ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Карася О.В., Костенко М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,
при секретарі: Бойченко Ю.П.,
за участю: представника позивача - Чабана Б.Ю.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «Верест» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01 березня 2006 року по справі № 7/187-2609(14/172-2239) за позовом ТОВ «Верест» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14 листопада 2005 року, позовні вимоги ТОВ «Верест» до Тернопільської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 1385/0005372303/0/7459 від 20.09.2004 року про визначення суми податкового зобов'язання у вигляді штрафних та санкцій у розмірі 250000,00 грн. задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01 березня 2006 року, рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове - про задоволення позовних вимог в частині визнання спірного податкового повідомлення-рішення як податкового зобов'язання.
Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, позивач 31 березня 2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі ТОВ «Верест» просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки апеляційний суд порушив норми матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2006 року - скасуванню із залишенням в без змін рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважав встановленим факт порушення позивачем п.п. 2.17 та 5.1.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме те, що готівка в сумі 50000 грн. не була облікована в касі підприємства.
З таким висновком апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки вони зроблені всупереч встановленим судом першої інстанції обставинам та без їх належного обґрунтування в постанові суду.
Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 19.11.2003 року, на виконання угоди між ним, як фізичною особою і ТОВ «Верест», про безпроцентну позику (договір НОМЕР_1) безпосередньо вніс 50000 грн. поворотної фінансової допомоги на рахунок ТОВ «Верест» в установі банку.
Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджені доказами і, зокрема, рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 01.12.2004 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю.
Так, підставою для задоволення позовних вимог позивача став встановлений судом факт у цивільній справі про те, що ОСОБА_1 50000 грн. не вносив у касу підприємства, а безпосередньо здав в установу банку - ТФ АТ «Кредіт Банк (Україна)» згідно з ордером НОМЕР_2, тому він не допустив порушень п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та з огляду на зазначене відсутні підстави для його звільнення.
З огляду на встановлені обставини, повідомлення-рішення НОМЕР_3, прийняте Тернопільською ОДПІ на підставі акту перевірки від 20.09.2004 року про порушення позивачем Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» є недійсним, оскільки не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу в частині не оприбуткування готівки в касі підприємства в сумі 50000 грн.
Не може бути підставою для притягнення ТОВ до відповідальності у вигляді застосування штрафу і неналежне виконання договірних зобов'язань кредитором по договору позики - фізичною особою і банківською установою при оформленні касових документів.
До того ж, відповідач застосовуючи до позивача штрафні санкції відповідно до Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», не взяв до уваги що в даному випадку вони не можуть вважатися податковим зобов'язанням.
Враховуючи наведене, колегія вважає, що суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції припустився помилки, не взяв до уваги фактичні обставини справи, встановлені на підставі наданих доказів та не навів в постанові доводів, які б спростовували висновки суду щодо необхідності задоволення вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 226, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ТОВ «Верест» задовольнити, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01 березня 2006 року скасувати, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 листопада 2005 року - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
|
Головуючий: /підпис/ |
______________________________ |
Шипуліна Т.М. |
|
Судді: /підписи/ |
_______________________________ |
Карась О.В. |
|
|
_______________________________ |
Костенко М.І. |
|
|
_______________________________ |
Маринчак Н.Є. |
|
|
_______________________________ |
Усенко Є.А. |
|
З оригіналом згідно. Суддя Шипуліна Т.М. |
||
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Карася О.В., Костенко М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,
при секретарі: Бойченко Ю.П.,
за участю: представника позивача - Чабана Б.Ю.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «Верест» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01 березня 2006 року по справі № 7/187-2609(14/172-2239) за позовом ТОВ «Верест» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі,
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 226, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ТОВ «Верест» задовольнити, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01 березня 2006 року скасувати, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 листопада 2005 року - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
|
Головуючий: /підпис/ |
______________________________ |
Шипуліна Т.М. |
|
Судді: /підписи/ |
_______________________________ |
Карась О.В. |
|
|
_______________________________ |
Костенко М.І. |
|
|
_______________________________ |
Маринчак Н.Є. |
|
|
_______________________________ |
Усенко Є.А. |
|
З оригіналом згідно. Суддя Шипуліна Т.М. |
||