АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження №22ц/790/3738/14 Головуючий 1 інст. - Скляренко С.О.
Справа №642/10345/13 Доповідач - Крилова Т.Г.
Категорія: договірні
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 червня 2014 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Крилової Т.Г.,
Суддів - Борової С.А.
- Пилипчук Н.П.
при секретарі - Огар І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 11 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики забезпеченого іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про усунення перешкод у реалізації права власності, визнання договору позики недійсним,-
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики забезпеченого іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позову посилався на те, що 23.12.2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, забезпечений іпотекою, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6
За умовами розділу 1 вказаного договору «Предмет основного зобов'язання, п.п.1.1., 1.2» ОСОБА_4 передав, а відповідач прийняв у позику суму 360000 грн., що є еквівалентом 45000 доларів США за комерційним курсом на день підписання сторонами цього договору - 23.12.2010 року. Позика надавалась відповідачеві готівкою до підписання зазначеного договору. ОСОБА_2 зобов'язався повернути її позикодавцеві в повному розмірі в строк до 23.05.2011 року. Відповідно до умов п. 2.1. Договору основне зобов'язання було забезпечено шляхом передачі ОСОБА_2 ОСОБА_4 в іпотеку житлової квартири АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцеві на підставі договору дарування. ОСОБА_2 умов договору щодо повернення позичених грошових коштів не виконав до теперішнього часу.
Змінивши свої позовні вимоги 11.03.14 року, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь в рахунок погашення заборгованості за договором позики суму коштів еквівалентну 45 000 доларів США, що за комерційним курсом на день повернення боргу складає 445 500 грн., стягнути з ОСОБА_2 на його користь 3% річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 30 299,17 гр.; стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на його користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 441 грн.
У лютому 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про усунення перешкод у реалізації права власності, визнання договору позики недійсним.
В обґрунтування позову посилалася на те, що 13 грудня 2011 року Ленінським районним судом м. Харкова було ухвалено рішення, згідно з яким було визнано дійсним договір, укладений 15 жовтня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Визнано право власності за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2. Відповідно до цього договору, ОСОБА_2 зобов'язався в строк до 31 серпня 2011 року включно укласти з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 54,3 кв.м. 30 листопада 2010 року на виконання умов попереднього договору ОСОБА_5 були сплачені ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 400 000,00 грн. Сторони зобов'язалися посвідчити зазначений договір нотаріально в строк до 31 грудня 2010 року.
Просила визнати недійсним договір позики, забезпечений іпотекою, укладений 23.12.2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 за реєстровим № 2042, в частині забезпечення виконання основного зобов'язання позики нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1, усунути перешкоди у реалізації нею права власності на зазначену квартиру шляхом скасування заборони відчуження цієї квартири на підставі договору позики від 23.12.2010 року.
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 11 квітня 2014 року позов ОСОБА_4 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 забогованість за договором позики у розмірі 594000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання по договору позики у розмірі 48822 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати у сумі 3441 грн. В решті вимог ОСОБА_4 - відмовлено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором позики, забезпеченого іпотекою від 23.12.2010 року, реєстровий номер 2042, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що розташована за адресою: Харків, АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_2 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка зазначена в п.п. 2.2 Договору позики, забезпеченого іпотекою, а саме 440000 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки не прийнято до уваги їхні доводи і пояснення по справі.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні, з таких підстав.
З договору позики від 23.12.10 року, укладеного між в ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 прийняв як позику 360 000 гр., що є еквівалентом 45 000 доларів США, до підписання цього договору. ОСОБА_2 зобов*язався повернути позику до 23.05.11 року. Цей договір посвідчено нотаріально (а.с.6-7). До теперішнього часу кошти позивачеві не повернуто.
Оскільки позика надавалася у національній валюті - гривні, тому, повернення суми позики теж підлягає у гривні, тобто у сумі 360 000 гр.
При таких обставинах, слід зменшити суму стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 з 594 000 гр. до 360 000 гр.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов*язання, на вимогу кредитора зобов*язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даному випадку, 3 % річних від простроченої суми складають 30 299 гр. 17 коп. за період часу з 23.05.11 року по 11.03.14 року, що вбачається з розрахунку: 360 000 : 365 х 3 : 100 х 1024 = 30 299 гр. 17 коп. Тому, слід зменшити суму стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 3 % річних з 48 822 гр. до 30 299 гр. 17 коп.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_4 11.03.14 року змінив свої позовні вимоги та не просив стягнути суму позики шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При таких обставинах, суд першої інстанції в своєму рішенні помилково звернув стягнення на предмет іпотеки, оскільки така вимога позивачем не заявлялася. Тому, рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає скасуванню.
В іншій частині рішення суду вірне, правильно встановлені обставини справи та закон, що їх регулює і підстав для його скасування немає.
В іншій частині доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.3, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 11 квітня 2014 року змінити.
Зменшити суму стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 з 594 000 гр. до 360 000 гр.
Зменшити суму стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 3 % річних з 48 822 гр. до 30 299 гр. 17 коп.
Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - скасувати.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий -
Судді: