ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2014 р. м. Київ К/9991/44458/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в попередньому провадженні касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у справі за позовом Управління пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області до Відкритого акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш" про стягнення суми,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2011 року Управління пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з серпня 2008 року по грудень 2008 року включно.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш" на користь Управління пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з серпня 2008 року по грудень 2008 року включно в сумі 79240,28 грн.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та позов залишено без розгляду.

У касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство "Верстатуніверсалмаш", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області 31 березня 2011 року звернулось до з позовом про стягнення заборгованості з відшкодування пільгових пенсій у розмірі 79240,28 грн. за період з серпня 2008 року по грудень 2008 року включно.

З клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивач не звертався.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені строки звернення до адміністративного суду.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (надалі - Інструкція № 21-1).

Дана Інструкція № 21-1 розроблена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції №21-1 ця Інструкція визначає процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Розділ 6 Інструкції № 21-1 визначає порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 6.8 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій.

Відповідно до положень статті 1 Закону №1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до вказаної норми права страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частина п'ятнадцята статті 106 Закону №1058 визначає, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

У той же час, частина друга статті 106 Закону №1058, у чинній до 01.01.2011 редакції, визначала, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Зважаючи на викладені вище норми права, чинні на момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, колегія судів зазначає, що заборгованість перед органами Пенсійного фонду України з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій та недоїмка зі сплати страхових внесків не є тотожними поняттями, оскільки страховий внесок не є пенсією, призначеною на пільгових умовах.

Таким чином, чинне законодавство не передбачає спеціальних строків або їх відсутність щодо стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, а положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058 не можуть бути застосовані до спірних відносин у даній справі.

Абзацом 2 частини другої статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у справі за позовом Управління пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області до Відкритого акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш" про стягнення суми - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий : О.І. Гаманко

Судді: С.В. Білуга

А.Ф. Загородній