АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/513/14 Справа № 180/2511/13 Головуючий у 1 й інстанції - Янжула О.С. Доповідач - Кіктенко Л.М.

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2014 року м. Дніпропетровськ

30 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Кіктенко Л.М.

Суддів: Деркач Н.М., Осіяна О.М.

при секретарі: Нікуліній Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Марганецького міського суду, Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Марганецький центр первинної медико-санітарної допомоги» про стягнення середнього заробітку, добових за час відрядження та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Марганецького міського суду, Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Марганецький центр первинної медико-санітарної допомоги» про стягнення середнього заробітку, добових за час відрядження та моральної шкоди в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

З таким рішенням не погодилась ОСОБА_2, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на незаконність рішення суду, порушення судом норм матеріального, процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_2 з 1 березня 2012 року працювала лікарем-психіатром в Комунальному закладі «Марганецький центр первинної медико-санітарної допомоги», 29 серпня 2013 року звільнена з посади за власним бажанням - за ст.38 КЗпП України (а.с.4).

На підставі листа №396/1 від 26 березня 2013 року головного лікаря КЗ «Марганецький ЦПМСД» була виділена путівка №2/3, якою ОСОБА_2 направлялася на цикл Передатестаційний як лікар-психіатр терміном з 2 квітня 2013 року по 3 травня 2013 року підвищення кваліфікації(а.с.5). Вказана путівка підписана головним лікарем та завірена круглою печаткою.

Позивачка надала суду першої інстанції свідоцтво №1354 від 3 травня 2013 року про складання іспиту з спеціальності після проведення передатестаційного циклу Психіатрія в Державному закладі «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України» на кафедрі сімейної медицини з курсами дерматовенерології та психіатрії, їй присвоєна друга категорія(а.с.26).

Відповідно до наказу від 13.03.1998 року № 58 «Про затвердження інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» п.1 «відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника установи, що повністю, або частково утримується за рахунок бюджетних коштів».

Згідно з п.4 вищезазначеного наказу підприємство, що відряджає працівника, здійснює реєстрацію особи, яка відбуває у відрядження у спеціальному журналі за формою згідно з додатком до цієї інструкції. Відповідно до розділу II інструкції п. 4 абз. 5 «за відсутності наказу добові не виплачуються».

Після проходження курсів підвищення кваліфікації відповідно до розділу 6 «положенням про порядок проведення атестації лікарів» затвердженого наказом МОЗ України № 166 від 22.07.93 р. «Про подальше удосконалення системи післядипломної підготовки лікарів лікарям, які закінчили цикл (курси) підвищення кваліфікації в інститутах удосконалення вносяться відповідні записи у посвідчення про проходження підвищення кваліфікації.

Позивачка надала суду копію путівки №2/3, що відповідає заявленим позивачем ОСОБА_2 строком проходження курсів з 02.04.2013 року по 04.05.2013 року у КЗ «Марганецький ЦПМСД» (а.с.5,26).

Відмовляючи позивачці у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що Комунальним закладом «Марганецький ЦПМСД» у першому півріччі 2012 року був складений та затверджений графік проходження підвищення кваліфікації працівниками КЗ «Марганецький ЦПМСД» на 2013 рік, на основі якого заплановано та затверджено видатки у кошторисі КЗ «Марганецький ЦПМСД» на 2013 рік.

До даного графіку не включено проходження передатестаційних курсів за спеціальністю «психіатрія» в зв'язку з тим, що останні відомості про проходження підвищення кваліфікації ОСОБА_2 датовані 30 березня 2009 року.

Тому наступні курси підвищення кваліфікації можливі на протязі року після закінчення 5 річного строку з моменту попередньої атестації (Наказ МОЗ України від 22.07.1993 р. № 166 та роз'яснення МОЗУ від 11.01.2011 року до даного наказу).

Суд посилався і на те, що ОСОБА_2 самостійно вирішила питання про отримання путівки поза встановлений порядок та переконала головного лікаря КЗ «Марганецький ЦПМСД» в тому, що курси підвищення кваліфікації вона буде проходити в вільний від основної роботи час. В зв'язку з цим звернулася з проханням надати листа до Департаменту охорони здоров'я, щодо виділення їй путівки.

Вищезазначений лист не є підставою для направлення лікаря на курси підвищення кваліфікації, так як відповідно до «Положення про порядок проведення атестації лікарів» затвердженого наказом МОЗ України № 166 від 22.07.93 р. «Про подальше удосконалення системи післядипломної підготовки лікарів» видача путівок на передатестаційний цикл проводиться закладом післядипломної освіти на основі подання закладу охорони здоров'я або за особистою заявою лікаря спеціаліста.

Путівка, копія якої надана в матеріалах справи КЗ «Марганецький ЦПМСД» не отримувалася та в закладі не зареєстрована так, як ОСОБА_2 особисто її отримала.

Погодитися з таким висновком суду неможливо, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст. ст. 213 , 214 , 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний визначитись, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте суд першої інстанції, вирішуючи справу, зазначені вимоги закону залишив поза увагою.

Суд першої інстанції належним чином не з'ясував характер і суть заявлених позивачкою вимог, норми права, якими вони регулюються; не зазначив, чи мали місце обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги та заперечення; не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

Так, вирішуючи справу, суд не навів належних мотивів щодо спростування заперечень відповідача про те, що відповідачем не видавався наказ про відрядження позивачки на курси підвищення кваліфікації, що видавалася позивачці путівка за підписом головного лікаря та печаткою КЗ «Марганецький ЦПМСД».

Відповідно до вимог ст.121 КЗпП України працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством.

За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).

Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Згідно листа Комунального закладу «Марганецький центр первинної медико-санітарної допомоги» від 27 травня 2014 року за №536/3 розмір добових по закладу за період з 2.04.2013 року по 3.05.2014 року складав 30 грн.

Оскільки позивачка пройшла цикл підвищення кваліфікації, який пов*язаний з виконанням її трудових обов*язків та в інтересах відповідача, за його путівкою, у зв*язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивачки задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивачки за 32 календарних дні за період з 2 квітня 2013 року по 3 травня 2013 року добові у розмірі 960 грн., виходячи з розрахунку: 32 дня* 30 грн.=960 грн.

Згідно довідки відповідача від 27 травня 2014 року середній заробіток позивачки за період з лютого по березень 2013 року складає 2520 грн.38 коп.

Крім того, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час перебування на курсах підвищення кваліфікації за період з 2 квітня 2013 року по 3 травня 2013 року в розмірі 2526 грн.42 коп., виходячи з розрахунку: 20 робочих дня у квітні 2013 року*120 грн.02 коп.(середньоденний заробіток)=2400 грн.40 коп.+ 126 грн.02 коп. за один робочий день у травні 2013 року, а всього: 2526 грн.42 коп.

Із матеріалів справи убачається, що позивачка була звільнена з роботи відповідачем за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України 29 серпня 2013 року, що підтверджується відповідним записом в її трудовій книжці (а.с.4).

В день звільнення відповідач не провів відповідний розрахунок з позивачкою, не виплатив їй заборгованість по заробітній платі у розмірі: 2526 грн.42 коп.(по заробітній платі) +960 грн. добові=3486 грн.42 коп.

Згідно вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то вказані суми повинні бути виплачені не пізніше слідуючого дня після пред*явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст.117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум в строки, вказані в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за ввесь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до вимог частини 2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розмір належних звільненому працівнику сум власник чи уповноважений ним орган повинні виплатити вказане в цій статті відшкодування у тому разі, якщо спір вирішений на користь працівника.

Оскільки заявлений позивачкою розмір заборгованості по заробітній платі стягнений даним рішенням суду на її користь, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 серпня 2013 року по 30 травня 2014 року( по день ухвалення даного рішення суду) у розмірі 22809 грн.44 коп., виходячи із розрахунку: середній заробіток позивачки складає 2520 грн.38 коп. Стягненню за один день у серпні 2013 року підлягає середньоденний заробіток 126 грн.02 коп.

Стягненню за період з вересня 2013 року по грудень 2013 року підлягає: 2520 грн.38 коп.(середньомісячний заробіто)*4 місяці= 10081 грн.52 коп.

За п*ять місяців 2014 року: з січня 2014 року по травень 2014 року з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середньомісячний заробіток у розмірі: 2520 грн.38 коп.*5 місяців=12601 грн.90 коп.

Всього підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 серпня 2013 року по 30 травня 2014 року у розмірі 22809 грн.44 коп.

Крім того, позивачка в позові прохала стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 3000 грн.(а.с.3).

Згідно вимог ст.237-1 КЗпП України у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власником проводиться відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи конкретні обставини справи, в частині стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивачки колегія суддів вважає за необхідне позов задовольнити частково у розмірі 200 грн., оскільки несвоєчасною виплатою заробітної плати відповідачем позивачці спричинена моральна шкода, вона повинна була додавати додаткові зусилля для організації свого життя та певний час залишалася без грошових коштів.

При ухваленні рішення суд першої інстанції на вказані обставини належної уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, порушивши норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів критично відноситься до заперечень відповідача в частині пропуску позивачкою строку для пред*явлення позову, оскільки частиною 1 ст.117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум в строки, вказані в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за ввесь час затримки по день фактичного розрахунку. А до теперішнього часу повний розрахунок відповідачем з позивачкою не проведений. Тому строк звернення з даним позовом до суду вона не пропустила.

Також необґрунтованим є посилання відповідача про те, що не підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки середній заробіток та добові за час перебування позивачки на курсах підвищення кваліфікації, оскільки відсутній наказ про направлення її на курси, на курси вона була направлена згідно путівки на підставі листа №396/1 від 26 березня 2013 року головного лікаря КЗ «Марганецький ЦПМСД» була виділена путівка №2/3, якою ОСОБА_2 направлялася на цикл Передатестаційний як лікар-психіатр терміном з 2 квітня 2013 року по 3 травня 2013 року підвищення кваліфікації(а.с.5). Вказана путівка підписана головним лікарем та завірена круглою печаткою. Направлялася позивачка в трудових інтересах. Тому посилання на відсутність наказу є формальним.

Керуючись ст.,ст. 209, 303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Марганецького міського суду, Дніпропетровської області від 04 листопада 2013 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Марганецький центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час відрядження та проходження ОСОБА_2 підвищення кваліфікації в Національній медичній академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика за період з 2 квітня 2013 року по 3 травня 2013 року у розмірі 2526 грн.42 коп., добові за час відрядження у розмірі 960 грн., а всього 3486 грн.42 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Марганецький центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 квітня 2013 року по 30 травня 2014 року у розмірі 22809 грн.44 коп.,

Стягнути з Комунального підприємства «Марганецький центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 200 грн.

Всього стягнути з Комунального підприємства «Марганецький центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь ОСОБА_2 26495 грн.86 коп.(двадцять шість тисяч чотириста дев*яносто п*ять гривень вісімдесят шість копійок).

Стягнути з Комунального підприємства «Марганецький центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн.60 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: