Справа № 361/11997/13-ц Головуючий у І інстанції Петришин Н.М.

Провадження № 22-ц/780/3406/14 Доповідач у 2 інстанції Антоненко

Категорія 18 03.06.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

3 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Касьяненко Л.І., Іванової І.В.,

за участю секретаря - Ромашини І.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору і звільнення від сплати заборгованості по аліментах та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментах та пені.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору і звільнення від сплати заборгованості по аліментах, посилаючись на те, що з відповідачкою він перебував у зареєстрованому шлюбі з 24 січня 2009 року по 7 червня 2013 року. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. 2 лютого 2013 року сторони уклали договір про сплату аліментів на дитину, відповідно до якого позивач зобов»ячався сплачувати відповідачці аліменти на дитину у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісячно та додатково один раз на рік по одній заробітній платі на оздоровлення дитини та на підготовку до навчання, а також брати участь у додаткових витратах на дитину та оплачувати навчання у вищому навчальному закладі. Договір посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області за реєстром №227. Вказаний договір позивач підписував при умовах, за яких він мав стабільну заробітну плату розміром 6000 грн.. Проте влітку 2013 року його майновий стан змінився, з попереднього місця роботи його було звільнено, з липня 2013 року він працював на іншій роботі та мав заробітну плату 1500 грн., у зв»язку з чим не мав можливості сплачувати аліменти на дитину у передбаченому договором розмірі. Враховуючи вказані обставини, позивач просив розірвати вказаний договір та звільнити його від сплати заборгованості по аліментах за цим договором.

У лютому 2014 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов, у якому просила стягнути з позивача на її користь заборгованість по аліментах у сумі 24242-48 грн. та пеню у сумі 18010-45 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2014 року у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Стягнуто з позивача на користь відповідачки заборгованість по аліментах у сумі 24242-48 грн. та пеню у сумі 18010-45 грн., а також судові витрати.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 січня 2009 року по 7 червня 2013 року. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. 2 лютого 2013 року сторони уклали договір про сплату аліментів на дитину, відповідно до якого позивач зобов»ячався сплачувати відповідачці аліменти на дитину у розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісячно та додатково один раз на рік по одній заробітній платі на оздоровлення дитини та на підготовку до навчання, а також брати участь у додаткових витратах на дитину та оплачувати навчання у вищому навчальному закладі. Договір посвідчений приватним нотаріусом броварського районного нотаріального округу Київської області за реєстром №227.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання договору, суд виходив з того, що по справі відсутні підстави, передбачені ст.. 652 ЦК України, для розірвання договору.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до положень ст.. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про розірвання договору, позивач посилався на істотну зміну обставин, якими він керувався при укладенні договору, зокрема вказував, що вказаний договір він підписував при умовах, за яких він мав стабільну заробітну плату розміром 6000 грн.. Проте влітку 2013 року його майновий стан змінився, з попереднього місця роботи його було звільнено, з липня 2013 року він працював на іншій роботі та мав заробітну плату 1500 грн., у зв»язку з чим не мав можливості сплачувати аліменти на дитину у передбаченому договором розмірі.

Доводи позивача підтверджуються наявними у справі доказами, зокрема: довідкою ТОВ «Юридичний центр «ТЕТ-ІНТЕЛЕКТ», з якої вбачається, що з 1 липня 2013 року позивач працював на посаді директора даного товариства з посадовим окладом 1500 грн. (а.с.6). 31 березня 2014 року позивач звільнений з даної посади (а.с. 71-78). Крім того позивач сплачує кошти на повернення кредиту, який був ним отриманий у серпні 2012 року у шлюбі з відповідачкою на потреби сім»ї (а.с.79-63).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що з моменту укладення оспорюваного договору у позивача відбулася істотна зміна обставин, якими він керувався при укладенні договору, пов»язана з істотним погіршенням його майнового стану, що є підставою для розірвання даного договору.

При цьому колегія суддів враховує також передбачений законом обов»язок відповідачки по утриманню своєї дитини.

Колегія суддів не вбачає підстав для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах за даним договором, у зв»язку з чим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог відповідачки про стягнення заборгованості по аліментах у сумі 24 242-48 грн., є обґрунтованим.

Доводи позивача про зарахування коштів, отриманих відповідачкою за оренду його квартири у сумі 12187 грн., не можуть братись до уваги, оскільки відповідачка заперечує факт отримання нею цих коштів в рахунок аліментів, а належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів позивач суду не надав.

Відповідно до положень ст.. 196 СК України колегія суддів вважає можливим зменшити розмір пені до 1000 грн., враховуючи майновий стан позивача та виходячи з принципів виваженості, розумності та справедливості.

Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Розірвати договір про сплату аліментів, укладений 2 лютого 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області по реєстру №227.

Стягнути з ОСОБА_1 і.н. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів у сумі 24242-48 грн., пеню у сумі 1000 грн. та судовий збір у сумі 363 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: