АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/190/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Кравець Д.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді: Білич І.М.
Суддів: Кулікової С.В., Поліщук Н.В.
при секретарі: Гречка Т.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_7, про відшкодування вартості втраченого орендованого майна та стягнення заборгованості за договором оренди.
в с т а н о в и л а :
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2013 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь фізичної особи- підприємця ОСОБА_6 вартість втраченого орендованого майна у сумі 147 400 гривень, орендну плату у сумі 49 072 гривень, штраф у сумі 9 814,40 гривень, 3% річних у сумі 943,79 гривень та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 072, 30 гривень.
У іншій частині позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду представник відповідача подала апеляційну скаргу. Де ставила питання про скасування рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_4 вартості втраченого орендованого майна у сумі 147 400 гривень, орендної плати у сумі 49 072 гривень, штрафу у сумі 9 8140,40 гривень, 3% річних у сумі 943,79 гривень та судових витрат. Вказуючи при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача не визнав подану апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення.
Апелянт будучи належним чином повідомленими про розгляд справи (а.с 152-153) повторно не з'явилася у судове засідання. Судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність апелянта в силу вимог ст. 305 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Судом при розгляді справи було встановлено, 09 серпня 2012 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено договір № 21-Ар. Згідно п.п. 1.1, 2.1, 2.2.1 договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове, платне користування будівельні ліси, строком на тридцять календарних днів, з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі, а відповідач зобов'язався сплатити орендну плату позивачу у розмірі 3 150 гривень за тридцять календарних днів. Після закінчення строку оренди повернути позивачу об'єкт оренди в справному виді з урахуванням нормального зносу.
Також, 28 серпня 2012 року сторони підписали додаткову угоду до договору, відповідно до умов якої позивач передав, а відповідач прийняв у строкове, платне користування будівельні ліси, строком на вісімнадцять календарних днів, з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі, а відповідач зобов'язався сплатити орендну плату позивачу у розмірі 1 250 гривень за вісімнадцять календарних днів та після закінчення строку оренди повернути позивачу об'єкт оренди в справному виді з урахуванням нормального зносу.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, згідно акту прийому-передачі в оренду елементів будівельних лісів від 09 серпня 2012 року та акту № 2 прийому-передачі в оренду елементів будівельних лісів від 21 серпня 2012 року, а відповідач, сплатив позивачу оренду плату за орендоване майно строком до 07 вересня 2012 року. У подальшому на підставі п.п. 2.2.2 договору та додаткової угоди, відповідачем було продовжено строк оренди майна з 08 вересня 2012 року по 07 жовтня 2012 року.
При зверненні до суду із позовом ОСОБА_6 вказував, що ОСОБА_4 було порушено умови щодо повернення орендованого майна у строк, визначений у договорі та додаткових угодах до нього, та щодо сплати орендної плати, станом на 16 вересня 2013 року сума заборгованості з боку відповідача за договорами становила: 49 072 гривень - орендна плата; 44164, 80 гривень - пеню від суми простроченої оплати; 9 814,40 гривень - штраф; 943,79 гривень - 3% річних.
Суд першої інстанції оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вартості втраченого орендованого майна у сумі 147 400 гривень, орендної плати у сумі 49 072 гривень, штрафу у сумі 9 814,40 гривень, 3% річних у сумі 943,79 гривень підлягають задоволенню, як такі що знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду та ґрунтуються на нормах діючого законодавства, а саме: ст. ст. 22, 525,526, 779 ЦК України та умовах договору та додаткових угод укладених між сторонами.
Відмовляючи у задоволення вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.п. 5.1 договору та додаткової угоди до нього у разі прострочення оплати орендної плати, окрім авансових платежів, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі 0,5 відсотків від суми боргу за кожен день прострочки.
Крім того, судом вказувалось, що відповідно до умов п.п 2.3, 2.3.2 договору та додаткової угоди до нього орендна плата відбувається у виді 100 % попередньої оплати суми, вказаної в п.п. 2.2.1 договору. У разі продовження строку оренди або прострочки повернення об'єкту оренди оплата відбувається у вигляді 100 % попередньої оплати, якщо строк продовження або прострочки оренди більше вказаного у п.п. 2.1.
А відтак суд вважав, що, беручи до уваги умови договору та додаткові угоди до нього, відповідач зобов'язався сплачувати позивачу орендну плату у вигляді попередньої оплати, яка, в свою чергу, за своїм юридичним змістом є нічим іншим як авансовим платежем, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені на підставі п.п. 5.1 договору та додаткової угоди до нього не підлягають задоволенню.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою в частині оскарження рішення суду щодо задоволених вимог, апелянт вказував на те, що судом першої інстанції на час постановлення рішення не було враховано те, що договором оренди та додатковою угодою до нього, укладеними між сторонами встановлено, що обов'язок відшкодувати вартість орендованого майна настає для орендаря (скаржника) лише у випадку пошкодження, втрати або знищення об'єкту оренди. А так як у матеріалах справи відсутні докази втрати, знищення або пошкодження об'єкту оренди (будівельних лісів) то вважав що судом першої інстанції не було дотримано ст. 212 ЦПК України та зроблено передчасні висновки без достатньої правової підстави, що призвело до необґрунтованого надмірного стягнення грошових коштів зі скаржника.
Крім того, суд, не дослідивши належним чином зміст укладеного між скаржником та ОСОБА_6 договору та додатку до нього, суд допустив порушення прав скаржника в частині стягнення з нього штрафу за прострочення повернення об'єкту оренди. А також те, що апелянт має сумніви щодо правильності розрахунку заборгованості поданого позивачем.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи, так як відповідачем не було надано доказів в порядку вимог ст. 60 ЦПК України щодо належного виконання ним зобов'язань, які визначені були умовами договору та додаткової угоди до неї, а також факт повернення предмету оренди або доказів неможливості їх повернення внаслідок дій інших осіб.
Беручи до уваги, що у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при постановленні рішення були допущені порушення норм матеріального права, які призвели до постановлення неправосудного рішення. Підстав для скасування рішення суду нема.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: