ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2014 р. м. Київ К/9991/66077/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в письмовому провадженні касаційні скарги ОСОБА_2 та Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про визнання наказів протиправними, поновлення на службі, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року, позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано Управління МВС України на Південно-Західній залізниці нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошове утримання з 30 липня по 06 вересня 2009 року включно.

Стягнуто з Управління МВС України на Південно-Західній залізниці на користь ОСОБА_2 500 грн. моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення по справі та направити справу на новий апеляційний розгляд, а відповідач просить скасувати судові рішення по справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, займав посаду інспектора патрульної служби БПС ЛВ на ст. Коростень 1-ї роти батальйону патрульно-постової служби міліції при УМВС України на Південно-Західній залізниці, мав звання старшого сержанта міліції.

Наказом УМВС України на Південно-Західній залізниці №220 о/с від 07.09.2009 року ОСОБА_2 був звільнений у запас (з поставленням на військовий облік) відповідно до підпункту "д" пункту 63 (через службову невідповідність) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Підставою для звільнення слугувало подання начальника ЛВ на ст. Коростень УМВС України на Південно-Західній залізниці Авраменка С.А., у якому зазначено, що старший сержант міліції ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню з органів внутрішніх справ через службову невідповідальність.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, виходячи з наступного.

Наказом УМВС України на Південно-Західній залізниці № 171 о/с від 15.07.2009 року ОСОБА_2 на підставі наказу МВС України від 15.05.2009 року № 220 "Про реорганізацію підрозділів транспортної міліції" було зараховано в розпорядження начальника УМВС на Південно-Західній залізниці. Наказом №220 о/с від 07.09.2009 року - звільнено у запас.

З довідки УМВС України на Південно-Західній залізниці від 14.01.2010 року № 8/281 вбачається, що згідно із наказом № 171 о/с від 15.07.2009 року позивачу виплачено грошове утримання по 29.07.2009 року включно, тобто в розмірах та за період, встановлених наказом МВС України № 499 від 31.12.2007 року, тобто в межах максимально можливого терміну знаходження в розпорядженні начальника.

Відповідно до положень п.п. "в" п. 40 розділу ІV Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.

Згідно із п.п. 3.4.1 п. 3.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України №499 від 31.12.2007р., при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу зараховуються в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що в порушення зазначених норм, позивач знаходився в розпорядження начальника УМВС на Південно-Західній залізниці з 15.07.2009 року по 06.09.2009 року, тобто понад 15 діб. Це сталося не з вини позивача, а через протиправну бездіяльність відповідача, котрий зволікав з вирішенням питання щодо подальшої служби ОСОБА_2 Судами також встановлено, що позивач під час знаходження у розпорядженні начальника продовжував виконував свої попередні службові обов'язки, заступав у наряди.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що право позивача на отримання винагороди за працю було протиправно обмежене відповідачем.

Також колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн.

Так, пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно пункту 9 цієї ж Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено факти порушення прав позивача при проведенні розрахунку при звільненні, що призвели до моральних страждань позивача, втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагали додаткових зусиль для організації життя, тому колегія суддів погоджується з висновками судів про відшкодування відповідачем моральної шкоди у розмірі 500 грн.

Також колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що наказ УМВС України на Південно-Західній залізниці №220 о/с від 07.09.2009 року є законним та не підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Зі змісту атестаційного листа вбачається, що ОСОБА_2 до виконання своїх функціональних обов'язків ставився безвідповідально, впродовж 2006 - 2009 років за систематичні порушення службової дисципліни та низькі результати особистої службової діяльності притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Наказом № 97 від 22.05.2006 року позивачу була оголошена догана, наказом № 69 від 10.04.2007 року - оголошена сувора догана, наказом №117 від 28.07.2008 рокуОСОБА_2 попереджено про неповну посадову відповідальність, а наказом №172 о/с від 15.07.2009 року - дисциплінарне стягнення обмежено раніше накладеним стягненням, передбаченим наказом №117 від 28.07.2008 року.

Вищезазначені накази про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності не оскаржувались та не скасовані, в установленому законом порядку.

Відповідає вимогам Закону України "Про міліцію" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ і наказ № 220 о/с від 07.09.2009 року в частині звільнення позивача у запас через службову невідповідність.

Підставою для звільнення слугувало подання начальника ЛВ на ст. Коростень УМВС України на Південно-Західній залізниці Авраменка С.А. та висновок атестаційної комісії від 07.09.2009 року, в яких зазначено, що ОСОБА_2 до виконання своїх функціональних обов'язків ставився безвідповідально, впродовж 2006 - 2009 років за систематичні порушення службової дисципліни та низькі результати особистої службової діяльності притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Викладені у поданні та атестації факти судами перевірялись і знайшли своє підтвердження.

Крім того, судами вірно зазначено, що та обставина, що посада відповідача була скорочена, не перешкоджала відповідачеві вирішувати питання про його звільнення у зв'язку з службовою невідповідністю, якщо для цього були підстави.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про визнання наказів протиправними, поновлення на службі - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Гаманко

Судді С.В. Білуга

А.Ф.Загородній