ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" червня 2014 р. м. Київ К/800/20138/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Бившева Л. І. Вербицька О. В. Титенко М. П. Мироненко С. П. Капустіна А. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Клімата»
на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 року
у справі№ 826/12921/13-а
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Клімата»
до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2013 року у справі № 826/12921/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог повністю. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 14, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Матадор», ТОВ «Супутник» та ТОВ «Ферріт-Д» за період із 01.01.2010 року по 31.12.2012 року складено акт від 12.03.2013 року № 821/22-205/37394016, яким зафіксовано заниження податку на прибуток у загальному розмірі 4 209 508,80 грн. у зв'язку із порушення пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України; заниження податку на додану вартість в загальному розмірі 4 630 620,00 грн. у зв'язку із порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
На підставі акта перевірки 12.04.2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002542220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 4 630 620,00 грн. за основним платежем та в розмірі 1 157 655,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціям (штрафами); № 0002552220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4 209 508,80 грн. за основним платежем та в розмірі 1 052 377,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Відмовляючи в задоволені позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не надано доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Матадор», ТОВ «Супутник», ТОВ «Ферріт-Д», хоча про необхідність надання таких доказів судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, а тому висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ є правомірними.
Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З урахуванням положень пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суди першої та апеляційної інстанції, вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову, зазначили, що надані позивачем в обґрунтування своїх доводів докази не підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Матадор», ТОВ «Супутник», ТОВ «Ферріт-Д».
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» саме первинні бухгалтерські документи засвідчують факт здійсненні господарської операції (передачі майна, надання послуг, виконання робіт, сплату коштів).
В силу положень п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України суди повинні були вказати з посиланням на відповідні норми матеріального права, якими доказами має підтверджуватись фактичне виконання таких операцій. Відхиляючи подані платником докази на підтвердження фактів здійснення господарської діяльності, суди повинні були вказати причини відхилення поданих платником доказів з посиланням на законодавство та інші наявні в справі докази, які спростовують відомості, викладені в первинних бухгалтерських документах.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, надати оцінку наявним в справі доказам на предмет встановлення реального виконання господарських операцій, з врахуванням вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо допустимості доказів (статті 70) та обов'язку доказування (стаття 71), і вирішити спір згідно із законодавством.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Клімата» задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 року у справі № 826/12921/13-а скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді Л. І. Бившева
О. В. Вербицька