ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"20" травня 2014 р. м. Київ К/9991/59232/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Черкаській області про визнання дій неправомірними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
встановила:
У грудні 2004 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог) до Головного управління юстиції в Черкаській області про визнання дій неправомірними та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Справа переглядалася неодноразово судами різних інстанцій.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, позивач просить судові рішення по справі скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачка до звільнення обіймала посаду старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Придніпровського районного управління юстиції міста Черкаси.
На виконання наказу Міністра юстиції України від 06 липня 2004 року № 64/5, наказом начальника Черкаського обласного управління юстиції від 09 серпня 2004 року №90-0 прийнято рішення про ліквідацію Придніпровського районного управління юстиції міста Черкаси та утворення Черкаського міського управління юстиції.
Наказом начальника Черкаського обласного управління юстиції від 09 серпня 2004 року №108-Л параграф 17 ОСОБА_2 попереджено про наступне звільнення.
Наказом Черкаського обласного управління юстиції від 04 листопада 2004 року № 161-Л позивача звільнено з займаної посади згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення позивача відбулось у зв'язку з ліквідацією Придніпровського районного управління юстиції міста Черкаси та проведено з дотриманням норм Кодексу законів про працю України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Позивачкою як суду першої, так і апеляційної інстанцій не було надано жодних доказів повідомлення відповідача про те, що вона є матір'ю одиночкою, матеріали справи не містять відповідної довідки державного органу реєстрації актів цивільного стану про підстави внесення до книги реєстрації народжень відомостей про батька (матір) дитини, що надає їй цей статус.
Судами помилково зроблено висновок, що відсутні підстави для скасування наказу про звільнення з роботи позивача та поновлення її на роботі, оскільки не доведено, що ОСОБА_2 є матір'ю-одиначкою.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком судів, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Наказом начальника Черкаського обласного управління юстиції від 09 серпня 2004 року № 90-О прийнято рішення про ліквідацію Придніпровського районного управління юстиції міста Черкаси та утворення Черкаського міського управління юстиції. Наказ прийнято на підставі наказу Міністра юстиції України від 06 липня 2004 року № 64/5.
Наказом начальника Черкаського обласного управління юстиції від 09 серпня 2004 року №108-Л параграф 17 ОСОБА_2 попереджено про наступне звільнення.
Наказом Черкаського обласного управління юстиції від 04 листопада 2004 року №161-Л параграф 1 її звільнено з займаної посади згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до положень частини другої статті 36 Кодексу законів про працю України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.
Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Проте, як було встановлено судами попередніх інстанцій, в даному випадку скорочення чисельності та штату працівників не відбулось, а фактично відбулась реорганізація Черкаського обласного управління юстиції, то розглядати спірні правовідносин необхідно з огляду на дії відповідачів при звільненні позивача у зв'язку з реорганізацією, а не ліквідацією юридичної особи.
Частиною другою статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Такий висновок відповідає і практиці Верховного Суду України, зазначених у постановах від 17 жовтня 2011 року у справі №21-237а11 та від 16 жовтня 2012 року у справі №21-267а12.
Оскільки наказ Черкаського обласного управління юстиції від 04 листопада 2004 року № 161-Л параграф 1 був виданий з порушенням положень Кодексу законів про працю України, а зважаючи на те, що позивач вже працевлаштована і вимог про поновлення на попередній роботі не ставить, на її користь підлягає стягненню лише заробітна плата за час вимушеного прогулу з 05.12.2004 року по 31.01.2006 року (день працевлаштування на новій роботі).
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, колегія судді Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Черкаській області про визнання дій неправомірними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Черкаського обласного управління юстиції від 04 листопада 2004 року № 161-Л про звільнення ОСОБА_2.
Стягнути з Головного управління юстиції у Черкаській області на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 05 грудня 2004 року по 31.01.2006 року з розрахунку 25 грн. 73 коп. за 1 робочий день за відрахуванням зборів і обов'язкових платежів та сум виплачених при її звільненні.
Постанова в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий : О.І. Гаманко
Судді: С.В. Білуга
А.Ф. Загородній