№ 245/973/14
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 червня 2014 року. Старобешівський районний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Дехти Р.В., при секретарі Іваницькій Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешеве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПрАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
В С Т А Н О В И В:
10.04.2014 року до Старобешівського районного суду Донецької області звернувся позивач ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2, ПрАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та свої вимоги мотивував наступним.
31 серпня 2013 року о 12 годині 10 хвилин в смт. Новий Світ Старобешівського району Донецької області по вул. Шкільній, б. 19, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «ЗІЛ-130» державний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись заднім ходом, не впевнився, що це буде безпечно для інших учасників руху, скоїв наїзд на автомобіль DAEWOO державний номерний знак НОМЕР_1, який стояв позаду, внаслідок чого автомобіль ОСОБА_1, який належить йому на праві приватної власності, отримав механічні пошкодження. Постановою Старобешівського районного суду Донецької області від 16 жовтня 2013 року встановлено, що ДТП відбулася з вини ОСОБА_2, який порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду у розмірі 5016,40 грн. згідно висновку авто товарознавчого дослідження спеціаліста. Відповідачі добровільно відмовляються відшкодувати завдані ОСОБА_1 збитки, тому він просив суд стягнути на свою користь з ОСОБА_3 5000,00 грн. як відшкодування за моральну шкоду, 1000,00 грн. - франшизу, стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» 4016,40 грн. як відшкодування матеріальної шкоди та стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу у розмірі 300,00 грн. і витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн.
Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні не з'явився, надав суду заяву, якою позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, справу розглянути без його присутності, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідачі ОСОБА_2 і ПрАТ «СК «Інкомстрах» в судовому засіданні не з'явились, про дату та час розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду невідомі, тому суд вирішив справу на підставі наявних у ній даних і доказів у відповідності до вимог ч.1 ст. 224 ЦПК України та постановляє заочне рішення. На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час слухання справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Рішення суду повинно відповідати вимогам ст. 213 та ст.215 ЦПК України, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, про що також зазначено в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом було роз'яснено позивачу право заявляти клопотання про витребування судом доказів, якщо у сторін існують складності в їх отриманні, подавати відповідні докази, заявляти клопотання про витребування документів та призначення експертиз по справі.
Позивач ОСОБА_1 відмовився надати судові додаткові докази, просив суд розглянути справу на підставі доказів, що є в матеріалах справи.
Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
При цьому, як вбачається з ч.1 ст. 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Крім того, відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Такі ж вимоги щодо виплати страхового відшкодування і визначення його розміру передбачені спеціальними законами, які регулюють виниклі між сторонами правовідносини, зокрема Законом України «Про страхування» від 07 березня 1996 року та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року (в редакції за станом на день виникнення правовідносин).
Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до вимог п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі Закон), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як вбачається з вимог ст.29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Внаслідок ДТП ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду у розмірі 5016,40 грн. згідно висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста № 233 від 26.01.2014 року.
Так, згідно положень п. 36.1 ст. 36 Закону, після додержання процедури надання документів, страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 дотримався усіх вимог за договором страхування при настанні ДТП.
ПрАТ «СК «Інкомстрах» безпідставно відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування за договором (полісом) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2091185.
Відповідно до вимог п. 36.2 ст. 36 Закону, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, яка сплачується після документального підтвердження його сплати.
Щодо заявленої вимоги про відшкодування франшизи суд зазначає наступне.
Франшизою є передбачене умовами страхування (перестрахування) звільнення страховика (перестраховика) від відшкодування збитків страхувальника (перестрахувальника), що не перевищують заданої величини.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Враховуючи зазначене, суд вирішив, що вимога ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 суми франшизи є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана, зокрема, фізичній неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Позивач ОСОБА_1 обґрунтовував розмір завданої йому моральної шкоди тим, що внаслідок дій відповідача ОСОБА_2 був пошкоджений його автомобіль, тим самим він був позбавлений можливості приймати участь у суспільному житті, були порушені його звичні життєві стосунки, він був вимушений тривалий час домагатися відшкодування шкоди, що пригнічувало його психічний стан. ОСОБА_1 зазначав, що втратив душевний спокій та душевну рівновагу, часто не спить ночами, багато часу витрачає на оформлення відповідних документів, звернення до юристів. Відсутність можливості користуватись власним авто завдало значного дискомфорту, вплинуло на спілкування із друзями.
В ході слухання справи судом було встановлено факт пошкодження майна позивача з вини відповідача ОСОБА_2 Вина останнього встановлена постановою Старобешівського районного суду відповідно від 16 жовтня 2013 року і вказані обставини, у відповідності з вимогами ч.3 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. Постанова є чинною і особою щодо якої вона винесена не оскаржена.
За вказаних обставин вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди з урахуванням наданих доказів, фактичних обставин справи, підлягає задоволенню. Суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 5000,00 гривень, яка на думку суду буде відповідати принципам розумності та справедливості.
Щодо заявленої вимоги ОСОБА_1 пор стягнення на його користь з відповідачів витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
На підставі зазначеного суд вирішив, що вимога позивача про стягнення з відповідачів витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги в розмірі 300 грн. підлягає задоволенню на підставі ст. 84 ЦПК України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі цього з відповідачів на користь позивача суд вирішив стягнути по 243,60 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 3, 11, 60, 84, 88, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, ст.ст. 23, 979, 980, 988, 990, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 9, 12, 22, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПрАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок як відшкодування за моральну шкоду, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Інкомстрах», що розташоване за адресою: 03150, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Червоноармійська, буд. 72, офіс 32-33, на користь ОСОБА_1 4016 (чотири тисячі шістнадцять) гривень 40 (сорок) копійок як відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 150 (сто п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 150 (сто п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 (шістдесят) копійок.
Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 (шістдесят) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі відмови у задоволенні цієї заяви відповідач може оскаржити заочне рішення до апеляційного суду в загальному порядку.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Р.В. Дехта
12.06.2014