АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 114-08 Головуючий у 1-й інстанції: Безпрозванний О.В.
Категорія: ст. 187 ч.2, 289 ч.2 КК Доповідач апеляційної інстанції: Пісной І.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області
у складі: головуючого Погорєлової Г.М. суддів Губи О.О., Пісного І.М. за участю прокурора Осипенко О.М. захисника ОСОБА_1
26 лютого 2008 року розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3
на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2007 року, яким
ОСОБА_2,
який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Калмазово, Вільшанського району Кіровоградської області, відповідно до ст. 89 КК України не судимий,
- засуджений за ст. 187 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України
до 7 років позбавлення волі без конфіскації майна; за ст. 289 ч.2 КК України до
5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України
остаточно призначено 7 років позбавлення волі без конфіскації майна.
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ярославль, Російської Федерації, відповідно до ст. 89 КК України не судимий,
- засуджений за ст. 187 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України
до 7 років позбавлення волі без конфіскації майна; за ст. 289 ч.2 КК України до
5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України
остаточно призначено 7 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 640 грн. 25 коп. у відшкодування матеріальної шкоди.
За вироком суду 5 квітня 2007 року, близько 2 години 45 хвилин, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за попередньою змовою, в стані алкогольного сп'яніння, використовуючи стан алкогольного сп'яніння потерпілого ОСОБА_5, біля бару „12 місяців", на розі вул. Ізмалкова та пр. Миру в м. Миколаєві, пересадили потерпілого з місця водія на пасажирське сидіння автомобіля ВАЗ 2108, самі сіли в салон вказаного автомобіля та проти волі ОСОБА_5 незаконно заволоділи автомобілем, вартістю 19000 грн. Після цього під керуванням ОСОБА_4 стали рухатись на автомобілі, однак на перехресті вул. Херсонське шосе та Космонавтів були затримані працівниками ДАІ за керування в стані сп'яніння, без документів на право управління та притягнуті до адміністративної відповідальності, а автомобіль був поміщено на штрафмайданчик ДАІ.
Пізніше, близько 4 години, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, за попередньою змовою, в стані алкогольного сп'яніння, на перехресті вул. Херсонське шосе та ОСОБА_6, напали на потерпілого ОСОБА_5, наносячи удари бутилкою та ногами по голові, заволоділи мобільним телефоном і грошима потерпілого на загальну суму 660 грн. 25 коп.
Засуджений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_1 в своїх апеляціях з вироком не погоджуються. Вважають, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину за ст. 289 КК України. Посилаються на неповноту слідства та невідповідність висновків фактичним обставинам справи. На їх думку ОСОБА_2 не вчинив жодної дії щодо протиправного заволодіння автомобілем потерпілого, оскільки він погодився поїхати на вул. Херсонське шосе, але не міг керувати автомобілем в зв'язку з сильним сп'янінням. Стверджують, що засуджені не нападали на ОСОБА_5, а відкрито заволоділи його майном, а тому вважають за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_2 зі ст. 187 ч.2 на ст. 186 ч.2 КК України.
Захисник, крім того, вважає призначене ОСОБА_2 покарання занадто суворим, оскільки ОСОБА_2 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання.
Заслухавши доповідь судді; захисника в підтримання апеляції, який вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ст. 289 КК України, оскільки автомобілеи потерпілого засуджені не заволодівали, що засуджені на ОСОБА_5 не нападали, а лише відкрито заволоділи його майном, та що покарання ОСОБА_2 необхідно пом'якшити; прокурора, який просив вирок залишити без зміни, а апеляцію без задоволення, посилаючись на законність та обгрунтованість вироку; дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає їх не підлягаючими задоволенню за таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини засудженого в скоєнні вказаних у вироку злочинів, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, детальний аналіз яких наведений у вироку.
Доводи засудженого ОСОБА_2 та його захисника про тег що автомобілем потерпілого засуджені не заволодівали, а ОСОБА_4 лише керував ним за згодою ОСОБА_5, колегія суддів вважає як неспроможні та такі, що спростовуються здобутими доказами.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_5 вбачається, що засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проти його волі пересадили його з місця водія на пасижирське сидіння. Один з них сів за руль та вони стали рухатись по вул. Космонавтів. Там до них підійшли працівники ДАЇ, які склали адмінпротокол, а автомобіль помістили на штрафмайданчик. Говорив цим працівникам щоб вони його забрали, але вони проігнорували його прохання. Після цього дзвонив по мобільному телефону. В цей час ОСОБА_4 забрав телефон та наніс удар бутилкою по голові, а ОСОБА_2 забрав бумажник та наносив удари ногами.
Допитані працівники ДАЇ - свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які дійсно складали протокол про адміністративне правопорушення та поміщали автомобіль на штрафмайданчик, підтвердили що потерпілий був в стані сп'яніння, просив їх забрати його, але з чим це було пов'язано не пояснив.
Обставини обвинувачення, визнаного судом доведеним, витікають з показань і самих засуджених. Те, що вони пересадили потерпілого на пасажирське сидіння, рухались в автомобілі в напрямку виїзду з міста, що ОСОБА_5 просив працівників ДАЇ забрати його та заволодіння майном потерпілого і нанесення йому ударів, засуджені не заперечували.
Такі показання вони давали й під час досудового слідства, та визнавали, що бажали заволодіти автомобілем потерпілого, для чого вводили ОСОБА_5 в оману щодо своїх дійсних намірів шляхом обіцянок поїхати відпочивати до дівчат та намагались виїхати за місто.
Під час проведення очної ставки між засудженим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_5(а.с. 50), ОСОБА_4 повідомляв про те, що він з ОСОБА_2 пересадили ОСОБА_5 на пасажирське сидіння, що він наносив удари бутилкою, а лежачого потерпілого бив ОСОБА_2, який наніс приблизно шість ударів. ОСОБА_5 під час очної ставки з ОСОБА_2 (а.с. 51) вказував, що на його прохання повернути майно, ОСОБА_4 наніс удар бутилкою в область лівого ока від чого він упав та відчував що його продовжують бити.
Ці докази в сукупності з іншими дослідженими судом, в тому числі письмовими, в яких містяться об'єктивні дані щодо складання протоколів працівниками ДАЇ саме в тому місці де вказували потерпілий та засуджені, тобто в напрямку виїзду з міста, наявності тілесних ушкоджень у потерпілого,
характер та локалізація яких підтверджує викладені обставини щодо заволодіння майном ОСОБА_5, свідчать про правильність встановлення судом фактичних обставин справи.
Доводи захисника про те, що удари потерпілому наносились вже після заволодіння майном, а тому в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину передбачений ст. 187 КК України, колегія суддів розцінює як неспроможні, оскільки ці дії були пов'язані з утриманням майна, повернення якого вимагав ОСОБА_5, а тому дії засуджного кваліфіковані вірно.
Покарання засудженому ОСОБА_2 призначене у повній відповідності до вимог ст. 65-67 КК України з урахуванням тяжкості скоєного, даних про особу засудженого, обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. За санкціями ч.2 ст. 187 та ч.2 ст. 289 КК України призначене покарання є мінімальним. Крім того, з урахуванням ступіню участі засудженого ОСОБА_2 суд прийняв рішення застосувати ст. 69 КК України щодо додаткового покарання та не конфісковувати його майно. Тому колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення призначеного покарання.
За таких обставин вирок належить залишити без зміни, а апеляцію без задоволення.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
апеляцію засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2007 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.