ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого Шипуліної Т.М.,
суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Сергейчука О.А., Усенко Є.А.,
при секретарі: Бойченко Ю.П.,
за участю представників:
від позивача - не з'явились,
від відповідача - Мишковець О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 липня 2005 року по справі № 25/93 за позовом ВАТ «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
В лютому 2005 року ВАТ «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» звернулися до суду з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києві №0001791504/0 від 18.03.2003 р. яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7472,25 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23 травня 2005 року, позовні вимоги ВАТ «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001791504/0 від 18.03.2003 року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 липня 2005 року, рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове - про відмову в задоволені позовних вимог.
Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, позивач 12 серпня 2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суд України, який своєю ухвалою від 14 листопада 2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі ВАТ «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 липня 2005 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції з підстав порушення суду апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга ВАТ «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін з огляду на наступне.
Судами було встановлено, що 17.03.2003р. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва була проведена перевірка своєчасності подання Відкритим акціонерним товариством «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» платіжних доручень до установ банку.
За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 29-15/05, яким встановлено порушення позивачем строку подання таких платіжних доручень у квітні 2001 року при сплаті земельного податку в розмірі 14944,50 грн.
На підставі зазначеного акту податковою інспекцією було видане податкове повідомлення-рішення № 0001791504/0 від 18.03.2003р., яким згідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до ВАТ «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» було застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 7472,25 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 15.02.2002р. у справі № 23/137 було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення провадження по цій справі.
Відповідачем 11.04.2002р. було подано заяву про визнання позивача кредитором, тоді як таку заяву відповідно до ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» необхідно було подати протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове - про відмову в задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції правильно виходив з положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» інших нормативно-правових актів та встановлених по справі обставин.
Так, відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
· при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного
· строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків
· погашеної суми податкового боргу;
· при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
· при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено право платника податків самостійно визначати суму податкових зобов'язань та узгоджувати таку суму податкових зобов'язань шляхом подання податкової декларації. Абзацом 1 пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює:
календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
календарному кварталу або календарному півріччю, - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Згідно з абз. 2 пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону, під терміном «базовий податковий період» слід розуміти податковий період, визначений відповідним законом з питань оподаткування.
Відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий (звітний) період дорівнює кварталу.
Підпунктами 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону для подання податкової декларації.
Згідно з п. 5.1 ст.5 вказаного Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.
В разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, передбачених п.п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до п.2.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки визначені цим Законом.
Суд апеляційної інстанції правильно прийшов до висновку про наявність факту порушення позивачем строку подання до установ банків платіжних доручень при сплаті земельного податку, оскільки останнім днем граничного строку сплати суми вказаного податкового зобов'язання було 02.04.2001р., а подання позивачем платіжного доручення фактично було здійснене тільки 22.11.2001р..
Факт порушення у справі про банкрутство Позивача та введення мораторію на задоволення вимог його кредиторів, яке мало місце до прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення не має істотного значення для визнання останнього недійсним.
Такий висновок суду відповідає фактичними обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
З огляду на те, що обставини по справі встановлені повно і правильно, на підставі належних і допустимих доказів, суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, про відсутність підстав для визнання недійсними податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києві №0001791504/0 від 18.03.2003 р. яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7472,25 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ВАТ «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 липня 2005 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
|
Головуючий: /підпис/ |
_______________________ |
Шипуліна Т.М. |
|
Судді: /підписи/ |
_______________________ |
Карась О.В. |
|
|
_______________________ |
Костенко М.І. |
|
|
_______________________ |
Сергейчук О.А. |
|
|
_______________________ |
Усенко Є.А. |
|
З оригіналом згідно. Суддя: Т.М.Шипуліна |
||
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого Шипуліної Т.М.,
суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Сергейчука О.А., Усенко Є.А.,
при секретарі: Бойченко Ю.П.,
за участю представників:
від позивача - не з'явились,
від відповідача - Мишковець О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 липня 2005 року по справі № 25/93 за позовом ВАТ «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі,
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України та керуючись ст.ст.210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ВАТ «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 липня 2005 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
|
Головуючий: /підпис/ |
_______________________ |
Шипуліна Т.М. |
|
Судді: /підписи/ |
_______________________ |
Карась О.В. |
|
|
_______________________ |
Костенко М.І. |
|
|
_______________________ |
Сергейчук О.А. |
|
|
_______________________ |
Усенко Є.А. |
|
З оригіналом згідно. Суддя: Т.М.Шипуліна |
||