Справа №489/11138/13-ц 11.06.2014 11.06.2014

Провадження №22-ц/784/1300/14

Головуючий у суді 1 інстанції Кокорєв В.В.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Леванчук О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Леванчука О.М.,

суддів: Кутової Т.З., Локтіонової О.В.,

при секретарі судового засідання Шпонарській О.Ю.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 березня 2014року за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ОСОБА_4, третя особа служба у справах дітей адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради, про визнання договору іпотеки недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

17 грудня 2013 року ОСОБА_5 звернулася з позовом до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМП») та ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним.

Позивач зазначала, що на забезпечення кредитного зобов'язання ОСОБА_4, 1 жовтня 2007 року уклала договір іпотеки із закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ЗАТ «ПУМБ»), правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», предметом якої визначено належну їй квартиру АДРЕСА_1.

Вважає вказаний договір іпотеки недійсним, оскільки при його укладенні та нотаріальному посвідченні був відсутній попередній дозвіл органу опіки та піклування, що порушує житлові права її дітей, зареєстрованих в цьому житловому приміщенні.

Посилаючись на викладене, просила визнати вказаний договір іпотеки недійсним.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про визнання договору іпотеки недійсним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Так, виходячи з положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Водночас суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Підставою недійсності правочину, згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) наступних вимог, зазначених в ст. 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 1 жовтня 2007 року між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 5729023, за умовами якого позичальник отримав в кредит 22 000 доларів США.

На забезпечення вказаного кредитного зобов'язання між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки, предметом якої була належна іпотекодавцю квартира АДРЕСА_1.

Виходячи зі змісту п. 1.4 спірного договору іпотеки, іпотекодавець гарантував іпотекодержателю, що ним отримані всі необхідні рішення, дозволи, погодження тощо для укладення цього договору, предмет іпотеки нікому не відчужено, не обтяжено жодними правами будь-яких третіх осіб, предмет іпотеки не є для іпотекодавця та членів його сім'ї єдиним можливим місцем проживання та/або сукупний дохід членів сім'ї іпотекодавця достатній для придбання або найму іншого житла у разі звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 23 грудня 2013 року, у справі за позовом ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення і за позовом ОСОБА_4 про визнання кредитного договору недійсним звернуто стягнення на вказаний предмет іпотеки. В задоволенні позову про виселення та в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішуючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції було встановлено, що на момент оформлення спірного договору в квартирі, яка є предметом іпотеки, не були зареєстровані діти та інші особи. Натомість, позивач разом з дітьми була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_2. Про що зазначено і в статті 6 спірного договору.

За такого, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, встановив права та обов'язки сторін та дійшов вірного висновку про відсутність підстав вважати спірний договір таким, що порушує житлові права неповнолітніх. У зв'язку з чим обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про визнання договору іпотеки недійсним.

Тому, посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Крім того, апеляційним судом були досліджені довідки про реєстрацію місця проживання позивача та її дітей, наявні в матеріалах цивільної справи про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 березня 2014року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді