ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2014 року Справа № 912/1141/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргу ТОВ "Агропромислова компанія

Докучаєвські чорноземи"

на постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду

від 31.03.2014 року

у справі № 912/1141/13 Господарського суду

Кіровоградської області

за позовом Приватного акціонерного

товариства (ПАТ) "Креатив"

до 1. ТОВ "Агропромислова компанія

Докучаєвські чорноземи"

2. ТОВ "Соколівський консервний завод"

про стягнення збитків 72 974 352,11 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Усатенко В.Ю. дов. від 30.12.2013 р.,

відповідача - 1- Баланчук А.В. від 13.09.2013 р.,

відповідача - 2- не з"явились,

У судовому засіданні 04.06.2014 р. оголошувалась перерва в засіданні до 06.06.2014 р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2014 р. (суддя - Коротченко Л.С.) заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню залишена без задоволення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 р. (судді - Чоха Л.В., Антонік С.Г., Крутовських В.І.) ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 03.03.2014 р. та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 р., ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про визнання таким, що не підлягає виконанню повністю наказ Господарського суду Кіровоградської області, виданий 18.09.2013 р., на виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2013 р. у справі № 912 /1141/13.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Креатив" звернулося в Господарського суду Кіровоградської області до ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" та ТОВ "Соколівський консервний завод" з позовом про стягнення солідарно збитків у сумі 72 974 352,11 грн.

19.08.2013 року позивач подав заяву, в якій відмовився від позову до ТОВ "Соколівський консервний завод" та просив стягнути збитки у сумі 72 974 352,11 грн., тільки з ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи".

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2013 року позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" на користь ПАТ "Креатив" збитки у сумі 60 300 139,70 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 68 820 грн. Провадження у справі відносно ТОВ "Соколівський консервний завод" припинено. В частині стягнення з ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" упущеної вигоди у сумі 11 384 720,30 грн. та оплати вартості послуг зернового складу у сумі 1 289 492,11 грн. позов залишено без розгляду.

18.09.2013 р. на виконання рішення від 20.08.2013 р. видано відповідний наказ.

ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" звернулося в Господарський суд Кіровоградської області з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Вимоги відповідача обґрунтовувались тим, що між ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" та ПАТ "Креатив" 20.11.2013 року була укладена мирова угода, якою було передбачено порядок виконання рішення суду, а саме: боржник зобов'язався сплатити 48 992 777,275 грн., а в іншій частині боргу виконання припиняється в зв'язку з прощенням боргу. (а.с. 176-178, т.5)

Однак, позивач вимоги не визнав тих підстав, що вказана мирова угода на затвердження до суду не подавалась, оскільки сторони не домовились по всім істотним її умовам. (а.с. 203-204, т. 5).

Звертаючись до суду касаційної інстанції, ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" зазначало, що відповідно до умов пункту 4.4 угоди від 20.11.2013 року сторони погодили припинення зобов'язань ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" перед ПАТ "Креатив" по сплаті інших, ніж передбачених мировою угодою платежів, внаслідок звільнення (прощення боргу) відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України; ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" сплатило на користь ПАТ "Креатив" 48 992 777,275 грн; зобов'язання ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" перед ПАТ "Креатив" по сплаті 11 376 182,43 грн., тобто різниці між сумою, стягуваною за наказом (60 300 139,70 грн.), та сумою сплачених коштів (48 992 777,275 грн.) є припиненим внаслідок звільнення (прощення боргу) відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України на підставі пункту 4.4 угоди від 20.11.2013 року.

За змістом ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Як на підставу поданої до суду в порядку статті 117 Господарського процесуального кодексу України заяви, заявник, посилався на мирову угоду від 20.11.2013 року (з додатковою до неї угодою № 1 від 23.11.2013 р.), укладену між ПАТ "Креатив" та ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи", яка підписана представниками обох сторін, підписи яких скріплено відповідними круглими печатками.

Частиною 4 статті 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що мирова угода, укладена сторонами в процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Якщо виконавче провадження стосовно судового рішення відкрито, сторони відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується судом. Заява про затвердження такої мирової угоди розглядається в судовому засіданні за правилами частини першої статті 121 ГПК.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що ні сама мирова угода від 20.11.13 року, ні додаткова до неї угода № 1 від 23.11.13 року, у порядку, визначеному статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом не затверджена.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що особливість мирової угоди полягає в тому, що її умови набувають чинності (юридичної сили) лише у випадку її затвердження судом. У випадку відсутності ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди відсутні підстави для аналізу її положень.

За таких обставин, незатверджена судом мирова угода не може спричинити легітимних юридичних наслідків та не є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, правовідносини з виконання рішення суду, а відповідно і судового наказу, регламентовані Законом України "Про виконавче провадження" та Господарським процесуальним кодексом України, а зазначена заявником угода вчинена поза межами визначених цими нормами процедур, тому не може бути підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи відсутність законних підстав для задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, правомірно залишив її без задоволення.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарськогоо суду Кіровоградської області від 03.03.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 у справі № 912/1141/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Кравчук Г.А.

Мачульський Г.М.