Справа № 427/1891/14-ц
Провадження № 2/427/1101/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.06.2014 року
Свердловський міський суд, Луганської області
у складі: головуючого судді - Колтун В.А.
при секретарі - Дашкіній О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Свердловську справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Свердловантрацит» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання на виробництві,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що він працював у відповідача з 09.11.1998 р. по 10.05.2002 р. на ВП Шахта «Центроспілка» ДП «Свердловантрацит», з 23.12.2002 р. по 12.06.2007 р. ВП Шахта «Свердлова» ДП «Свердловантрацит», з 09.07.2007 р. по 29.11.2011 р. працював ВП Шахта «Довжанська-Капітальна» ДП «Свердловантрацит» звідки був звільнений2 у зв,язку з виходом на пенсію. За час роботи він набув професійне захворювання, внаслідок якого, відповідно до висновку МСЕК від 13.04.2010 року у нього встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 25%: по професійному захворюванню: хронічний бронхіт.
Вважає, що під час роботи у відповідача йому була заподіяна і моральна шкода, яка полягає в психологічному стресі та фізичному болю у зв'язку із професійним захворюванням, оскільки він набув фізичних обмежень, які заважають йому реалізовуватись, як особистості, бо він не може швидко рухатись, втратив можливість продовжувати працювати та отримувати гідну заробітну платню. Моральну шкоду він оцінює в 30 000 грн., які просить стягнути з відповідача ДП "Свердловантрацит" на його користь.
Позивач та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримали, наполягали на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача ДП "Свердловантрацит" в судовому засіданні позов не визнала, оскільки позивач не надав суду доказів щодо спричинення йому моральної шкоди, а довідка МСЕК не містить відомостей про це. Оцінка позивача вартості душевних страждань є суб, єктивною категорією, тому не може бути доказом підстав та розміру позовних вимог. В позовній заяві не зазначено та не надано доказів в чому полягає моральна шкода, які вимушені зміни сталися в його житті внаслідок отриманої травми, які додаткові зусилля необхідні для організації його життя, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача йому їх заподіяно, з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди, якими доказами це підтверджується. Укладаючи трудовий договір, позивач був повідомлений про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні їх наслідки на стані його здоров'я та пов'язані з цим умовами оплати праці, пільгами та компенсацією. Ніщо не перешкоджало йому відмовитися від укладання трудового договору, але він свідомо йшов працювати в шкідливих, важких та небезпечних умовах праці. Він щорічно проходив медичний огляд, був повідомлений про стан свого здоров'я, але продовжував працювати, свідомо йшов на ризик для свого здоров'я, задля отримання пов'язаних з цим пільг та компенсацій. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні трудовою книжкою позивача встановлено, що він з 09.11.1998 року по 29.11.2011 року працював на підземних роботах на різних Відокремлених підприємствах ДП «Свердловантрацит» (а.с.8-14). Відповідно до висновку МСЕК від 25.05.2010 р., у позивача було встановлено з 13.04.2010 року безстроково 25% втрати професійної працездатності: хронічний бронхіт пилової етіології ( а.с. 15).
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Данні правовідносини регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року ( з наступними змінами), згідно зі ст.ст. 1, 21, 28, 34 якого на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладався обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва.
Пункт "е"ч. 1 ст. 21 та ч. 2 ст. 34 Закону… були виключені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 року, який набув чинності з дня публікації 20.03.2007 року, у зв,язку з чим спірні правовідносини з вказаного часу регулюються ст. 237-1 КЗПП України.
Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Таким законодавством є відповідні норми ЦК України, зокрема ч.ч.3,4,5 ст.23, п.1 ч.1 ст.268, ст.ст.1167, 1168 ЦК України.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Статтею 1167 ч.1 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
З урахуванням викладеного суд вважає, що саме діями відповідача ДП "Свердловантрацит", який не забезпечив належних умов праці, і була завданна позивачеві моральна шкода, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року ( з наступними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Позивач зазначає, що внаслідок отримання професійного захворювання, він повинен систематично лікуватися в лікарнях, санаторіях, більшість за свій рахунок йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в психологічному стресі у зв'язку із пошкодженням здоров'я, оскільки він набув фізичних обмежень, які заважають йому реалізовуватись, як особистості, бо він не може швидко рухатись, втратив можливість продовжувати працювати, відчуває сильний біль в грудях.
Заперечення відповідача проти позову в цій частині, з підстав, що в довідці МСЕК позивачеві не була визначена моральна шкода, а тільки відсотки втрати професійної працездатності, суд вважає неспроможними, оскільки при визначенні факту спричинення моральної шкоди у зв"язку з ушкодженням здоров"я під час виконання трудових обов"язків, яке встановлено висновками МСЕК, заподіяння моральних страждань потерпілій особі є доведеним. Крім того, згідно з вимогами ст. 147, 212 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом разом з іншими доказами по справі та не містить заздалегідь встановленого значення. Сторони не наполягали на проведенні по справі судово- психологічної експертизи. Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача відносно того, що позивач знав, що працює у шкідливих умовах і мав змогу не укладати трудовий договір, оскільки це не позбавляло обов,язку відповідача забезпечувати належні і безпечні умови праці, що передбачено Законом України "Про охорону праці".
Разом з тим суд, враховуючи вищевикладене, ступінь вини відповідача, стан здоров, я позивача, вимушені зміни у його життєвих і виробничих стосунках, глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу втрати ним професійної працездатності, виходячи із принципу розумності і справедливості, приходить до висновку що позивачем завищені позовні вимоги, та вважає, що стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням слід в розмірі 5000 грн.
Відповідно до ст. 88 ПК України суд вважає стягнути з відповідача на користь держави також судовий збір 243,60грн.
На підставі ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року зі змінами, суд, -
ВИРИШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ДП «Свердловантрацит» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання на виробництві - задовольнити частково.
Стягнути з ДП «Свердловантрацит» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання 5 000 грн.
Стягнути з ДП "Свердловантрацит" на користь держави судовий збір в розмірі 243грн. 60 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Луганської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя : Колтун В.А.