У Х В А Л А

12 червня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Шимківа С.С., Хилевича С.В.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради про скасування наказу про щорічну відпустку,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 травня 2014 року заяву ОСОБА_1 про виправлення описок в рішенні Рівненського міського суду від 9 квітня 2013 року та винесенні додаткового рішення суду у справі № 17152147612 відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що ухвала суду є незаконною.

Зазначає, що в заяві про виправлення описок просив суд привести рішення у відповідності до його вимог, визначених ним в позові.

Вказує, що ухвала суду не відповідає вимогам ч.1 ст.210 ЦПК України, оскільки в ній неповно та невірно визначено предмет його позовних вимог, в ухвалі не відображено жодної з обставин, викладених у пунктах заяви, які стосувались описок, зроблених судом у вступній та описовій частинах рішення від 9.04.2013року та їх виправлення. Судом не надано результатів вивчення наданих ОСОБА_1 матеріалів.

Покликається на те, що не можна вважати встановленими судом обставинами щодо відсутності описок у вступній та описовій частині рішення суду від 9 квітня 2013 року, які судом не встановлювались та письмові докази не досліджувались.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що судом розглянута лише резолютивна частина рішення, хоча у поданій заяві він просив розглянути описки допущені судом при складанні вступної та описової частин рішення суду.

Невідповідності вступної та описової частини рішення суду матеріалам справи, які були розглянуті судом при винесенні рішення від 9 квітня 2013 року, свідчать про описки, яких суд припустився під час складення рішення, виправлення яких не є скасуванням або зміною рішення.

Вказує, що судом не зазначено жодного результату дослідження письмових доказів, які знаходяться у матеріалах справи та на які він посилався у заяві від 16 квітня 2014 року, що є порушенням норм процесуального права щодо оцінки доказів.

Також, судом не з'ясовані обставини та не вирішено питання по суті заявлених ним вимог у заяві, оскільки він просив ухвалити додаткове рішення по суті заявлених та розглянутих судом вимог, щодо яких судом в ухваленому рішенні від 9 квітня 2013 року не зазначено висновку по суті позовних вимог.

Просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити його заяву про виправлення описок у рішенні Рівненського міського суду від 9 квітня 2013 року та ухвалення додаткового рішення у справі до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Рішенням Рівненського міського суду від 9 квітня 2013 року ОСОБА_1 в задоволенні позову до управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради про скасування наказу про щорічну відпустку відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 6 червня 2013 року вказане рішення суду залишено без змін.

16 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про виправлення описок в рішенні Рівненського міського суду від 9 квітня 2013 року та винесення додаткового рішення, яку обґрунтовував тим, що суд в рішенні неповно зазначив його позовні вимоги, які стосувалися витребування ряду доказів та їх не розглянув, неточно і неповно виклав обставини справи, зазначені в позовній заяві, відсутні результати дослідження наданих доказів.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описок в рішенні Рівненського міського суду від 9 квітня 2013 року та винесенні додаткового рішення суду у справі № 1715/21476/12, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні рішення судом були досліджені всі позовні вимоги ОСОБА_1 та не було допущено описок в у вказаному рішенні.

Такий висновок відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 219 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені в судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.

Опискою є зроблена судом механічна помилка у визначенні об'єкта присудженого, сторони, строку виконання рішення, тощо.

Пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови №14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснив, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає.

Дослідивши доводи заяви про виправлення описок, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки зазначені в ній, на думку ОСОБА_1, описки не підлягають виправленню, так як не є описками в розумінні ст. 219 ЦПК України, а є його власним баченням викладення змісту судового рішення.

Частиною 1 ст.220 ЦПК України передбачено підстави для ухвалення додаткового рішення, перелік яких є вичерпним.

У п. 20 постанови Пленумом Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

В заяві про ухвалення додаткового рішення, як на одну з підстав її задоволення, ОСОБА_1 покликається на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення від 9 квітня 2013 року не було вирішено його позовну вимогу про витребування з управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради ряду документів.

Однак, витребування доказів, які на думку позивача слід було дослідити, в розумінні ст.ст.27, 119 ЦПК України не є позовними вимогами та відповідно підставою для ухвалення додаткового рішення.

Решта доводів заяви про ухвалення додаткового рішення зводяться до переоцінки доказів та не можуть бути підставами для її задоволення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не дають підстав для висновку про порушення матеріального чи процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 313, 314, 315,325 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 13 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді: Бондаренко Н.В.

Шимків С.С.

Хилевич С.В.