Справа № 432/8208/13-ц

Провадження №2/432/474/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2014 р. м.Стаханов

Стахановський міський суд Луганської області

у складі :

головуючого судді Юрченко І.М.,

при секретарі Поляруш Я.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стаханові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, усунення перешкод у користуванні квартирою,

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог в позовній заяві зазначив, що 30.07.2005 року між нею та відповідачем був укладений шлюб. Від шлюбу вони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

18 серпня 2010 року шлюб між ними було розірвано, актовий запис № 235.

25 липня 2006 року сторонами по справі була придбана квартира номер АДРЕСА_1. Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 25 липня 2006 року зазначена квартира була придбана за 10 000, 00 грн. З огляду на те, що у позивача на час купівлі квартири була грудна дитина, було вирішено оформити квартиру на її чоловіка.

13.05.2008р. позивачка зареєструвалась у квартирі АДРЕСА_1, після народження діти також були зареєстровані в даній квартирі.

Після розірвання шлюбу вони з відповідачем домовились, що вищевказана квартира залишаться їй та дітям, а відповідач отримує машину її батька. У зв'язку з чим, вони обмінялися довіреностями. 31 травня 2010 року відповідач уповноважив її батька, ОСОБА_7, продати квартиру номер АДРЕСА_1. В свою чергу, 31 травня 2010 року батько позивачки ОСОБА_7, виписав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_4 продати належний йому автомобіль, ВАЗ газель вантажна. Після того, як відповідач розпорядився автомобілем її батька, виписана ним довіреність на продаж квартири була анульована. Дана обставина стала відома позивачу приблизно через шість місяців зі слів відповідача.

В подальшому відповідач переїхав мешкати до м. Київ, а позивач з дітьми залишилась мешкати у квартирі АДРЕСА_1, де мешкала до червня 2013 року.

Позивачу прийшлось виїхати з даної квартири, оскільки відповідач у березні 2013 року повернувся до м. Стаханова, неодноразово у п'яному вигляді став приходити до квартири, де мешкала вона з дітьми. Коли відповідач приходив, він кричав, бив меблі, лякаючи при цьому дітей. Приблизно у травні 2013 року відповідач зателефонував їй та заявив, щоб вона з дітьми виїхала з квартири, погрожуючи їй фізичним насиллям. Позивачка злякалась, оскільки раніше 02 травня 2010 року після побиття відповідачем, вона знаходилась на лікуванні з черепно-мозковою травмою.

В червні 2013 року позивач разом з дітьми переїхала мешкати на орендовану квартиру.

З огляду на те, що в даний час відповідач почав оспорювати її право у спільній сумісній власності, вона змушена звернутися до суду.

Крім того, за час перебування з відповідачем у шлюбі ними було придбана наступне рухоме майно:

- вбудована кухня (шафи настільні та напільні), 2008 р. - 2500,00 грн.

- кухонний м'який кут (жовтий), 2009 р. - 2500,00 грн.

- витяжка кухонна, 2007 р. - 1500,00 грн.

- стіл кухонний, розкладний 2007р. - 200,00 грн.

- вбудована шафа-купе, 2008 р. - 6000,00 грн.

- кондиціонер, 2008 р. - 2500,00 грн.

- люстра в спальню на дистанційному управлінні - 700,00 грн.

- люстра в дитячу - 400,00 грн.

- світильники 4 шт. - 800,00 грн.

- плита газова Індезіт, 2007р. - 2500,00грн.

- стіл дерев'яний, розкладний, 2009 р. - 200,00 грн.

- дитячий гарнітур (стіл письмовий, полка, шафа, пенал, шафа книжкова) 2007р.- 3500, 00 грн.

- спальний гарнітур, білого кольору, глянцевий (2-х спальне ліжко з ортопедичним матрацом, шафа чотирьохстворчата, 2 тумби, трюмо), 2007р. - 4500,00 грн.

- м'який кут та крісло, 2007 р. - 3500,00 грн.

На загальну суму - 31 300, 00 грн.

Також позивачка зазначила, що у них з відповідачем є малолітня дитина, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який є інвалідом дитинства, діагноз - хромосомна патологія ЦНС, синдром Патау, груба затримка психофізичного розвитку, в зв'язку з чим їх син потребує постійного догляду. На утримання та лікування сина необхідно дуже багато коштів, відповідач в свою чергу за рішенням суду зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_6 у розмірі 1000, 00 грн., даних коштів недостатньо для забезпечення дитини інваліда. В зв'язку з чим, позивачка вважала, що частина майна, що повинна належати їй (квартира АДРЕСА_1), може бути збільшена з 1/2 до 2/3 частини.

У позові позивач просить суд: визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 77,8 кв.м, житловою площею 51,9 кв.м.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 77, 8 кв.м., житловою площею 51, 9кв.м.

Визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступне рухоме майно:

- вбудовану кухню (шафи настільні та напільні) 2008 р. - 2500,00 грн.

- кухонний м'який кут (жовтий), 2009 р. - 2500,00 грн.

- витяжку кухонну, 2007 р. - 1500,00 грн.

- стіл кухонний, розкладний 2007р. - 200,00 грн.

- вбудовану шафу-купе, 2008 р. - 6000,00 грн.

- кондиціонер, 2008 р. - 2500,00 грн.

- люстру в спальню на дистанційному управлінні - 700,00 грн.

- люстру в дитячу - 400,00 грн.

- світильники 4 шт. - 800,00 грн.

- плиту газову Індезіт, 2007р. - 2500,00грн.

- стіл дерев'яний, розкладний, 2009 р. - 200,00 грн.

- дитячий гарнітур (стіл письмовий, полка, шафа, пенал, шафа книжкова) 2007р.- 3500, 00 грн.

- спальний гарнітур білого кольору, глянцевий (2-х спальне ліжко з ортопедичним матрацом, шафа чотирьохстворчата, 2 тумби, трюмо), 2007р. - 4500,00 грн.

- м'який кут та крісло, 2007 р. - 3500,00 грн.

На загальну суму - 31 300, 00 грн.

Поділити майно наступним чином:

Виділити ОСОБА_3:

- плиту газову Індезіт, 2007р. - 2500,00грн.

- стіл дерев'яний, розкладний, 2009 р. - 200,00 грн.

- дитячий гарнітур (стіл письмовий, полка, шафа, пенал, шафа книжкова) 2007р.- 3500, 00 грн.

- спальний гарнітур білого кольору, глянцевий (2-х спальне ліжко з ортопедичним матрацом, шафа чотирьохстворчата, 2 тумби, трюмо), 2007р. - 4500,00 грн.

- м'який кут та крісло, 2007 р. - 3500,00 грн.

На загальну суму 14 200,00 грн.

Виділити ОСОБА_4:

- вбудовану кухню (шафи настільні та напільні) 2008 р. - 2500,00 грн.

- кухонний м'який кут (жовтий), 2009 р. - 2500,00 грн.

- витяжку кухонну, 2007 р. - 1500,00 грн.

- стіл кухонний, розкладний 2007р. - 200,00 грн.

- вбудовану шафу-купе, 2008 р. - 6000,00 грн.

- кондиціонер, 2008 р. - 2500,00 грн.

- люстру в спальню на дистанційному управлінні - 700,00 грн.

- люстру в дитячу - 400,00 грн.

- світильники 4 шт. - 800,00 грн.

На загальну суму 17100, 00 грн.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 права користування та розпорядження житловим приміщенням - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом вселення її у вищевказану квартиру.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги позивача підтримала у повному обсязі і надала суду пояснення, які повністю співпадають з доводами, викладеними в позовній заяві.

Представник позивача заявив клопотання щодо допиту у якості свідка позивача, яке судом було задоволено, бо відповідно до ст.184 ЦПК України якщо сторона, третя особа, їх представники заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їх згодою можуть бути допитані як свідки.

Допитана у якості свідка ОСОБА_3 суду пояснила, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У червні 2010року їх шлюб було розірвано у судовому порядку, тоді ж з відповідача були стягнуті аліменти на утримання їх неповнолітніх дітей, на той час відповідач вже мешкав м.Києві. При розлученні з відповідачем вони домовились, що їй залишається квартира за адресою АДРЕСА_1 та все майно, яке в ній знаходиться, а відповідачу залишається вантажний автомобіль «Газель» та бізнес, а саме торгівельні місця в торгівельному павільйоні «ІНФОРМАЦІЯ_3», що знаходиться на центральному ринку м.Стаханова. Два роки відповідач не турбував її, де він весь цей час мешкав їй не відомо, так як вони з ним погано розлучилися, бо відповідач її побив та у неї була черепно-мозкова травма. До березня 2013 року вона спокійно проживала в квартирі АДРЕСА_1. Саме вона сплачувала всі комунальні послуги за цю квартиру, відповідач ніяких грошей їй для оплати комунальних послуг по квартирі не надавав.

Десь у березні 2013 року відповідач повернувся до м.Стаханова. Після цього він почав періодично приходити до неї, навіть міг прийти і у нетверезому вигляді та вчинити сварку.

В один з таких візитів відповідача, а саме 16.03.2013року між ними виник конфлікт, відповідач вчинив сварку, лаявся на неї та різав собі вени.

Таку поведінку відповідача вона вже не могла терпіти, тим більше що на той час в неї був вже інший чоловік, з яким вона зустрічалася, тому разом з сином вона переїхала на іншу квартиру в червні 2013 року, яку почала орендувати.

Разом з цим кожного тижня вона приходила в свою квартиру попрати речі, полити квіти, поприбирати в цій квартирі.

Потім у листопаді 2013 року вона вирішила забрати свої речі з тієї квартири за адресою АДРЕСА_1, замовила вантажників, але відповідачу хтось подзвонив та повідомив його про те, що вона вивозить речі з квартири, тому він приїхав і вчинив сварку та наказав вантажникам занести все знов до квартири. Після чого вона подзвонила своєму співмешканцю ОСОБА_8, який викликав міліцію. Приїхала міліція, допитала всіх присутніх при цій конфліктній ситуації. При такому опиті ОСОБА_4 сказав працівникам міліції, що не дасть нічого вивезти з квартири, тому що все майно вони будуть ділити через суд.

Разом з цим сама вона весь цей час вважала, що квартира та все майно, що знаходиться в ній - це її майно, а не майно ОСОБА_4, оскільки при розлученні вони з відповідачем так домовилися і весь цей час саме вона користувалася цією квартирою та усім майном, що в ній знаходилось, тільки вона оплачувала комунальні послуги за дану квартиру. Але як тільки відповідач почав висловлювати думки про те, що вона в цій квартирі ніхто і не має права ні не квартиру, ні на майно, що в ній знаходиться, вона подала позов до суду про поділ спільно нажитого під час шлюбу майна.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги позивачки не визнала у повному обсязі. Суду пояснила, що дійсно сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Стахановського міського суду від 24 червня 2010року. Від даного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Дійсно під час перебування позивача з відповідачем у зареєстрованому шлюбі ними була придбана квартира номер АДРЕСА_1 та інше майно, що також зазначено за текстом позовної зави, а саме - вбудована кухня (шафи настільні та напільні); кухонний м'який кут (жовтий); витяжка кухонна; стіл кухонний, розкладний; вбудована шафа-купе; кондиціонер; люстра в спальню на дистанційному управлінні; люстра в дитячу; світильники 4 шт.; плита газова Індезіт; стіл дерев'яний, розкладний; дитячий гарнітур (стіл письмовий, полка, шафа, пенал, шафа книжкова): спальний гарнітур, білого кольору, глянцевий (2-х спальне ліжко з ортопедичним матрацом, шафа чотирьохстворчата, 2 тумби, трюмо); м'який кут та крісло.

Разом з цим позовні вимог позивачки відповідач не визнає з тих підстав, що позивач пропустив строк позовної давності у три роки.

Так, відповідно до вимог ч.2 ст. 72 Сімейного кодексу України до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Рішення Стахановського міського суду Луганської області про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем набрало законної сили 4 липня 2010 року.

Зазначена позовна заява була подана до суду 9 грудня 2013 року, тобто після спливу позовної давності у три роки.

Позивачем не було заявлено клопотання про поновлення строків позовної давності, з посиланням на поважні причини.

Відповідно до вимог ст. 72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Позивач з моменту придбання всього зазначеного у позовній заяві майна, знала, що це майно було придбане саме відповідачем на його особисті гроші, в тому числі і квартира за адресою АДРЕСА_1, тому вона і була зареєстрована саме на відповідача.

Позивач з самого початку знала і розуміла, що зазначена квартира до розподілу майна у суді належить на праві власності тільки відповідачу, однак вимоги щодо розподілу майна не пред'являла. Хоча не мала для цього жодної перешкоди.

Позивач знала і розуміла, що відповідач в кожну мить може розпорядитися своїм майном на власний розсуд, але жодної вимоги щодо розподілу майна не заявляла.

Тому відповідач вважає, що на сьогоднішній день у позивача не має жодного законного права вимагати розподіл вказаного у позовній заяві майна, бо позивачем були пропущені строки позовної давності без поважних підстав.

Крім того твердження позивача про те, що після розірвання шлюбу вони з відповідачем домовились, що вищезазначена квартира залишаться їй та дітям, а відповідач отримує машину її батька, не відповідає дійсності. Між позивачем та відповідачем відносно спірного майна ніколи ніякої домовленості не було.

Зазначена позивачем довіреність була надана відповідачем батькові позивача, коли позивач і відповідач знаходились у зареєстрованому шлюбі, коли ними було прийняте спільне рішення переїхати мешкати сім'єю до м. Києва. Відповідач поїхав до м. Києва влаштувати побут для переїзду сім'ї, а за цей час зазначену квартиру мали продати. Однак відповідачу стало відомо про те, що плани позивача змінились, що за час його відсутності, вона влаштувала своє життя з іншим чоловіком, переїхала до нього і подала заяву про розірвання шлюбу.

Після цього відповідачем вказана довіреність була анульована. Таким чином ніяких домовленостей щодо розподілу майна не було. І вказаний позивачем правочин ніякого відношення до розподілу майна подружжя не має. Тим паче не є доказом якихось вказаних позивачем домовленостей.

Вказаний позивачем автомобіль ВАЗ газель вантажна було продано іншій особі, не відповідачеві, та отримано за це гроші. Даний правочин внесений до реєстру ДАІ МВС м. Стаханова Луганської області,

Яке має відношення даний правочин, вчинений батьком позивача до поділу майна подружжя не зрозуміло.

Окрім цього зазначила, що друга спільна дитина позивача і відповідача була передана для проживання та виховання третій особі. Це було спільним рішенням відповідача та позивача, одразу після народження. Тому твердження позивача щодо того, що діти залишилися мешкати з нею є також наглою брехнею. Таким чином до дитини з діагнозом - хромосомна патологія ЦНС позивач не має жодного відношення, вона з ним навіть не бачиться, фактично вона від нього відмовилась. Посилання позивача на хворобу дитини є тільки безсоромною спекуляцією хворобою цієї дитини.

Твердження позивача про те, що в даний час відповідач почав оспорювати її право у спільній сумісній власності є її уявою. Ба на сьогодні тільки вона оспорює право спільної сумісної власності, доказом чого є дана позовна заява.

Відповідач нічого не оспорював, бо все майно і без цього належить йому на праві власності.

Крім того наданий список позивачем майна є не повним і все зазначене майно, а також не зазначене майно, позивачем було вивезено з вказаної квартири.

На підставі зазначеного просила у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Судом досліджені всі докази надані сторонами, клопотань про витребування та дослідження інших доказів до суду не надходило.

Вислухавши учасників судового процесу, свідка, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, оцінивши кожний доказ окремо, а також докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, при цьому приймає до уваги такі обставини.

Ніким не заперечується та відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України судом вважається доведеним наступні обставини:

- Позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 липня 2005 року, який було розірвано відповідно до рішення Стахановського міського суду від 24.06.2010року (ар.с.113).

- Від даного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ар.с.10) та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ар.с.11).

- Дійсно під час перебування позивача з відповідачем у зареєстрованому шлюбі була придбана квартира номер АДРЕСА_1 та інше майно, що зазначено за текстом позовної зави, а саме:

- вбудована кухня (шафи настільні та напільні) 2008 р. - 2500,00 грн.

- кухонний м'який кут (жовтий), 2009 р. - 2500,00 грн.

- витяжка кухонна, 2007 р. - 1500,00 грн.

- стіл кухонний, розкладний 2007р. - 200,00 грн.

- вбудована шафа-купе, 2008 р. - 6000,00 грн.

- кондиціонер, 2008 р. - 2500,00 грн.

- люстра в спальню на дистанційному управлінні - 700,00 грн.

- люстра в дитячу - 400,00 грн.

- світильники 4 шт. - 800,00 грн.

- плита газова Індезіт, 2007р. - 2500,00грн.

- стіл дерев'яний, розкладний, 2009 р. - 200,00 грн.

- дитячий гарнітур (стіл письмовий, полка, шафа, пенал, шафа книжкова) 2007р.- 3500, 00 грн.

- спальний гарнітур, білого кольору, глянцевий (2-х спальне ліжко з ортопедичним матрацом, шафа чотирьохстворчата, 2 тумби, трюмо), 2007р. - 4500,00 грн.

- м'який кут та крісло, 2007 р. - 3500,00 грн.

Вирішуючи позовні вимоги позивача, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.60 Сімейного |Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1,2 ст.61 Сімейного Кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 70 Сімейного Кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Сімейного Кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Встановлено і ніким не оспорюється, що квартира номер АДРЕСА_1 була придбана за договором купівлі-продажу від 25 липня 2006 року (ар.с.13-15) у період перебування ОСОБА_3 в шлюбі з ОСОБА_4, у зв'язку з чим належить останнім на праві спільної сумісної власності, як це передбачено ст.60 Сімейного кодексу України.

Посилання представника відповідача на те, що все майно, зазначене у позовній заяві було придбане відповідачем на його особисті кошти не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи, адже ніяких доказів стосовно того, що спірне майно було придбано на особисті кошти відповідача суду надано не було.

Як не було надано суду доказів наявності іншого майна, яке б підлягало поділу між подружжям. У будь-якому випадку зустрічного позову відповідачем до позивача пред'явлено не було. Разом з цим відповідно до ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

Не було також надано відповідачем заперечень стосовно запропонованого позивачем порядку поділу рухомого майна.

Рішенням Стахановського міського суду Луганської області від 24.06.2010 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу позивач продовжувала проживати в зазначеній квартирі до червня 2013року, що підтверджується показаннями самої позивачки, допитаної судом у якості свідка, актом від 24.02.2014року, посвідченим КП «Відродження» (ар.с.112), оплачувала по даній квартирі комунальні послуги, що підтверджується квитанціями про проведення оплат за електроенергію, водопостачання, утримання будинку та прибудинкової території та інші, відповідно до яких платником послуг була саме ОСОБА_3 (ар.с. 89-111). Окрім цього з 13.05.2008року та по теперішній час позивачка в зазначеній квартирі офіційно зареєстрована, що підтверджується копією її паспорта (ар.с.7) та не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Право колишнього подружжя на частку у спільному сумісному майні зберігається незалежно від припинення шлюбу (ст.68 Сімейного кодексу України). У випадку порушення цього права особа має право на його захист. До таких вимог позовна давність застосовується у три роки, вона обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ст.ст.20, 72 Сімейного кодексу України).

Щодо посилань представника відповідача на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, а тому відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України в задоволені позовних вимог необхідно відмовити, то вони не можуть бути прийняті до уваги, так як відповідно до ч.2 ст.72 Сімейного Кодексу України умовою застосування позовної давності є порушення права на майно одним із співвласників.

З матеріалів справи вбачається, що після розірвання шлюбу позивач продовжувала разом з сином проживати у спірній квартирі не вимагаючи її поділу, а тому, в даному випадку, позовна давність розпочинається лише з моменту, коли відповідач відмовив позивачу у визнанні за нею права на частку квартири та речей, про поділ яких вона просить.

Згідно з ч.2 ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовні давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п.15, 19 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК). Вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

Таким чином, вирішуючи питання перебігу строків позовної давності, судом враховано, що при цьому слід виходити не з часу, коли сторони припинили шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, бо саме по собі припинення шлюбу не є свідченням порушення права власності когось із подружжя.

У судовому засіданні також встановлено, що 24.11.2013року до Стахановського МВ ГУМВСУ у Луганській області надійшло звернення від ОСОБА_3 у відношенні колишнього чоловіка ОСОБА_4, який перешкоджав їй вивозити речі з квартири. В ході розгляду звернення встановлено, що ОСОБА_4 раніше знаходився у шлюбі з ОСОБА_3 Згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_4 купив квартиру за адресою: АДРЕСА_1. На цей час подружжя ОСОБА_4 офіційно розірвали шлюб та на квартиру за адресою АДРЕСА_1 та на всі речі в ній накладений арешт співробітниками ВДВС Стахановського МУЮ. 24.11.2013р. ОСОБА_4 заборонив ОСОБА_3 вивозити речі з квартири, так як вони були придбані під час сумісного проживання, тому розподіл майна буде проводитися в суді м.Стаханова (ар.с.152).

Відповідно до пояснень ОСОБА_4, які він надав слідчому Стахановського МВ ГУМВС (ар.с.159-160) та які знаходяться в справі №53/43806 (зареєстровано до ЄО №13668 від 24.11.2013р.) відповідач пояснює, що в квартирі АДРЕСА_1 знаходяться речі, які сумісно нажиті у шлюбі з ОСОБА_3 24.11.2013 року приблизно о 18-00 годин йому стало відомо, що ОСОБА_3 намагається вивезти меблі з квартири АДРЕСА_1, після чого він приїхав до квартири та постукав у двері, але ОСОБА_3 двері йому не відчинила. До того, як він під'їхав до будинку, з квартири в автомобіль на вулицю були винесені ліжко, шафа, стіл та крісло. Після приїзду працівників міліції зазначені меблі були занесені назад до квартири. Він перешкоджав ОСОБА_3 вивозити меблі, так як вважає, що вони сумісно нажиті та повинні бути поділені судом (ар.с.159-160). Таким чином відповідач сам в своїх поясненнях, які надавав працівникам міліції визнає, що він перешкоджав позивачці вивозити спільно нажите майно та сам визнає той факт, що спільне майно повинно буди поділене судом, а отже даними обставинами підтверджується факт порушення прав власності ОСОБА_3 на володіння та користування майном, придбаним у шлюбі під час сумісного проживання сторін.

На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про поділ спільного майна подружжя та позовні вимоги позивачки про визнання майна, зазначеного у позовній заяві спільною сумісної власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також про поділ цього майна підлягають задоволенню.

Разом з цим вирішуючи вимоги позивача щодо збільшення її частки на квартиру АДРЕСА_1, суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають, адже відповідно до ст. 70 Сімейного Кодексу України зазначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Таким чином, збільшення частки майна на користь того з подружжя, з ким проживає дитина, можливе при наявності певної умови, якщо розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування.

Але позивачкою не було доведено факт того, що аліментів, які вона одержує від ОСОБА_4 недостатньо для утримання дітей. Адже рішенням Стахановського міського суду від 24.06.2010року по справі №2-2434 було встановлено, що позивачка ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дітей та просила стягнути з ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1000грн. на кожну дитину до їх повноліття. Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з нього аліментів в сумі 1000грн. на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та в сумі 1000грн. на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення дітьми повноліття визнав у повному обсязі. У зв'язку з чим рішенням Стахановського міського суду від 24.06.2010року по справі №2-2434 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 у повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1000грн. щомісячно починаючи з 02 червня 2010р. і до повноліття дитини та на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1000грн. щомісячно починаючи з 02 червня 2010р. і до повноліття дитини.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином при розгляді справи про стягнення аліментів на утримання дітей аліменти були стягнуті з відповідача саме у тому розмірі, про який просила позивачка, а отже у даному випадку самою позивачкою було визначено, що аліменти в сумі 2000грн. на місяць на обох синів будуть для неї достатніми для їх утримання. Будь-яких доказів з приводу того, що позивачка зверталась до суду з приводу збільшення розміру аліментів, а також щодо стягнення додаткових витрат на дитину, позивачем суду надано не було, як і не було надано доказів стосовно того, що позивачка з даного приводу пред'являла відповідачу будь-які вимоги.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку, що правові підстави для відступу від засад рівності часток подружжя відсутні, оскільки позивачкою не надано підтверджень того, що розмір аліментів, які вона одержує на утримання дітей недостатній для забезпечення їх фізичного, духовного розвитку та лікування.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 174, 209, 212, 214, 215, 218, 292, 294, 296 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задовольнити частково.

1.Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

2. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 77,8 кв.м, житловою площею 51,9 кв.м.

3. Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 77, 8 кв.м., житловою площею 51, 9кв.м.

4. Визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступне рухоме майно:

- вбудовану кухню (шафи настільні та напільні) 2008 р. - 2500,00 грн.

- кухонний м'який кут (жовтий), 2009 р. - 2500,00 грн.

- витяжку кухонну, 2007 р. - 1500,00 грн.

- стіл кухонний, розкладний 2007р. - 200,00 грн.

- вбудовану шафу-купе, 2008 р. - 6000,00 грн.

- кондиціонер, 2008 р. - 2500,00 грн.

- люстру в спальню на дистанційному управлінні - 700,00 грн.

- люстру в дитячу - 400,00 грн.

- світильники 4 шт. - 800,00 грн.

- плиту газову Індезіт, 2007р. - 2500,00грн.

- стіл дерев'яний, розкладний, 2009 р. - 200,00 грн.

- дитячий гарнітур (стіл письмовий, полка, шафа, пенал, шафа книжкова) 2007р.- 3500, 00 грн.

- спальний гарнітур білого кольору, глянцевий (2-х спальне ліжко з ортопедичним матрацом, шафа чотирьохстворчата, 2 тумби, трюмо), 2007р. - 4500,00 грн.

- м'який кут та крісло, 2007 р. - 3500,00 грн.

На загальну суму - 31 300, 00 грн.

Поділити майно наступним чином:

Виділити ОСОБА_3:

- плиту газову Індезіт, 2007р. - 2500,00грн.

- стіл дерев'яний, розкладний, 2009 р. - 200,00 грн.

- дитячий гарнітур (стіл письмовий, полка, шафа, пенал, шафа книжкова) 2007р.- 3500, 00 грн.

- спальний гарнітур білого кольору, глянцевий (2-х спальне ліжко з ортопедичним матрацом, шафа чотирьохстворчата, 2 тумби, трюмо), 2007р. - 4500,00 грн.

- м'який кут та крісло, 2007 р. - 3500,00 грн.

На загальну суму 14 200,00 грн.

Виділити ОСОБА_4:

- вбудовану кухню (шафи настільні та напільні) 2008 р. - 2500,00 грн.

- кухонний м'який кут (жовтий), 2009 р. - 2500,00 грн.

- витяжку кухонну, 2007 р. - 1500,00 грн.

- стіл кухонний, розкладний 2007р. - 200,00 грн.

- вбудовану шафу-купе, 2008 р. - 6000,00 грн.

- кондиціонер, 2008 р. - 2500,00 грн.

- люстру в спальню на дистанційному управлінні - 700,00 грн.

- люстру в дитячу - 400,00 грн.

- світильники 4 шт. - 800,00 грн.

На загальну суму 17100, 00 грн.

5. Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 права користування та розпорядження житловим приміщенням - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом вселення її у вищевказану квартиру.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги особами, які брали участь у справі у десятиденний строк з дня проголошення рішення, особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: