Справа №2-931/2008р.

РІШЕННЯ

Іменем  України

22 лютого 2008р. Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -                                                                      Оздоби М. О.,

при секретарі -                                                                              Скиданенко Т.І.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про розірвання шлюбу,  -

встановив:

ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. про розірвання шлюбу,  посилаючись на ті обставини,  що перебуває в шлюбі з відповідачем з 08.06.1996р.,  від даного шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_3.,  ІНФОРМАЦІЯ_1року народження. Шлюб між сторонами не склався через різні характери,  непорозуміння,  що призвело до того,  що з березня 2006 року сторони припинили шлюбні стосунки,  не ведуть спільного господарства,  мають окремий бюджет,  разом не проживають. На підставі  ст.  ст.  110,  112 СК України просила позов задовольнити.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала,  посилаючись на обставини,  викладені в позовній заяві,  а також на те,  що примирення між ними не можливо,  сім'я розпалась остаточно,  просила витрати по реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС покласти на відповідача.

Відповідач в судовому засіданні проти позову не заперечував.

Відповідно до ч.4  ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення,  в порядку,  встановленому  ст. 174 ЦПК України. Згідно ч.4  ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з вищенаведеного,  суд вважає,  що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Заслухавши пояснення позивачки,  відповідача,  дослідивши матеріали справи,  суд вважає необхідним задовольнити позов,  виходячи з наступного.

Судом встановлено,  що сторони перебувають в шлюбі з 08.06.1996р. (а.с. 4 - копія свідоцтва про шлюб). Від даного шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_3.,  ІНФОРМАЦІЯ_1року народження (а.с. 4 - копія свідоцтва про народження).

Як пояснили сторони,  їх подружнє життя не склалося через різні характери,  відсутність порозуміння,  з березня 2006 року сторони припинили шлюбні стосунки,  не ведуть спільного господарство,  мають окремий бюджет,  разом не проживають,  вважають примирення не можливим.  Спору про поділ майна у сторін немає.

За таких обставин суд вважає,  що причини,  які спонукали сторони на розірвання шлюбу,  є обґрунтованими,  подальше збереження сім'ї стало неможливим,  а тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Керуючись  ст.  ст.  110,  112 СК України,   ст.  ст.  10,  11,  57-60,  130,  174,  213-215 ЦПК України,

суд,

вирішив:

Позов задовольнити.

Шлюб,  зареєстрований 08 червня 1996 року у Відділі РАГС Жовтневого району м. Києва між ОСОБА_2 та ОСОБА_1,  про що зроблено актовий запис № 367,  - розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦС з ОСОБА_2. стягнути на користь держави держмито в сумі 17 грн.,  ОСОБА_1від сплати держмита звільнити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.