Справа №256/3003/14ц

2/256/1534/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и.

11.06.2014 року Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:

Головуючий - суддя Сватіков А.В.,

при секретарі - Клименко Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка - ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що 31.06.1995 року нею разом із її сім'єю, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2, у рівних частках було придбано трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстрованим в реєстрі за № 1760. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати, ОСОБА_7. Її спадкоємицями є її діти, а саме позивачка та її сестра ОСОБА_4. ЇЇ сестра відмовилась від прийняття спадщини, до нотаріуса не зверталась та разом із померлою на момент відкриття спадщини не мешкала. Позивачка прийняла спадщину, адже на момент смерті постійно мешкала зі спадкодавцем, однак, через незнання законів, для оформлення права на спадщину, вона до нотаріуса не зверталась. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, ОСОБА_6. Їхні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від прийняття спадщини відмовились, адже вони разом із ними не мешкають, а позивачка є його єдиним спадкоємцем та на час його смерті мешкала разом із ним, а отже вона також прийняла його спадщину. Звернувшись до нотаріуса після смерті чоловіка, у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру їй було відмовлено, тому що, не зважаючи на те, що ними було придбано дану квартиру на праві спільної часткової власності, нотаріусом при посвідченні договору купівлі-продажу квартири 31.06.1995 року не було зазначено, що квартира належить їм у рівних частках, а отже помилково вважається, що квартира належить їм на праві спільної сумісної власності. В свою чергу, через дану обставину, нотаріус не може визначити, які саме частки квартири успадковуються. Тому на сьогоднішній день нотаріус не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину на квартиру, а відповідно і зареєструвати її право власності на частку квартири. Зважаючи на це, вона вимушена звернутися до суду для захисту її прав та законних інтересів. З цих підстав, позивачка просила суд визначити рівні частки у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у рівних частках та визнати за нею право власності на 3/4 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,2 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м., в порядку спадкування за законом.

ОСОБА_2 пред'явила до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про визнання права власності, в якому зазначила, що 31.06.1995 року нею разом із її сім'єю ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1, у рівних частках було придбано трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстрованим в реєстрі за № 1760. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабуся, ОСОБА_7. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_6. Зважаючи на те, що від прийняття спадщини вона відмовилась, її мати є їх єдиним спадкоємцем. Однак, звернувшись до нотаріуса за для отримання свідоцтва про право на спадщину на квартиру їй було відмовлено, тому що, не зважаючи на те, що ними було придбано дану квартиру на праві спільної часткової власності, нотаріусом при посвідченні договору купівлі-продажу квартири 31.06.1995 року не було зазначено, що квартина належить їм у рівних частках, а отже помилково вважається, що квартира належить їм на праві спільної сумісної власності. В свою чергу, через дану обставину, нотаріус не може визначити, які саме частки квартири нею успадковуються, а отже вона не може зареєструвати своє право власності на її частку квартири та вільно розпоряджатися нею. З урахуванням того, що квартиру було придбано ними у чотирьох, то кожному з них належало по 1/4 частки у даній квартирі. Після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_6, ОСОБА_1 успадкувала їхні частки, а отже на сьогоднішній день їй належить 3/4 частки квартири, а ОСОБА_2 - 1/4 частка квартири. Однак, через вищевикладені обставини, а саме через те, що у договорі купівлі-продажу квартири 31.06.1995 року не було зазначено, в яких саме частках належить їм дана квартира, вона також не може зареєструвати своє право власності на її частку квартири, а отже, вона також не може вільно розпоряджатися своїм майном. Зважаючи на це, вона вимушена звернутися до суду для захисту її прав та законних інтересів. З цих підстав, ОСОБА_2 просила суд, визначити рівні частки у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у рівних частках та визнати за нею право власності на 1/4 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,2 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_9, який діє на підставі довіреності в судове засідання не прибули, але звернулися до суду з письмовою заявою в якій просили суд розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити, а також зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 визнали у повному обсязі, тому суд вважає можливим розглянути цивільну справу у відсутність позивачки та її представника, по наявним у справі доказам, відповідно до вимог ст. ст. 158 ч.2, 169 ЦПК України.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_11, який діє на підставі договору про надання адвокатом правової допомоги, в судове засідання не прибули, але звернулися до суду з письмовою заявою, в якій просили суд розглянути справу у їх відсутності, зазначивши, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнають у повному обсязі та свої зустрічні позовні вимоги підтримують також у повному обсязі, просили суд їх задовольнити, тому суд вважає можливим розглянути цивільну справу у відсутність відповідачки та її представника, по наявним у справі доказам, відповідно до вимог ст. ст. 158 ч.2, 169 ЦПК України.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, але звернулася до суду з письмовою заявою, в якій просила суд розглянути справу у її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає у повному обсязі та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 також визнає у повному обсязі, тому суд вважає можливим розглянути цивільну справу у відсутність відповідачки, по наявним у справі доказам, відповідно до вимог ст. ст. 158 ч.2, 169 ЦПК України.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не прибула, але звернулася до суду з письмовою заявою, в якій просила суд розглянути справу у її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає у повному обсязі та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 також визнає у повному обсязі, тому суд вважає можливим розглянути цивільну справу у відсутність відповідачки, по наявним у справі доказам, відповідно до вимог ст. ст. 158 ч.2, 169 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд дістається висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про визнання права власності знайшли своє повне підтвердження, підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.06.1995 року ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2, у рівних частках було придбано трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстрованим в реєстрі за № 1760.

Також, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7. Її спадкоємцями є її рідні діти, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 відмовилась від прийняття спадщини та до нотаріуса не зверталась та разом із померлою на момент відкриття спадщини не мешкала.

ОСОБА_1 на момент смерті мешкала зі спадкодавцем, однак після її смерті, через незнання законів, для оформлення права на спадщину, до нотаріуса не зверталась.

Крім того, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6.

Його спадкоємцями є його рідні діти, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та дружина, ОСОБА_1. Враховуючи той факт, що діти від прийняття спадщини відмовились, позивачка є його єдиним спадкоємцем та на час його смерті вона мешкала разом зі спадкодавцем.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Тобто, позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею першої черги, і враховуючи те, що на час смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вона постійно мешкала разом із ними і протягом шести місяців після їх смерті не відмовилась від прийняття спадщини, вважається, що вона прийняла їх спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Судом встановлено, що звернувшись до нотаріуса після смерті ОСОБА_6, позивачці ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру, тому що, не зважаючи на те, що ними було придбано дану квартиру на праві спільної часткової власності, нотаріусом при посвідченні договору купівлі-продажу квартири 31.06.1995 року не було зазначено, що квартина належить сторонам по справі у рівних частках. Тому, через дану обставину, нотаріус не може визначити, які саме частки квартири успадковуються.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності з ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що квартиру було придбано ними у чотирьох, суд приходить висновку, що кожному з них після придбання квартири належало по 1/4 частки у даній квартирі. Після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_6, ОСОБА_1 успадкувала їхні частки, а отже на сьогоднішній день їй належить 3/4 частки квартири.

Тому, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, судом встановлено, що 31.06.1995 року ОСОБА_2, разом із ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1, у рівних частках було придбано трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстрованим в реєстрі за № 1760.

Проте, судом встановлено, що нотаріусом при посвідченні договору купівлі-продажу квартири 31.06.1995 року не було зазначено, що квартира належить їм у рівних частках.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності з ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Отже, судом встановлено, що з урахуванням того, що квартиру було придбано ними у чотирьох, і того, що ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини ОСОБА_6, суд дійшов висновку, що на сьогоднішній день ОСОБА_2 належить - 1/4 частка квартири.

Тому, суд також із зазначених вище підстав вважає необхідним зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про визнання права власності, задовольнити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1261, 1267, 1268, 1270, 1297 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 130, 158, 169, 209, 212, 214-215, 216, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, задовольнити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про визнання права власності, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,2 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м., в порядку спадкування за законом.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,2 кв.м., житловою площею 41,6 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд міста Донецька протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Сватіков А.В.

13.06.2014