Справа № 456/2213/13 Головуючий у 1 інстанції: Андрейків Ю.Я.

Провадження № 22-ц/783/2453/14 Доповідач в 2-й інстанції: Мацей М. М.

Категорія: 20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Мацея М.М.,

суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.,

секретаря: Олексіва О.А.,

з участю: прокурора Майорчака В.М., представника

Міністерства оборони України Свідерського Р.О.,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2013 року у справі за позовом Івано-Франківського прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Концерну "Військторгсервіс", ОСОБА_3, третя особа - Регіональне відділення фонду державного майна України по Львівській області про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач Івано-Франківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері.

В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, неправильне дослідження доказів у справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зазначає, що спірна будівля є державним майном та відноситься до сфери управління Міністерства оборони України, яке реалізовує права держави як власника цього майна, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням ним та знаходяться на праві господарського відання концерну «Військторгсервіс». Вказує, що відчуження спірного об'єкта відбулось 18.03.2010 р., після набрання чинності ЗУ «Про управління об'єктами державної власності» та відповідно до постанови КМУ № 803 від 06.06.2007 р. «Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності» таке відчуження було можливим лише за наявності відповідного дозволу Міністерства оборони України, погодженого з Фондом державного майна України. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо погодження Фондом держмайна України продажу спірного об'єкта, а тому є підстави вважати, що при укладенні договору є порушення порядку відчуження державного нерухомого майна. Вважає, що оскаржуваний договір вчинено від імені продавця без необхідного обсягу цивільної дієздатності у відсутності волевиявлення власника майна, без дотримання процедури відчуження майна, а тому такий правочин слід визнати недійсним.

Відповідач концерн «Військторгсервіс» і третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що стверджується наявними у справі рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.203, 204, 221, 222), представників у судове засідання не направили, що відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Майорчака В.М., представника Міністерства оборони України Свідерського Р.О. на підтримання апеляційної скарги, пояснення відповідача ОСОБА_3 і його представників ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на заперечення скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом і матеріалами справи установлено, що 23 січня 2007 року між ОСОБА_3 та Державою в особі Міністерства оборони України в особі філії Управління торгівлі західного оперативного командування концерну «Військторгсервіс» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого продавець передав у власність, а покупець купив нежитлові будівлі - складський комплекс «Н-1» загальною площею 585,8 кв.м, що розташований за адресою в АДРЕСА_1, сторони дійшли згоди про ціну 59682,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний правочин не є документально та нормативно обґрунтованим. Спростований відповідачем.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна. Із оспорюваного договору купівлі-продажі від 23 січня 2007 року вбачається, що такий вчинено продавцем - державним підприємством Міністерства оборони України «Управління торгівлі західного оперативного командування» концерн «Військторгсервіс» в особі Кузика Г.Т.. що діє на підставі довіреності від 26 грудня 2006 року.

Матеріалами справи установлено, що зазначене нерухоме майно є власністю держави в особі Міністерства оборони України та знаходилося на праві господарського відання концерну «Військторгсервіс».

Згідно з положеннями ст. 326 ЦК України від імені та в інтересах держави Україна, право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до Закону України «Про управління об'єктами державної власності» останній визначає правові основи управління об'єктами державної власності.

Згідно з ч.1 ст. 4 вищевказаного Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є, окрім іншого, міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління).Частиною 1 ст. 3 названого Закону визначено, що об'єктами управління державної власності є з поміж іншого майно, яке передане державним господарським об'єднанням.

Концерн «Військторгсервіс» є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України, а отже нерухоме майно, яке являється предметом оспорюваного договору є загальнодержавною власністю, яке перебуває на праві господарського відання концерну «Військторгсервіс», а тому відчуження останнього повинна здійснюватись з урахуванням особливостей його правового режиму встановлених чинним законодавством України.

Відповідно до п.6 Постанови КМУ № 803 від 06.06. 2007 р. «Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності» відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власності і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна.

В п.7 вказаної Постанови визначено перелік документів, які необхідно подати суб'єкту господарювання для отримання згоди на відчуження майна разом із зверненням стосовно відчуження майна.

Згідно п. 8 Постанови рішення про надання згоди на відчуження майна приймається відповідним суб'єктом управління у формі розпорядчого акта, а про відмову в наданні такої згоди - у формі листа. Рішення про погодження чи відмову в погодженні відчуження майна надається Фондом державного майна у формі листа.

Відповідно до п.п. 6, 8 п. 4 Положення про Міністерство оборони України затвердженого Указом Президента України № 406/2011 від 06.04.2011року Міністерство оборони України відповідно надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об'єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України. А також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів.

Підставою укладення вищевказаного договору стало доручення Кузика Г.Т., як представника Управління торгівлі Західного оперативного командування концерну «Військторгсервіс», згідно якої останній здійснив відчуження нерухомого майна.

Однак, відповідно до наказу Міністра оборони України № 47 від 31.01.2006 р. Головне управління торгівлі тилу МОУ припинило свою діяльність в зв'язку із створенням концерну «Військторгсервіс» відповідно до наказу Міністра оборони України від 25 червня 2005 р.

А відтак, представники Управління торгівлі західного оперативного командування не мали права укладати на підставі не чинних довіреностей будь-які договори, оскільки відповідно до п.5 ч.1 ст. 248 вони втратили свою чинність внаслідок припинення даної юридичної особи.

Відповідно до п.7.3 статуту концерну «Військторгсервіс», його майно перебуває в державній власності та закріплене за ним на праві господарського відання (а.с.196).

Таким чином, спірна будівля є державним майном та відноситься до сфери управління Міністерства оборони України, яке реалізовує права держави як власника цього майна, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням ним, та знаходиться на праві господарського відання концерну «Військторгсервіс».

Відповідно до п.7.3 статуту концерну «Військторгсервіс», здійснюючи право господарського відання, концерн володіє, користується і розпоряджається майном з обмеженнями, правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою органу управління майном - Міністерства оборони України.

Відповідно до п.7.5 статуту, відчуження основних фондів Концерну здійснюється ним лише за попередньою згодою органу управління майном (Міністерства оборони України) (а.с.198).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» - Фонд державного майна України дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством.

Матеріали справи не містять жодних доказів щодо погодження Фондом державного майна України продажу спірного об'єкта, відтак, доводи апелянта щодо порушення порядку відчуження державного нерухомого майна та відсутності погодження Фонду державного майна України заслуговують на увагу.

Отже, оскаржуваний договір вчинено від імені продавця без необхідного обсягу цивільної дієздатності у відсутності волевиявлення власника майна, без дотримання процедури відчуження майна.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару.

Відповідно до ч.5 ст. 657 ЦК України, встановлено, що особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватись законом.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 326 ЦК України, від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках передбачених законом, може здійснюватись іншими суб'єктами.

Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та ч.6 ст. 203 ЦК України, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Враховуючи наведене, оспорюваний правочин - договір купівлі-продажу, вчинено продавцем без необхідного обсягу цивільної дієздатності за відсутності волевиявлення власника майна, тому такий правочин слід визнати недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з п.7 постанови № 9 Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», за змістом ст.216 ЦК України та виходячи з загальних засад цивільного законодавства, суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

Судовий збір, з огляду на неправомірність дотримання процедури відчуження спірного об'єкта, слід покласти на відповідача концерн «Військторгсервіс».

За таких обставин, рішення суду, як таке, що не відповідає вимогам матеріального закону й дійсним обставинам справи, в силу вимог ч.1 ст. 309 ЦПК України, залишитися в законній силі не може й підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23 січня 2007 року складського комплексу "Н-1" загальною площею 585,8 кв.м, що розташований по АДРЕСА_1 укладений між концерном "Військторгсервіс" та ОСОБА_3.

Зобов'язати ОСОБА_3 повернути концерну "Військторгсервіс" складський комплекс "Н-1" загальною площею 585,8 кв.м, що розташований по вул. Дрогобицькій в м. Стрий Львівської області.

Зобов'язати концерн "Військторгсервіс" (ЄДРПОУ 33689922) повернути ОСОБА_3 59682,00 грн., сплачених ним за договором купівлі-продажу від 23 січня 2007 року.

Стягнути з концерну "Військторгсервіс" на користь держави судовий збір у розмірі 596,82 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Мацей М.М.

Судді: Копняк С.М.

Монастирецький Д.І.