АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-150/08
Категорія: ч.3 ст. 289 КК України
Головуючий 1 -ї інстанції Чебанова-Губарєва Н.В.
Доповідач апеляційної інстанції Войтовський С. А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого- Ржепецького О.П. суддів - Маркової Т.О., Войтовського С. А. за участю прокурора- Данчука В.М. захисника- ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_1 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 листопада 2007 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м. Миколаєва, раніше судимий:
1)05.01.1998 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.3 ст. 193, ч.2 ст. 144 КК України (в редакції 1960 року) до 5 років позбавлення волі, звільнений 16.08.2002 року за відбуттям строку покарання; 2) 30.09.2004 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч.1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, звільнений 21.07.2005 року згідно ст. 1-б Закону України "Про амністію" від 31.06.2005 року,
- засуджений за ч.3 ст. 289 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Згідно вироку, 04 березня 2007 року, приблизно о 13 год. ЗО хв. ОСОБА_2, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, підійшов до ОСОБА_3 на вул. Аляуди в м. Миколаєві, який в цій час мив свій автомобіль ЗАЗ -968 реєстраційний номер НОМЕР_1. Погрожуючи ОСОБА_3 застосуванням насильства, ОСОБА_2 став вимагати передати йому ключ від автомобіля. Після того, як ОСОБА_3 відмовився, ОСОБА_2 продемонстрував ніж, який був у нього за поясом і знову став вимагати передати ключ від автомобіля. ОСОБА_3, побоюючись за своє життя та здоров'я, передав ОСОБА_2 ключ від автомобіля, в який останній сів та на ньому зник з місця події.
В апеляції і доповненнях засуджений ОСОБА_2 посилається на однобічність на неповноту досудового слідства і судового розгляду. Вказує, що злочин не вчиняв, за кермо автомобіля потерпілого не сідав і ножем йому не погрожував. Не заперечує, що в той день дійсно зустрів біля річки потерпілого ОСОБА_3, який не міг завезти свій автомобіль, а тому він з сином йому допомогали. Зазначає, що суд необгрунтовано послався у вироку на показання ОСОБА_3 щодо протиправного заволодіння ним машини останнього, оскільки вказані показання є суперечливими і іншими доказами по справі не підтверджуються. На думку засудженого, пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 вказують про його непричетність до скоєння злочину, але суд їх оцінив невірно. Крім того, засуджений посилається на чисельні порушення норм кримінально-процесуального закону в ході розслідування та розгляду справи, в тому числі, і на те, що перебіг судового засідання в суді не фіксувався технічними засобами, хоча він про це неодноразово заявляв відповідні клопотання. Також засуджений ОСОБА_2 не згоден з протоколом судового засідання, вказуючи на те, що пояснення потерпілого та свідків викладені неправильно, але суд його зауваження на протокол не розглянув. Засуджений просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
В апеляції захисник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 також посилається на те, що суд в підтвердження вини засудженого, необгрунтовано послався на показання потерпілого, які той неодноразово змінював, а показання свідків виклав необ'єктивно, не надавши їм належної оцінки, що призвело до постановления незаконного вироку. Вважає, що справа розглянута однобічно, та поверхово і висновки суду про винність ОСОБА_2 не відповідають фактичним обставинам справи. Захисник просить вирок скасувати, а справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого і захисника ОСОБА_1, які підтримали подані апеляції, думку прокурора Данчука В.М. , який вважав вирок законним і обґрунтованим, вивчивши матеріали
справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого і захисника підлягають задоволенню частково, а вирок суду скасуванню. До таких висновків колегія суддів приходить, виходячи з наступного.
Згідно вимог п.3 ч.1 ст. 367 КПК України підставою для скасування вироку при розгляді справи в апеляційному суді є істотне порушення кримінально-процесуального закону.
Відповідно до ч.4 ст. 87 КПК України на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи або за ініціативою суду у суді першої чи апеляційної інстанції здійснюється повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2 27.08.2007 року подав письмове клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Вказане клопотання було ним заявлено в судовому засіданні 30.08.2007 року. Однак, без будь-якого мотивування в заявленому клопотанні судом було відмовлено. В подальшому, на протязі ще шістьох судових засідань ОСОБА_2 заявляв аналогічні клопотання, однак вони судом також не вирішувались, а прокурор, який приймав участь у справі взагалі вказав, що в клопотанні слід відмовити, оскільки воно заявлено не до початку судового слідства, а при розгляді справи по суті, тобто, коли вже були допитані певні особи.
Суд задовольнив вказане клопотання ОСОБА_2 лише 04.10^2007 року. Таким чином, по справі було проведено 22 судових засідання, з яких 6, всупереч вимогам ч.4 ст. 87 КПК України, проводилось без фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. При цьому судом допитувались свідки, з'ясувались інші процесуальні питання.
Відповідно до п. 10 ч.2 ст. 370 КПК України в зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону вирок в усякому разі належить скасувати, якщо перебіг судового процесу у передбачених законом випадках не фіксувався технічними засобами.
Оскільки вирок суду скасовується в зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, то інші доводи, наведені в апеляціях засудженого і його захисника, колегією суддів не розглядаються.
Підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою на іншій, про що також просить засуджений в апеляції, колегія суддів, не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 листопада 2007 року відносно ОСОБА_2 - скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суду.