,Про приватизацію державного житлового фонду,,   приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена  його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

   Згідно зі ст.5 ч.4 вказаного Закону  право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цого Закону.

   Відповідно до ч.2 ст.8 Закону передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

   Суд не може погодитися з тим, що приватизація спірної квартири відповідала вимогам вказаного закону, оскільки на день приватизації ОСОБА_3  квартири з ним постійно проживали члени його сім'ї, які є громадянами України і мали право на приватизацію житла, але участі в приватизації квартири вони не приймали. Згідно матеріалів справи ОСОБА_3 у заяві на приватизацію квартири членів своєї сім'ї, які з ним постійно проживали, не вказав, здійснив приватизацію особисто без участі в приватизації житла членів сім'ї. Крім того, в наданих до органу приватизації документах вказана недостовірна інформація про машканців квартири  (а.с.116-122).

  Враховуючи вказані обставини у сукупності, суд вважає заявлені вимоги у зустрічному позові про визнання права на житло та визання приватизації спірної квартири незаконною, є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

   З вказаних обставин суд не може погодитися з первісним позовом про розірвання договору найму жилого приміщення та про виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із займанного ними жилого приміщення.

   Оскільки ОСОБА_3 має право на приватизацію спірної квартири сумісно із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,то зустрічний позов про визнання його таким, що він втратив право коритсування житловим приміщенням,  у цій частині задоволенню не підлягає.

   Враховуючи вказані обставини у сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню.

   На підставі викладенного, керуючись ст.ст.10,11,60,212,213,215 ЦПК України, ст.ст.64,65-1 ЖК України, ст.ст.3,5,8 Закона України ,,Про приватизацію державного житлового фонду,,  ,суд

                                              В  И  Р  І  Ш  И  В  :

   У задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5про розірвання договору найму житлового приміщення та виселення відмовити.

   Зустрічний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

   Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 у смт.Куйбишево Бахчисарайського району.

   Визнати приватизацію квартири АДРЕСА_1 у смт.Куйбишево Бахчисарайського району згідно розпорядження органу приватизації Куйбишевської селищної ради Бахчисарайського району №28 від 18 березня 2005 р. незаконною, а свідоцтво про право власності на житло від 7 липня 2005 р., яке видане на підставі вказанного розпорядження на ім'я ОСОБА_3, визнати недійсним. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

   Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне сокарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановленний ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після  розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя: