АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-74/2008 р.                                  Головуючий 1-ї інстанції: Покровська Т.С.

Категорія: ч.1  ст. 122 КК                                Доповідач апеляційної інстанції: Пісной І.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

Головуючого: Царюка В.В.

Суддів: Дзюби Ф.С. ,  Пісного І.М.

За участю прокурора: Семещенка О.П.

Засудженого: ОСОБА_1

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Корабельного районного суду м.  Миколаєва від 22.11.2007 p.,  яким:

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженець м.  Миколаєва; судимий 14.05.1998 р. Заводським районним судом м.  Миколаєва за ч. 2  ст.  81,  ч. 1  ст.  89,  42,  44 КК України 1960 р. до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 20.04.2000 р. Новоодеським районним судом Миколаївської області за ч. 1  ст.  101,  43 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі,  звільненого за відбуттям покарання 14.02.2002 р. 27.05.2003 р. Корабельним районним судом м.  Миколаєва за ч. 4  ст.  185,   ст.  69 КК України до 2 років позбавлення волі,  звільненого 11.01.2005 р. за відбуттям покарання; 17.06.2005 р. Миколаївським районним судом Миколаївської області за ч.3  ст.  185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

- засуджено за ч. 1  ст.  122 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі  ст.  71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17.06.2005р. остаточно призначено 3 роки 1 місяць позбавлення волі.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 - 300 грн. у відшкодування матеріальної шкоди,  500 грн. у відшкодування моральної шкоди; на користь ЛШМД м.  Миколаєва - 539, 68 грн. у відшкодування затрат на лікування потерпілого.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому,  що 04.03.2007 р. приблизно о 15 годині 30 хвилин,  в стані алкогольного сп'яніння,  знаходячись за місцем свого тимчасового проживання в АДРЕСА_1,  в ході сварки з ОСОБА_2,  яка виникла на грунті особистих неприязних стосунків,  умисно наніс останньому удари руками та ногами по тулубу та голові,  спричинивши тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді переломів ребер,  ключиці,  нижньої щелепи,  забою головного мозку та забійної рани верхньої губи,  які потягли за собою тривалий розлад здоров'я.

В апеляції засуджений просить вирок районного суду змінити,  призначивши йому більш м'яке покарання,  оскільки суд на його думку не врахував всі обставини,  що пом'якшують його вину,  а саме щире каяття в скоєному та повне визнання своєї вини. Крім того вважає,  що побив потрепілого він не умисно,  а скоріше захищаючись,  оскільки потерпілий перший наніс удар в обличчя.

Звертає увагу на висновки суду,  щодо невірного,  на його думку,  встановлення місця події та скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння,  та на свій обмежений стан психічного здоров'я.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; засудженого в підтримання апеляції,  який пояснив що потерпілий перший бив його долонею по обличчю,  можливо будив,  чому він наніс такі тілесні ушкодження потерпілому пояснити не може,  у вчиненому кається,  просить пом'якшити покарання; думку прокурора про залишення апеляції без задоволення в зв'язку з законністю та обгрунтованістю вироку; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції,  колегія суддів вважає,  що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини засудженого в скоєнні вказаного у вироку злочину,  передбаченого ч.1  ст. 122 КК України,  за обставин встановлених судом,  відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами,  детальний аналіз яких наведений у вироку.

Суд дійшов правильного висновку про те,  що під час сварки ОСОБА_1 наніс потерпілому удари,  якими спричинив тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. На це вказують досліджені судом докази,  а саме показання потерпілого,  свідків та самого засудженого.

Так,  потерпілий ОСОБА_2 показав,  що 4 березня 2007 року вживав спиртні напої разом з ОСОБА_1,  останній пішов відпочивати в кімнату. Після цього і він пішов до кімнати,  де засуджений побив його,  внаслідок чого в нього зламані ребра,  ключиця.

Свідок ОСОБА_3 показав,  що в домі він бачив потерпілого,  який був в крові. Жінки,  що знаходились в домі,  повідомили,  що побів ОСОБА_2 засуджений ОСОБА_1 за те,  що потерпілий присів чи приліг на його ліжко.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 визнав себе винним повністю,  вказував,  що події відбувались саме так як говорять свідки та як викладені в обвинувальному висновку.

3

їх свідчення співпадають та підтверджуються об'єктивними даними,  які містяться в письмових доказах - висновку експерта про ушкодження губи та перелом щелепи,  ребер та ключиці потерпілого,  які могли бути спричинені за викладених обставин.

Крім того,  судове слідство проводилось в порядку ч.3  ст. 299 "КПК України,  наслідки такого розгляду засудженому судом роз'яснювались і він погодився на такий розгляд справи,  а тому не вправі оспорювати фактичні обставини справи.

Що стосується доводів засудженого в апеляції про його неспроможність повною мірою захищати себе під час досудового слідства та в суді,  колегія суддів розцінює їх як безпідставні,  оскільки ще до проведення судово-психіатричної експертизи засудженому ОСОБА_1 був призначений захисник,  за участю якого пред'являлось обвинувачення,  проводився допит ОСОБА_1,  ознайомлення з матеріалами справи,  та який приймав участь і в судовому розгляді справи. Тому право на захист ОСОБА_1 не порушено.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначене у повній відповідності до вимог  ст. 65-67,  71 КК України з урахуванням даних про особу засудженого,  який раніше неодноразово засуджувався,  обтяжуючих покарання обставин - рецидив злочинів та вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння,  а також пом'якшуючих покарання обставин,  в тому числі й тих,  на які посилається засуджений в своїй апеляції - щире каяття та наявність психічного захворювання.

При апеляційному розгляді справи він не заперечував вживання ним в день вчинення злочину спиртних напоїв,  ці обставини узгоджуються і з матеріалами справи,  що і під час досудового слідства та в суді він визнавав ці обставини,  а тому суд правильно врахував вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння як обтяжуючу покарання обставину.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення призначеного покарання.

Керуючись  ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення,  а постановлений відносно нього вирок Корабельного районного суду м.  Миколаєва від 22 листопада 2007 року - без зміни.