Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Шимківа С.С., Буцяка З.І.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Служба громадянства і реєстрації фізичних осіб Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області про виселення та зняття з реєстраційного обліку,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 березня 2014 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з житлового будинку АДРЕСА_1 у зв'язку з зміною власника.

Зобов'язано Дубенський районний відділ управління Державної міграційної служби України в Рівненській області зняти з реєстрації в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у зв'язку з зміною власника будинку.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим і таким, що ухвалене із порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що поза увагою суду залишилася та обставина, що позивачка у справі ОСОБА_2, яка є його двоюрідною сестрою, уклала 20 лютого 2013 року з його рідною сестрою ОСОБА_5 фіктивний договір купівлі - продажу спірного домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1, який ним оскаржується в судовому порядку.

Судом не враховано те, що він з самого народження проживає в спірному будинку та іншого житла у нього немає.

Також, судом не вирішувалось питання щодо надання іншого постійного жилого приміщення, передбаченого ч. 2 ст.109 ЖК України, що є порушенням конституційних прав відповідачів на житло.

У матеріалах справи відсутні докази порушень з боку відповідачів правил співжиття, що могли бути підставою для виселення без надання їм іншого жилого приміщення в порядку ст.116 ЖК України. Тому покликання суду в обгрунтування ухваленого судового рішення на норми ст.ст. 383,405 ЦК України, ст.ст.150, 156 ЖК України є безпідставним і помилковими та такими, які не підлягають до застосування до правовідносин щодо виселення з житлового приміщення.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовну вимогу про виселення відповідачів, суд першої інстанції виходив з того, що з припиненням права власності ОСОБА_6 на житлове приміщення члени її сім'ї (родичі) також втрачають право користування цим приміщенням і підлягають виселенню за позовом нового власника.

Такий висновок відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Встановлено, що 20 лютого 2013 року між ОСОБА_5, яка діяла на підставі довіреності від 15 січня 2013 року від імені ОСОБА_6 (матері ОСОБА_1) та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Дубенського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за №131.

В той же день за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказаний житловий будинок в м. Дубно в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом з нього.

Згідно довідки №5674 від 21.11.2013 року, виданої КП "Житлово-експлуатаційна контора №2" Дубенської міської ради в будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

На підставі ст. 317,ч.1 ст.319, ч.1 ст.321, ст.391, ч.1 ст.405 ЦК України та ч.1 ст.156 ЖК України суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що право користування членів сім'ї власника будинку кореспондується, є похідним від права власності на будинок та існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.

Чинним законодавством не передбачено перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника, а отже у разі припинення права власності особи на будинок (квартиру) припиняється і право членів її сім'ї на користування цим будинком (квартирою).

Відповідачами у справі не оспорюється те, що вони не є членами сім'ї позивача та позивач, як новий власник, не надавала їм згоди на користуватися належним їй на праві власності будинком.

Таким чином, після зміни власника житла і переходу права власності на будинок від ОСОБА_6 до позивача ОСОБА_2 припинилося і право відповідачів на користування спірним житлом, а тому, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про їх виселення, доводи апеляційної скарги висновок суду не спростовують.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про фіктивність та оскарження в судовому порядку договору купівлі-продажу від 20 лютого 2013 року, на підставі якого позивач набула право власності на спірний житловий будинок, оскільки на даний момент вказаний договір є чинним і ніким не скасований.

Безпідставними є покликання ОСОБА_1 на порушення судом ч. 2 ст.109 ЖК України, оскільки положення вказаної норми поширюються лише на правовідносин, які виникли у зв'язку з користуванням жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, в даному ж випадку існує спір між власником будинку, який належить до приватного житлового фонду та членами сім'ї попереднього власника будинку.

Разом з тим, не ґрунтується на вимогах закону висновок суду першої інстанції про покладення обов'язку по зняттю з реєстраційного обліку у спірному житловому будинку відповідачів на Дубенський районний відділ управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, який був залучений до участі у справі в якості третьої особи.

Виходячи із процесуального статусу третьої особи, діючими нормами процесуального права не передбачено можливості покладення судом на неї обов'язку по зобов'язанню до вчинення будь-яких дій на вимогу позивача.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, отже, прийняте рішення суду про виселення осіб із житлового приміщення, відповідно є підставою для зняття їх з реєстрації.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Дубенського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Рівненській області зняти з реєстрації в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313,314,317,325 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 26 березня 2014 року в частині зобов'язання Дубенського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Рівненській області зняти з реєстрації в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 про зобов'язання Дубенського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Рівненській області зняти з реєстрації в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

Шимків С.С.

Буцяк З.І.