АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-538-2007 р.
Головуючий по 1-й інстанції Турченко Т.В.
Суддя-доповідач: Макарчук М.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року березня місяця 13 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Макарчука М.А.
Суддів: Чернова С.І., Прядкіної О.В.
при секретарі Лимар О.М.
з участю: прокурора адвоката позивача(заявника) ОСОБА_1
представника позивача (заявника) відповідача ОСОБА_2
третіх (зацікавлених) осіб
представника відповідача
представника третьої особи ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування будинком та про визначення порядку користування земельною ділянкою.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача апеляційного суду Макарчука М.А.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2006 року позовні вимоги задоволено.
Постановлено виділити ОСОБА_1 у житловому АДРЕСА_1 приміщення квартири №1: коридор 1-1 площею 1,8 кв.м., кімнату 1-2 площею 13,3 кв.м., кухню 1-3 площею 9,3 кв.м., веранду 1 площею 10,8 кв.м., - загальною площею 35,2 кв.м., та сараї літ. «Б» і «Ж».
В користування ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 1217 кв.м. (на плані зафарбовано в синій колір), в тому числі під частиною житлового будинку літ. «А», сараями літ. «Б» та «Ж».
Виділити ОСОБА_2 у житловому АДРЕСА_1 приміщення квартири №2: коридор 2-1 площею 5,8 кв.м., кімнату 2-2 площею 18,3 кв.м., сіни II площею 6,5 кв.м. - загальною площею 30,6 кв.м., Виділити ОСОБА_2 житловий будинок літ. «В-1», сараї літ. «В», «Д», «д», «в-1», погрібник літ. «Е», погріб літ. «е», гараж літ. «В-1», колодязь №1.
В користування ОСОБА_2 виділити земельну ділянку площею 1527 кв.м. (на плані зафарбовано в червоний колір), в тому числі під частиною житлового будинку літ. «А», житловим будинком літ. «В-1», сараями літ. «В», «Д», «д», «в-1», погрібником літ. «Е», погрібом літ. «е», гаражем літ. «В-1», колодязем №1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення місцевого суду і задовільнити її вимоги щодо розподілу земельної ділянки, виділивши їй у користування земельну ділянку площею 1372 кв.м.
Не заперечуючи встановлених місцевим судом обставин, вважає, що судом нерозглянуті всі вимоги та порушені норми матеріального права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.31ч.2, 174ч.1 цього Кодексу позивач має право протягом всього часу розгляду справи відмовитися від позову.
Із змісту позовної заяви , поданою позивачкою до місцевого суду (а.с.2-3) вбачається, що у грудні 2005 року вона звернулася до місцевого суду з позовом , в якому просила визначити порядок користування жилим будинком А-1 та господарськими спорудами в будинковолодінні за адресою АДРЕСА_1 між нею та відповідачкою, як співвласникам, та визначити порядок користування земельною ділянкою
При цьому просила виділити їй у користування квартиру №1 у будинку А-1, яка складається із коридору 1-1 площею 1,8 кв.м., кімнати 1-2 площею 13,3 кв.м., кухні 1-3 площею 9,3 кв.м., веранди 1 площею 10,8 кв.м., - загальною площею 35,2 кв.м., та сараїв літ. «Б» і «Ж».
ОСОБА_2 просила виділити приміщення квартири №2, яке складається із коридору 2-1 площею 5,8 кв.м., кімнати 2-2 площею 18,3 кв.м., сіней II площею 6,5 кв.м. - загальною площею 30,6 кв.м..
Інших позовних вимог позивачкою в ході розгляду цивільної справи не заявлялося.
10 жовтня 2006 року позивачка подала письмову заяву про відмову від позовних вимог в частині розподілу будинку та надвірних будівель (а.с.57).
Заява про відмову від позову місцевим судом не розглядалася і рішення по ній не приймалося.
Порушення місцевим судом прав позивачки щодо відмови від позову, які передбачені в ст..31 ч.1 ЦПК України та невиконання місцевим судом правил, встановлених ст.. 174 цього Кодексу потягли ухвалення незаконного рішення, що відповідно до ст..309 ч.3 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення в частині позовних вимог щодо поділу спірного будинковолодіння.
Місцевим судом встановлено і жодною із сторін не заперечується, що 23 червня 1984 року позивачка купила у ОСОБА_4 1\2 частину спірного будинку загальною площею 30 кв.м., сарай - 1918 року забудови , в с Івонченці Полтавського району. 17
березня 1990 року позивачкою отримано свідоцтво про право особистої власності на 1\2 частину цього будинку.
Відповідачка ОСОБА_2 на іншу 1\2 частину спірного будинку набула право власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 червня 1999 року, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5
Місцевим судом також встановлено, що сторони користуються спірним будинком у відповідності до порядку, який був встановлений попередніми власниками. Вказаний факт не заперечується і в апеляційній скарзі.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що відмова позивачки від позову в частині поділу спірного будинковолодіння не суперечить закону та не порушує чиїх не будь прав та законних інтересів.
Тому колегія суддів приймає відмову ОСОБА_1 від позову в частині поділу спірного будинковолодіння
З цих підстав рішення місцевого суду в частині поділу будинковолодіння в АДРЕСА_1 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Місцевим судом встановлено, що у фактичному користуванні сторін знаходиться земельна ділянка площею 2744 кв.м.. Договір купівлі-продажу 1\2 частини спірного будинковолодіння, укладений позивачкою , не містить даних щодо набуття нею права користування земельною ділянкою та її розміру (а.с.68-69). Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15 червня 1999 року також не містить даних щодо розміру земельної ділянки, яка перебувала у користуванні спадкодавця (а.с.78).
З'ясовуючи підстави набуття та розмір спірної земельної ділянки судом встановлено , що до набуття права власності ОСОБА_1 на 1\2 частину спірного будинковолодіння, наказом Полтавського НДІСа № 154 від 12 травня 1984 року від попередьої власниці ОСОБА_4 було прийнято 0,15 га . Місцевим судом також встановлено, що на час відкриття спадщини за ОСОБА_5 користувалася земельною ділянкою площею 1500 кв.
Встановлені обставини підтверджуються письмовими доказами.
Встановивши такі обставини місцевий суд прийшов до вірного висновку про те, що
ОСОБА_2 має право на користування земельною ділянкою в розмірі, якою, яка була в користуванні спадкодавця ОСОБА_5, і обгрунтовано поклав цей розмір в основу судового рішення.
Встановлений місцевим судом порядок користування спірною земельною ділянкою враховує порядок користування будинком та господарськими будівлями, який склався між сторонами і тривалий час ними дотримується.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 грунтуються на власних запереченнях обставин, які були встановлені місцевим судом на підставі письмових доказів, і жодним доказом не підтверджуються.
З цих підстав рішення місцевого суду в частині визначення порядку користування земельною ділянкою є законним та обгрунтованим. І підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.303,304,309 ч.3,313,316 ЦПК України , колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2006 року в частині задоволення позовних вимог про встановлення порядку користування жилим будинком та господарськими будівлями в АДРЕСА_1- скасувати.
Прийняти відмову ОСОБА_1 від позовних вимог про встановлення порядку користування жилим будинком та господарськими будівлями в АДРЕСА_1і провадження по справі в цій частині закрити.
В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2006 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.