Справа № 11 -а- 2199 Головуючий в 1 інстанції - Бабайлова Л.М.
Категорія - ст. 364 ч. 1. КК України Доповідач - Кравченко C.I.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2007 року колегія суддів Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Бєлан Н. О.
суддів: Балацької Г.О. Кравченка С. І.
з участю прокурора МінаковоїТ.О.
підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перекладача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора у справі - помічника прокурора Деснянського району м. Києва Дорошенка В.В. на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2007 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, який народився в м. Хариан республіки Пакистан, громадянина Пакистану, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше судимого 16 жовтня 2006 року Печерським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 332 КК України на три роки позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 332 ч.2 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, який народився в м. Махор республіки Пакистан, громадянина Пакистану, проживаючого у АДРЕСА_2, не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 332 ч.2 КК України.
- направлена прокурору Солом'янського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.
Як зазначено в оскаржуваній постанові органами досудового слідства ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачуються у злочині,
вчиненому за наступних обставин.
11 вересня 2007 року ОСОБА_1, маючи умисел на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, за попередньою змовою з невстановленою особою, отримав від неї пропозицію за грошову винагороду
2
зустріти в м. Києві групу громадян Пакистану, які були незаконно переправлені на територію України з метою подальшого переправлення їх через державний кордон на територію Словаччини, та орендувати квартиру для тимчасового проживання вказаних осіб у м. Києві. Погодившись на пропозицію, ОСОБА_1, в той же день зустрів у м. Києві шість громадян Пакистану і попередньо домовившись з ОСОБА_2 розмістив у його квартирі за адресою бульвар Висоцького будинок 6 кв. 221 вказаних осіб.
22 червня 2007 року зазначені громадяни Пакистану, які знаходились в квартирі належній ОСОБА_2, були затримані співробітниками правоохоронних органів.
Зазначені дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кваліфіковані за ст. 332 ч.2 КК України.
Направляючи справу на додаткове розслідування, суд першої інстанції послався на те, що під час досудового слідства допущено істотні порушення вимог кримінально процесуального закону, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
Зокрема, за висновком суду, під час досудового слідства було порушено право на захист обвинувачених, оскільки вони під час досудового слідства не були забезпечені кваліфікованими перекладачами, деякі слідчі дії, протоколи щодо виконання яких містять матеріали справи, зокрема очні ставки між обвинуваченими та свідками, проводились без присутності перекладача. Підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні вини у пред'явленому обвинуваченні не визнали, але їх доводи перевірити в судовому засіданні не можливо. Відомості, які викладені в протоколах допиту свідків, а саме громадян Пакистану, які були затримані, викликають сумніви в їх достовірності, перевірити їх також не можливо, оскільки матеріали не містять достовірних даних про їх місце знаходження. Складений по справі обвинувальний висновок не відповідає вимогам ст. 223 КПК України.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову скасувати, посилаючись на те, що вона винесена з порушенням вимог кримінально - процесуального закону, а викладені в ній висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема направляючи справу на додаткове розслідування в зв'язку із тим, що в судовому засіданні підсудні не визнали своєї вини у інкримінованому ним злочині, суд не врахував ті обставини, що вони під час досудового слідства визнавали свою вину, а в судовому засіданні змінили свої показання з метою ухилитись від відповідальності за вчинене. Разом із тим, вина підсудних підтверджується зібраними по справі доказами. Тому направлення справи на додаткове розслідування за цих підстав є порушенням вимог ст. 67 КПК України. Також на думку прокурора судом безпідставно не були досліджені показання свідків, громадянин Пакистану, які допитувались під час досудового слідства і надана вказівка про встановлення їх місця знаходження, оскільки матеріали справи містять відомості про те, що ці особи депортовані з
3
території України. Наявний у справі обвинувальний висновок відповідає вимогам закону.
Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляцію, підсудних, які просять залишити постанову суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 19 КПК України особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою проводиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватись послугами перекладача в порядку, встановленому цим кодексом.
Згідно ст. 128 КПК України у випадках, передбачених статтею 19 цього Кодексу, слідчий при провадженні слідчих дій запрошує перекладача. Перекладач повинен з'явитись за викликом слідчого і зробити повно і точно доручений йому переклад. При цьому, для належного забезпечення реалізації прав обвинувачених на захист перекладач повинен мати відповідну кваліфікацію.
А як убачається з матеріалів справи під час проведення досудового слідства при пред'явленні обвинувачення, допиту обвинувачених, виконання вимог ст. 217-218 КПК України, слідчим в якості перекладача було залучено громадянина Пакистану ОСОБА_3. Разом із тим, як було встановлено в судовому засіданні вказана особа не має належної фахової підготовки, належним чином не володіє українською чи російською мовами, зокрема не вміє писати та читати.
Інша особа, ОСОБА_2, який був слідчим також залучений до справи в якості перекладача, під час проведення слідчих дій за участю обвинувачених присутнім не був. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що під час проведення досудового слідства було порушено право на захист обвинувачених, що є безумовною підставою для повернення справи на додаткове розслідування. При цьому, як убачається з апеляції прокурора в ній не заперечуються висновки суду про необхідність повернення справи на додаткове розслідування за вказаних підстав.
Також колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду про те, що для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, необхідно перевірити доводи підсудних, згідно з якими вони не вчиняли інкримінованого їм злочину. При цьому, виконати вказану перевірку під час розгляду справи в суді неможливо, оскільки така перевірка є значною за обсягом і потребує проведення ряду оперативних заходів та слідчих дій, таких як перевірка телефонних номерів, встановлення їх власників, витребування документів, допиту свідків, проведення очних ставок. В зв'яку з виникненням сумнівів у показаннях свідків - громадян Пакистану, у незаконному переправленні яких через державний кордон України обвинувачуються підсудні, суд прийшов до вірного висновку про необхідність перевірки їх показань, у зв'язку із чим необхідно встановити їх місце знаходження на цей час і по можливості провести їх додаткові допити. При цьому, посилання
4
прокурора в апеляції на те, що в матеріалах справи містяться дані, згідно з якими вказані особи депортовані з території України, а тому суду було слід обмежитись дослідженням показань, які були дані ними під час досудового слідства, с безпідставними, оскільки суд першої інстанції мав достатньо підстав вважати, що рішення про депортацію вказаних осіб не виконано і тому не виключена можливість проведення їх допиту повторно.
Висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального висновку по справі вимогам ст. 223 КПК України також є обґрунтованим, оскільки як вбачається з тексту обвинувального висновку в ньому не викладені всі необхідні відомості, зокрема не вказано імена осіб у переправленні який через державний кордон України звинувачують ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також не містять даних щодо наявності у обвинувачених судимостей. Тому при проведенні по справі додаткового розслідування за вказаних вище підстав, слід усунути також ці недоліки.
Таким чином, враховуючи принцип диспозитивності та процесуальні можливості суду, покладення обов'язку доказування вини обвинувачених на орган дізнання, слідчого і прокурора, колегія суддів вважає, що органами досудового слідства допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які призвели до суттєвого обмеження гарантованих законом прав учасників процесу та які не дозволяють суду повно, об'єктивно і правильно з'ясувати передбачені ст. 64 КПК України обставини, і які не можуть бути усунуті у судовому засіданні. Тому справи, з урахуванням заявленого захисником клопотання, суд першої інстанції, не оцінюючи наявні в справі докази, обґрунтовано дійшов до висновку про неможливість закінчення судового слідства та повернення справи для проведення додаткового розслідування. Відповідно підстав для задоволення апеляції колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України колегія суддів , -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Києва від 18 вересня 2007 року про направлення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткове розслідування, - без зміни.