ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2014 р. м. Київ К/9991/41111/12

20 травня 2014 року м. Київ К/9991/41111/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

при секретарі Сперкач Т.В.,

за участю - представника позивача Батюсь Т.В.,

представника відповідача - Шевченко Я,А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Київської регіональної митниці про визнання дій протиправними, поновлення на посаді, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування наказу № 2661-к від 19.12.2011 року, поновлення на роботі та виплату втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано наказ ДМС України № 2661-к від 19.12.2011 року в частині припинення з 19.12.2011 року перебування ОСОБА_3 на державній службі в митних органах України на посаді головного інспектора митного поста «Київ-західний» Київської регіональної митниці.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного інспектора митного поста «Київ-західний» Київської регіональної митниці. Стягнено з Київської регіональної митниці на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20 грудня 2011 по 02 квітня 2012 року.

У касаційній скарзі Київська регіональна митниця, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення по справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що з 31 травня 2005 року ОСОБА_3 проходив службу в митних органах України і до звільнення обіймав посаду головного інспектора митного поста «Київ-західний» Київської регіональної митниці.

Наказом ДМС України № 2661-к від 19.12.2011 року за порушення Присяги державних службовців, відповідно до вимог ст. 17, п. 6 ч.1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», припинено його перебування на державній службі в митних органах України.

Підставою прийняття даного наказу слугував лист головного відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в м. Києві від 02 листопада 2011 року №51/7/4-6080, яким було повідомлено про складання протоколу від 01 листопада 2011 року № 9-Б про вчинення позивачем адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції».

Ці обставини були перевірені в ході службового розслідування, про що складений акт від 07.10.2011 року і на його підставі начальником Київської регіональної митниці було оголошено позивачу догану.

Враховуючи ці обставини, суди обґрунтовано зазначили, що в порушення положень ст. 61 Конституції України позивач двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності за одне і те ж порушення.

Відповідно до статті 408 Митного кодексу України, чинного на час існування спірних правовідносин, правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним - Законом України "Про державну службу".

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Статтею 30 Закону України «Про державну службу» передбачено підстави припинення державної служби, серед яких, зокрема, недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону (пункт 2 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу»).

Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про державну службу» державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2012 року в діях позивача були встановлені ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-2 КУпАП, проте провадження у адміністративній справі було закрито і до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 не притягувався.

Суди правильно зазначили, що станом на 19.11.2011 року у відповідача не було правових підстав для припинення державної служби позивача за скоєння ним корупційного діяння.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Київської регіональної митниці про визнання дій протиправними, поновлення на посаді - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Гаманко

Судді С.В. Білуга

А.Ф. Загородній