КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА МАКІЇВКИ
ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 268/1555/14-ц
Провадження № 6/268/111/14
У х в а л а
і м е н е м У к р а ї н и
16 травня 2014 року м. Макіївка
Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:
головуючої судді Шуляк Л.В.
при секретарі Стонога О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївка подання державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області про встановлення тимчасового обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
у с т а н о в и в:
15 травня 2014 року державний виконавець Кіровського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області Пащенко І.Г. звернулася до суду з поданням, погодженим з начальником відділу, про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1, мотивуючи тим, що боржник ухиляється від виконання зобов*язань, покладених на нього судовим рішенням.
Кіровський відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області ( далі - Кіровський ВДВС) був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. В тексті подання викладено заяву про можливість розгляду подання за відсутності державного виконавця.
Зі змісту подання убачається, що в провадженні Кіровського ВДВС перебуває виконавче провадження № 438/14 (номер за ЄДРВП 37422288) з примусового виконанням виконавчого листа № 0552/7355/12, виданого Цекнтрально-Міським районним судом м. Макіївки Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі ? частини його заробітку на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. У порядку ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" державним виконавцем проведені виконавчі дії, однак ОСОБА_1 не вчиняє ніяких дій щодо виконання судового рішення та станом на 01 травня 2014 року має заборгованість по аліментам в розмірі 11782 грн. 89 коп. Боржник неодноразово викликався до відділу ДВС, де надавав письмові пояснення, але до наступного часу офіційно не працевлаштувався, на облік до місцевого центру зайнятості не став, попередження державного виконавця ігнорує.
Посилаючись на положення ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження", п. 5 ч.1 ст. 6 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", державний виконавець просить встановити для ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Правилами ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України визначено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Приписами пункту 5 частини 1 статті ст. 6 Закону України 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" визначено, що підставою для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон є ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань. Частиною 2 цієї статті передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.
З представлених державною виконавчою службою матеріалів убачається, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 25 лютого 2013 року з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, стгнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини зі всіх видів доходу (заробітку) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з 27.12.20121 року до досягнення дитиною повноліття.
Рішення місцевого суду набрало законної сили та в установленому законом порядку судом було звернуто до виконання, 18 березня 2013 року позивачці був виданий виконавчий лист № 0552/7355/2012.
На підставі зазначеного судового рішення постановою державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Пащенко І.Г. від 08 квітня 2013 року відкрито виконавче провадження. Копії постанови у встановленому законом порядку надіслані сторонам.
Вивченням матеріалів виконавчого провадження № 438/14 встановлено, що з пояснень ОСОБА_1 від 26.09.2013 року убачається обізнаність боржника про наявність рішення суду про стягнення з нього аліментів, однак у добровільному порядку рішення суду він не виконує. Станом на 01 травня 2014 року заборгованість ОСОБА_1 по аліментним платежам складає 11782 грн. 89 коп.
З огляду на наведене судом встановлено, що ОСОБА_1 має невиконані аліментні зобов'язання, покладені на нього рішенням суду.
Однак, з 26 вересня 2013 року по теперешній час ОСОБА_1 жодного разу до відділу державної виконавчої служби не викликався.
З акту державного виконавця від 08 травня 2014 року убачається, що зі слів стягувача ОСОБА_2 боржник ОСОБА_1 знаходиться за межами України, імовірно у Російській Федерації на заробітках.
Між тим, державний виконавець цю інформацію не перевірила: за місцем мешкання боржника: АДРЕСА_1, не виходила; привід боржника через органи внутрішніх справ не здійснювався; місце реєстрації боржника через відповідні органи не перевірявся.
Згідно до положень частин 1 і 2 статті 11 закону «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Положеннями частини 2 статті 74 ЗУ „Про виконавче провадження", передбачено, що у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника.
Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначений в главі 4 Закону України «Про виконавче провадження».
За приписами частин 1, 2, 5, та 6 статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Положеннями п. 7.2 глави VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, при виконанні в примусовому порядку виконавчих документів про стягнення сум коштів, що перевищують три мінімальної заробітної плати, державний воиконавець у першу чергу перевіряє наявність коштів на рахунках боржника шляхом направлення відповідних запитів, а також перевіряє майновий стан боржника.
На порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем з часу відкриття виконавчого провадження - 08 квітня 2013 року не вжито заходів щодо встановлення наявності або відсутності у боржника ОСОБА_1: коштів в гривнях та іноземній валюті, інших цінностей, у тому числі коштів на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитарних установах; належних боржнику на праві приватної власності транспортних засобів (відповідні запити в матеріалах виконавчого провадження відсутні); часу відкриття виконавчого провадження - з 08 квітня 2013 року держаним виконавцем жодного разу не перевірено майновий стан боржника за місцем його мешкання (відповідні акти в матеріалах виконавчого провадження відсутні).
За правилами статей 10 і 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, в представлених суду матеріалах справи та виконавчого провадження, відсутні об*єктивні докази щодо здійснення державним виконавцем усіх дій по примусовому виконанню судового рішення.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що звернення Кіровського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 є безпідставним.
На підставі вищевикладеного, керуючись п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", статтями 217, 209, 210, 377-1 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 33 Конституції України, суд
у х в а л и в:
У задоволенні подання Кіровського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон фізичної особи - громадянина України ОСОБА_1, відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Л.В. Шуляк