ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2014 р. м. Київ К/9991/48657/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, треті особи: прокурор Полтавського району Полтавської області, управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області, про скасування постанови, -

в с т а н о в и л а :

Відкрите акціонерне товариство "Бурова компанія "Букрос" звернулось до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, скасування постанови Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про арешт коштів боржника ВП №30000614 від 31.01.2012 та від 03.02.2012 року, звільнення з під арешту коштів у банківських установах, зобов'язання вчинити виконавчі дії щодо зупинення виконавчого провадження № 30000614.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, ВАТ "Бурова компанія "Букрос" подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у провадженні Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області перебуває зведене виконавче провадження ЗВП №27117035 від 02.06.2011 року про стягнення коштів з ВАТ "БК "Букрос" на користь фізичних тa юридичних осіб в розмірі 2 326 783,60 грн, з них:

- ВП №30000614 від 07.10.2011 з виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 по адміністративній справі №2а-1670/1936/11 про стягнення з ВАТ "БК "Букрос" на користь управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області коштів у розмірі 19908,45 грн.

31.01.2012 року та 03.02.2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Мороз С.В. винесено постанови про арешт коштів боржника ВП № 30000614.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій вірно послалися на те, що згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.10.2010 №К-58280/09 вимоги Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі до ВАТ "БК "Букрос" виникли після порушення 18.07.2006 року провадження у справі №18/257 про банкрутство, а тому на спірні правовідносини не поширюються приписи частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи те, що вимоги про стягнення коштів з ВАТ БК "Букрос" виникли після 18.07.2006 року, тобто після порушення провадження у справі №18/257 про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на спірні правовідносини не поширювалася, а тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, у відповідача були відсутні правові підстави для зупинення виконавчого провадження.

Згідно з положеннями частини 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення та стягнення.

Положеннями пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що вимоги позивача є безпідставними.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Керуючись статтею 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, треті особи: прокурор Полтавського району Полтавської області, управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області про скасування постанови - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Гаманко

Судді С.В. Білуга

А.Ф. Загородній