8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2306/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Олейнік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області до Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика "Слов'яносербська" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі на суму 1 469 663,74 грн., -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2014 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі ВП ГЗФ «Слов'яносербська» про надання дозволу на погашення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 1469663 грн. за рахунок майна, яке знаходиться в податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем утворився податковий борг у сумі 1517489,22 грн., який виник по податку на прибуток, авансовими внесками з податку на прибуток, земельному податку, комунальному податку, збору за спеціальне використання води, збору за забруднення навколишнього середовища, екологічного податку.

Позивач застосував заходи щодо стягнення податкового боргу шляхом направлення податкових вимог та стягнення податкового боргу у судовому порядку.

На виконання рішень суду податковим органом було спрямовано до органів банку інкасові доручення щодо примусового стягнення боргу, які в подальшому були повернуті без виконання у зв'язку з відсутністю грошових коштів на рахунках відповідача.

Згідно рішення керівника податкового органу майно відповідача було описано у податкову заставу про що складено опис майна від 29.01.2014 № 199/250 та занесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Посилаючись на п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України, просив суд надати дозвіл на погашення податкового боргу Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі ВП ГЗФ «Слов'яносербська» у сумі 1469663,74 грн. за рахунок майна, яке знаходиться в податковій заставі відповідно до акту опису активів від 29.01.2014.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, додатково зазначив, що станом на час розгляду справи за відповідачем лічиться податковий борг у загальній сумі 1745750,05 грн., частина якого стягнута у судовому порядку в розмірі 1618961,12 грн. Посилання відповідача на відсутність боргу по податку на прибуток підприємства у розмірі 13969,00 грн., яка була скоригована на підставі розрахунку податкових зобов'язань № 1300000319 від 11.02.2013 вважає безпідставним, оскільки сума боргу по вказаному податку стягнута на підставі рішення суду, а тому є безспірною. Щодо посилання відповідача на відсутність податкового боргу по авансовим платежам з податку на прибуток за 2013 рік, у зв'язку з тим, що з 2014 року відповідач не є платником консолідованого податку, а платником є саме ДП «Луганськвугілля» також вважає безпідставним, оскільки сума заборгованості по авансовим внескам з податку на прибуток стягнута на підставі рішення суду, а тому підстав для її списання з відповідача немає..

Представник відповідача у судовому порядку позовні вимоги визнав частково, а саме, в частині податкового боргу з комунального податку, збору за спеціальне використання води, земельного податку, збору за забруднення навколишнього середовища, екологічного податку, який було стягнуто у судовому порядку на підставі рішень суду. Щодо податкового боргу з податку на прибуток за 2012 рік, то позивачем безпідставно не враховано, що підприємством було подано до податкової інспекції розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства № 1300000319 від 11.02.2013, яким скореговано податок на прибуток за 2012 рік у сумі 13969,00 грн., у зв'язку з чим, заборгованість з вказаного податку складає 113367,87 грн. Щодо заборгованості по авансовим внескам з податку на прибуток, то позивач безпідставно її врахував у загальний розмір заборгованості, оскільки згідно листа ДП «Луганськвугілля» від 02.07.2013 керівництвом підприємства прийнято рішення про перехід на подачу зведеної декларації з податку на прибуток, у зв'язку з чим з 2014 року ДП «Луганськвугілля» є платником вказаного податку. Таким чином, стягнута у судовому порядку заборгованість зі сплати авансових внесків з податку на прибуток за 2013 рік повинна обліковуватися за ДП «Луганськвугілля» та бути врахована під час подачі декларації з податку на прибуток за 2014 рік саме вказаним підприємством. Крім того, податковий орган при визначені загальної суми податкового боргу не врахував, що по окремим видам податку сума заборгованості була розстрочена на підставі рішення суду та частково сплачена підприємством.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, Державне підприємство "Луганськвугілля" зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.04.2003 та є юридичною особо.

Згідно розрахунку податкової заборгованості за відповідачем лічиться борг у загальній сумі 1745750,05 грн., частина якого стягнута у судовому порядку в розмірі 1618961,12 грн. (а.с. 84-88).

З метою стягнення податкового боргу податковим органом було виставлено першу податкову вимогу №1/27 від 16.02.2010 (а. с. 14) та другу податкову вимогу №2/58 від 07 квітня 2010 року.

Луганським окружним адміністративним судом ухвалені постанови від 27.09.12 № 2а/1270/7180/2012, від 06.12.12р. № 2а/1270/9302/2012, від 20.02.13р. № 812/1270/13-а, від 18.11.13р. № 812/8404/13-а. від 13.12.12р., № 2а/1270/9430/2012 від 12.03.2012р. № 2а/1270/1498/2012, від 01.02.2013р. № 812/1203/13-а за позовами ДПІ до ДП "Луганськвугілля в особі "ВП "ТЗФ "Слов'яносербська" щодо стягнення податкового боргу з відповідача з розрахункових рахунків обслуговуючих боржника.

На виконання постанов ДПІ відповідно до п.95.3 ст.95 ПКУ були направлені до банків обслуговуючих боржника інкасові доручення щодо примусового стягнення з розрахункових рахунків грошових коштів в рахунок погашення податкового боргу, які були повернуті без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках (а. с. 46-49).

Згідно рішення начальника ДПІ про опис майна у податкову заставу від 29.01.2014р. № 199/250 відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності відповідача (а. с. 45). Відповідно до акту опису майна від 29.01.2014 року № 201 у боржника ВП ГЗФ "Слов'яносербська" ДП "Луганськвугілля" описано майно, яке складається з мулу (відходи вуглезбагачення) місце розташування м. Зимогір'я (шламонакопичувач № 3 цех № 2обліковується на підприємстві на позабалансовому рахунку № 041 у кількості 69422 т. на загальну суму 1 469 663 грн.74 коп. (а. с. 44). Вказане майно внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) номер витягу 43321531 від 30.01.2014р.

Вказані обставини в частині стягнення у судовому порядку податкового боргу та опис майна у податкову заставу від 29.01.2014р. встановлені постановою Луганського окружного адміністративного суду № 812/1193/14 (а.с. 61-65), а тому доказуванню не підлягають.

Предметом позову є надання судом дозволу на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 1469663,74 грн. за рахунок майна ДП «Луганськвугілля», що перебуває у податковій заставі відповідно до акту опису майна від 29.01.2014.

Згідно п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 20 Податкового кодексу України встановлені права податкового органу, зокрема п. 20.1.34 Кодексу встановлено право податкового органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.87.2 ст.87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п.95.3 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

З аналізу норм ст.95 Податкового кодексу України вбачається, що підставою для звернення до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є недостатність коштів платника податку, які перебувають у його власності.

З систематичного аналізу зазначених норм вбачається, що дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, надається судом у разі дотримання наступних умов: наявність податкового боргу, направлення податкової вимоги, сплив 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги; недостатність коштів платника податку, які перебувають у його власності.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно розрахунку податкової заборгованості, який було надано позивачем під час розгляду справи за відповідачем лічиться борг у загальній сумі 1745750,05 грн., частина якого стягнута у судовому порядку в розмірі 1618961,12 грн.

Визначена сума заборгованості відповідачем у розмірі 1618961,12 грн. була стягнута з відповідача у судовому порядку, що підтверджується відповідними рішеннями суду (а.с. 118-179). Проти вказаних обставин сторони не заперечували.

Натомість, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем в даній адміністративній справі існує розбіжності в частині наявності такого боргу по податку на прибуток за 2012 рік в сумі 13969 грн.; авансових внесках з податку на прибуток за 2013 рік в сумі 94099 грн.; в частині заборгованості по податку зі збору за забруднення природного середовища в сумі 16107,07 грн., яка була сплачена відповідачем за розстроченням рішення суду та розстроченої суми заборгованості за рішенням суду з податку на прибуток за 2012 рік (справа № 2а/1270/4169/2012) та зі збору за забруднення навколишнього середовища (справа № 2а-9112/10/1270).

Щодо загальної суми заборгованості, яка була визначена відповідачем у розмірі 1618961,12 грн., на частину якої податковий орган просить надати дозвіл на погашення у сієї суми заборгованості у розмірі 1469663,74 грн. та з урахуванням розбіжностей між сторонами по податковому боргу, судом встановлено наступне.

1. Щодо податкового боргу з податку на прибуток за 2012 рік в сумі 193021,87 грн., яка визначена позивачем у розрахунку (а.с. 84) суд зазначає наступне.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 стягнута сума заборгованості - 9233,87 грн.; постановою суду від 06.12.2012 стягнута сума заборгованості - 21191,00 грн.; постановою суду від 27.09.2012 стягнута сума боргу - 96912,00 грн., постановою суду від 12.06.2012 стягнута сума боргу у розмірі 47306,00 грн., рішенням суду від 22.02.2013 стягнута сума боргу - 18379,00 грн. (а.с. 118-128, 132-134). Всього за рішенням суду стягнуто податок на прибуток за 2012 рік - 193021,87 грн. Проти вказаних обставин сторони не заперечували.

Згідно облікової картки платника податку станом на 31.01.2014 загальна сума заборгованості відповідача по податку на прибуток складає 116698,91 грн. (а.с. 90). Вказана сума судом визнається як частка несплаченої суми відповідачем з податку на прибуток підприємств на час розгляду справи та є предметом розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 27.05.2014 у позивача було витребувано облікову картку з детальним описом податкових дій за період з 01.01.2013 по час розгляду даної справи (а.с. 182). Вказані документи були витребувані судом для можливості відстежити нарахування та зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток за відповідачем, зокрема, зменшення податкових зобов'язань на підставі поданого розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства № 1300000319 від 11.02.2013, яким скорегований податок на прибуток за 2012 рік у сумі 13969,00 грн. На вимогу суду позивачем не було надано суду витребувані документи, а було подано заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Таким чином, судом розглянута справи, в межах письмових доказів, які наявні в матеріалах справи.

Щодо посилання представника відповідача на те, що податковим органом безпідставно не враховано, що підприємством було подано до податкової інспекції розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства № 1300000319 від 11.02.2013, яким скорегований податок на прибуток за 2012 рік у сумі 13969,00 грн., а тому сума заборгованості по вказаному податку повинна бути скорегована в бік зменшення, суд вважає помилковим з наступних підстав. Як вбачається із облікової картки платника податку (податок на прибуток), яка фіксує всі податкові дії щодо нарахування або зменшення податкового боргу, сума заборгованості по податку на прибуток станом на 31.01.2014 складає 116698,91 грн. Тобто, відомості облікової картки станом на 31.01.2014 були надані позивачем з урахуванням проведеної податкової дії щодо скорегованого податку на прибуток за 2012 рік у сумі 13969,00 грн. Внаслідок чого, відсутні підстави для коригування на даний час визначеного позивачем податкового боргу в сумі 116698,91 грн. в бік зменшення на 13969,00 грн.

Також немає підстав для зменшення заявленої суми податкового боргу з податку на прибуток в частині суми, яка була розстрочена ухвалою суду від 28.08.2012 (а.с. 115), оскільки, як вже зазначалося вище судом, відомості облікової картки станом на 31.01.2014 визначені з урахуванням нарахованих сум, по яким сплинув термін сплати, встановлений за рішенням суду.

Таким чином, судом встановлено, що загальна сума заборгованості з податку на прибуток на час розгляду справи складає 116698,91 грн.

2. Щодо податкового боргу з авансових внесків по податку на прибуток за 2013 рік, який визначений позивачем у сумі 94099 грн. (а.с. 84) суд зазначає наступне.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 стягнута заборгованість по авансовим внескам з податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 18379,00 грн., постановою суду від 18.11.2013 стягнуто заборгованість у сумі 75720,00 грн. (а.с. 129-131, 135-137). Всього на загальну суму 94099,00 грн.

Згідно облікової кратки платника податку (авансовий внесок з податку на прибуток підприємств) станом на 31.01.2014 сума недоїмки складає 162958,00 грн. Як вбачається із розрахунку податкової заборгованості (а.с. 84), сума боргу з авансових внесків по податку на прибуток складає із суми боргу, стягнутої у судовому порядку - 94099,00 грн. та, яка не заявлена до стягнення - 68859,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що сума заборгованості з авансових внесків з податку на прибуток, яка є предметом розгляду справи складає 94099 грн.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем безпідставно враховано у загальний розмір заборгованості суму боргу з авансових внесків сплати консолідованого податку на прибуток у розмірі 94099,00 грн., яка стягнута у судовому порядку, оскільки згідно листа ДП «Луганськвугілля» від 02.07.2013 (а.с. 64) підприємство з 2014 року не є платником консолідованого податку та переходить на подачу зведеної декларації з податку на прибуток, у зв'язку з чим вказана сума повинна обліковуватися за ДП «Луганськвугілля» та бути врахована під час подачі декларації з податку на прибуток за 2014 рік саме вказаним підприємством, суд вважає помилковим з наступних підстав.

Як вбачається із змісту постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 та від 18.11.2013, відповідачем у даних адміністративних справах є саме ДП «Луганськвугілля» як юридична особа та саме з даного підприємства стягнуто борг з авансових внесків сплати консолідованого податку на прибуток у розмірі 94099 грн. Таким чином, з моменту переходу ДП «Луганськвугілля» на сплату податку на прибуток із подачею зведеної декларації з 01.01.2014 стягнуті у судовому порядку авансові внески з податку на прибуток за 2013 рік повинні бути враховані саме при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток ДП «Луганськвугілля» у декларації з вказаного податку за 2013 рік. Оскільки позовна вимога податкового органу спрямована на погашення податкового боргу, який лічиться саме за ДП «Луганськвугілля», то і як наслідок стягнуті у судовому порядку авансові внески з податку на прибуток за 2013 рік є заборгованістю відповідача по справі та повинні враховуватися при визначені загальної суми податкового боргу підприємства.

3. Щодо комунального податку у сумі 576,62 грн.; збору за спеціальне водовикористання в сумі 3933,18 грн.; земельного податку в розмірі 548102,99 грн.; екологічного податку в сумі 6416,43 грн., які стягнуті на підставі рішення суду (а.с. 138-167, 173-179) та підтверджуються обліковими картками (а.с. 92-99), а всього на загальну суму 559029,22 грн., то судом встановлено, що спору між сторонами в цій частині немає.

4. Щодо податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього середовища в сумі 772811,11 грн., судом встановлено наступне.

Згідно судових рішень від 04.11.2010, від 30.11.2010 вказана сума боргу - 772811,11 грн. стягнута у судовому порядку, яка також підтверджується обліковою карткою (а.с. 168-172, 100-101). Проти вказаних обставин сторони не заперечували.

Щодо посилання відповідача на те, що сума боргу по вказаному податку повинна бути зменшена на суму 16107,08, яка була сплачена на підставі платіжного доручення № 36 від 19.01.2011 на суму 4354,52 грн., платіжного доручення № 86 від 13.05.2011 на суму 8 699,03 грн., платіжного доручення № 37 від 19.01.2011 на суму 3699,01 грн., платіжного доручення № 85 від 13.05.2011 на суму 4 354,52 грн., то суд вважає такі доводи помилковими, оскільки вказані суми були сплачені у період з 01.01.2011 по 15.05.2011, а тому відображені в обліковій картці із визначення сальдо податкового боргу станом на 31.01.2014 в сумі 772811,11 грн..

Також немає підстав для зменшення заявленої суми боргу зі збору за забруднення навколишнього середовища в частині сум, які були розстрочені судовим рішенням від 30.11.2010 (а.с. 170-172), оскільки, як вже зазначалося вище судом, відомості облікової картки станом на 31.01.2014 визначені з урахуванням нарахованих сум, по яким сплинув термін сплати, встановлений за рішенням суду.

Таким чином, у судовому засіданні було встановлено, що на час розгляду даної справи за відповідачем рахується податкова заборгованість у загальному розмірі 1542638,16 грн.., в тому числі: з податку на прибуток підприємств - 116698,91 грн., з авансових внесків по податку на прибуток - 94099,00 грн., комунального податку - 576,62 грн.; збору за спеціальне водовикористання - 3933,18 грн.; земельного податку - 548102,99 грн.; екологічного податку - 6416,43 грн., зі збору за забруднення навколишнього середовища -772811,11 грн.

Також, судом встановлено, що згідно листа ВП ГЗФ «Словяносербська» ДП «Луганськвугілля» відповідачем надано згоду щодо надання дозволу на реалізацію заставного майна в сумі 1469663,74 грн. (а.с. 83), що свідчить про фактичне визнання відповідачем заявлених позовних вимог, та як наслідок правомірності вчинення податковим органом заходів на погашення податкової заборгованості в рамках майна, що перебуває у податковій заставі. Підстав для не прийняття такої заяви судом не встановлено.

Посилання відповідача на норми Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" та постанову КМУ від 19 вересня 2012 року №987 "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках та критеріїв визначення способу їх приватизації", якою затверджено перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації не приймаються до уваги, оскільки в даному переліку, виданому на виконання ч. 2 ст. 6 ЗУ "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств", не зазначено ДП "Луганськвугілля" як об'єкт державної власності, який підлягає приватизації.

Враховуючи те, що відповідач станом на дату розгляду та вирішення справи має несплачений податковий борг, що підтверджується матеріалами справи, та те, що позивачем здійснені всі необхідні Податковим кодексом України заходи, які передують зверненню податкового органу до суду з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству, не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області до Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика "Слов'яносербська" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі на суму 1 469 663,74 грн. задовольнити повністю.

Надати дозвіл Державній податковій інспекції в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області на погашення усієї суми податкового боргу Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика "Слов'яносербська" (91022, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1в; код ЄДРПОУ 32473323) у розмірі 1 469 663,74 грн. (один мільйон чотириста шістдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят три гривні 74 копійки) за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, та зазначеного в акті опису майна Державної податкової інспекції в Слов'яносербському районі Головного управління Міндоходів у Луганській області від 29 січня 2014 року №201.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 16 червня 2014 року.

Суддя Н.В. Кравцова