Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№22-ц/778/1901/14 Головуючий у 1-й інстанції: Галянчук Н.М.

Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бєлки В.Ю.,

суддів Дзярука М.П.,

Глазкової О.Г.,

при секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, про захист прав споживача шляхом визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним та застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому зазначило, що 13.11.2007 між ТОВ «КБ «Дельта» (правонаступник - ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 001-07128-131107.

Банк свої зобов'язання за договором виконав, відкрив відповідачеві картковий рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України - гривні, випустив та надав останній платіжну картку, а також ПІН-код до картки; здійснював обслуговування останньої на умовах, викладених в тарифному пакеті VISA Класичний. Однак, ОСОБА_2 свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку із чим у останньої станом на 28.02.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 3 843 грн., яка складається з: тіла кредиту - 392 грн.; простроченого тіла кредиту - 0,00 грн.; заборгованості за відсотками - 0, 00 грн.; заборгованості за комісіями - 3 451 грн.

На підставі викладеного, просили суд стягнути з відповідача на користь банка вищевказану заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

Не погоджуючись з позовом, у липні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк», третя особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, про захист прав споживача шляхом визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 зазначала, що ПАТ «Дельта Банк», як до укладення кредитного договору, так і в момент його укладення, а також в процесі його виконання були порушені вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів», ЦК України, а також Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, зокрема, відповідачем за зустрічним позовом перед укладанням кредитного договору не надано їй інформації про умови кредитування, орієнтовну та сукупну вартість кредиту шляхом надання складеного бюлетеня, довідки або повідомлення.

Цими діями ПАТ «Дельта Банк» до підписання кредитного договору ввели її в оману стосовно ціни банківської послуги, способу розрахунку ціни і таке позбавлення її відповідачем вказаної інформації, яке є необхідною для здійснення свідомого вибору під час укладання договору споживчого кредиту, призвело до того, що саме щодо цих обставин вона допустила помилку при укладанні кредитного договору і в цьому сенсі її вибір не був і не міг бути свідомим. На підставі викладеного, просила суд визнати недійсним укладений між нею та відповідачем договір про надання споживчого кредиту № 001-07128-131107 від 13.11.2007.

Ухвалою суду від 24.07.2013 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 об'єднано в одне провадження з первісним позовом ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2013 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта банк» заборгованість за кредитним договором № 001-07128-31107 від 13.11.2007 в сумі 3 843 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта банк» понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 229, 4 грн.

ОСОБА_2 звернулась до суду із апеляційною скаргою на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2013 року, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову та про відмову в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк».

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як зазначено вище, між банком та відповідачем ОСОБА_2 13.11.2007 року було укладено договір на відкриття карточного рахунку та обслуговування платіжної картки №001-07128-131107.

В договорі зазначені умови укладення договору, строк його дії, строк погашення заборгованості, відповідальність сторін за неналежне виконання або невиконання договору.

Відповідно до п.1.2 договору банк, відповідно до наданого держателем пакету документів, а також згідно з вимогами банку та чинного законодавства, відкриває держателю картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті України - гривні, випускає та надає держателю платіжну картку, а також пін-код до картки, здійснює обслуговування держателя на умовах, викладених у тарифному пакеті VISA Класичний, що міститься в додатку до договору.

Як зазначено в п. 1.3 договору банк відкриває держателю кредитну лінію на загальну суму 30 000,00 грн. та на день укладення цього договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 2900,00 грн. Ліміт кредитної лінії розраховується банком самостійно та не може перевищувати загальної суми кредитної лінії. Перегляд та/або зміна ліміту кредитної лінії здійснюється в відповідності до внутрішніх процедур банку та умов цього договору.

Згідно з п.п. 1.5, 2 договору кредитні кошти держателя використовуються для розрахунків за товари чи послуги, які придбані у суб'єктів господарювання, зняття готівки, використання держателем своїх зобов'язань перед банком за договором та вчинення інших операцій, передбачених договором. Моментом надання банком держателю кредиту є день здійснення операції за допомогою картки або день утримання платежів за умови відсутності на рахунку власних коштів держателя. Держатель картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітній місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахування за користування кредитною лінією та/або овердрафтом за попередній звітній місяць, та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітній місяць у разі порушення строків сплати заборгованості за кредитною лінією та/або овердрафтом та процентів за користування кредитною лінією та/або овердрафтом.

Відповідно до договору банк виконав свої зобов'язання.

Всупереч ст.ст. 526,610,625,1049 ЦК України відповідач ОСОБА_2 неналежним чином та не в повному обсязі виконувала свої зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість відповідача перед банком станом на 28.02.2013 року у сумі 3843,00 грн., що підтверджується розрахунком.

Щодо твердження відповідача про відсутність заборгованості перед банком,то всупереч ст.ст. 10,60 ЦПК України відповідачем не надано доказів на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо пояснення відповідача ОСОБА_2 на пропуск позивачем позовної давності на підставі п.1 ч.2 ст. 258, ч.4 ст. 267 ЦК України, то необхідно зазначити, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем останній платіж здійснено 26.05.2010 року. Таким чином з цього часу розпочався строк позовної давності.

Щодо вирішення зустрічного позову ОСОБА_2, то у відповідності до ст. 215 ЦПК України, роз'яснень п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ч.1 ст. 215, ст.ст. 1054, 1055 ЦК України суд не знайшов підстав для визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.

Таким чином, суд першої інстанції дослідив докази та вірно дійшов висновку про задоволення позову позивача та закономірно відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 27 грудня 2013 року по цій справі без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: