ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2014 року Справа № 910/19253/13
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач), Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будда-бар Україна", м. Київ (далі - ТОВ "Будда-бар Україна"),
на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2013 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014
зі справи № 910/19253/13
за позовом ТОВ "Будда-бар Україна"
до приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м. Київ (далі - ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав"),
про визнання договору недійсним.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ТОВ "Будда-бар Україна"- не з'яв.,
ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав"- Хлєбнікова С.Г.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Будда-бар Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним укладеного з ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" договору від 01.08.2011 № КБР-06/08/11 (далі - Договір).
Позовні вимоги мотивовано відсутністю у відповідача на дату укладання Договору необхідного обсягу цивільної дієздатності для відчуження права використання необмеженого кола музичних творів, оскільки з управління відповідача було вилученено музичні твори, майновими правами інтелектуальної власності на які володіє товариство з обмеженою відповідальністю "Індормедіа" (далі - ТОВ "Індормедіа").
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2013 (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 (колегія суддів у складі: суддя Доманська М.Л. - головуючий, судді Гарник Л.Л., Шипко В.В.) у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ "Будда-бар Україна" просить Вищий господарський суд Україні рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції (у прохальній частині скарги помилково зазначено: рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 та постанову київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 у справі № 910/19664/13) внаслідок порушення господарськими судами норм процесуального права, частини другої статі 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та статей 235, 440, 441 Цивільного кодексу України.
У відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" просить залишити скаргу без задоволення з наведених у відзиві мотивів.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши повноту встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Господарськими судами у справі встановлено, що:
- за умовами Договору ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" як організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права надає ТОВ "Будда-бар Україна" за встановлену цим правочином винагороду невиключне право на публічне виконання необмеженого переліку оприлюднених музичних творів, фонограм, зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань;
- строк Договору встановлено до 01.08.2012, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань (пункт 4.1 Договору); у випадку, якщо жодна зі сторін протягом місяця до закінчення строку Договору не повідомить письмово (рекомендованим листом) іншу сторону про припинення дії Договору, правочин вважається пролонгованим на наступний календарний рік;
- у справі наявне свідоцтво Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 24.01.2011 №19/2011, згідно з яким ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання;
- 04.05.2013 ТОВ "Індормедіа" надіслало ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" листа № 1-04/05/11 про вилучення з колективного управління останньої майнових авторських права на твори, якими ТОВ "Індормедіа" володіє на підставі укладеного товариством з обмеженою відповідальністю "Чесна музика" ліцензійного договору від 31.12.2010 № 01/2011А, та заборону видавати дозволи (ліцензії) та збирати авторську винагороду за використання цих прав.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписом частини другої статті 203 Цивільного кодексу України яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно з положеннями статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.
Статтею 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.
У частині четвертій статті 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних (усіх) творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.
Частинами третьою, четвертою статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі; організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.
Разом з тим за змістом пункту "в" частини сьомої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" наявною є можливість певного управління організацією колективного управління майновими правами й осіб, які не передали організації повноважень відповідно до частини третьої цієї статті.
Відповідно до частин п'ятої та шостої цієї статті на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав;
організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди.
У пункті "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" йдеться про те, щ до функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.
Частиною другою статті 49 Закону Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.
Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які й не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку), законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).
Такий підхід забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права (як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди) та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів (зокрема, музичних) без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.
Відповідно до положень статей 638, 1109 Цивільного кодексу України, статей 32, 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначення творів, використання яких дозволяється, є істотною умовою ліцензійного договору, яка потребує узгодження сторонами.
Надання організацією колективного управління дозволу на публічне виконання необмеженого переліку музичних творів свідчить про узгодження сторонами відповідної істотної умови Договору, оскільки за відсутності будь-яких винятків (стосовно певних об'єктів та/або суб'єктів прав) не потребує подальшої конкретизації.
Згідно з частиною другою статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.
Зі змісту даної статті вбачається, що неможливим є вилучення творів із дозволів на використання шляхом лише надіслання повідомлення про таке вилучення (тобто в односторонньому порядку), хоча логічним наслідком є, зокрема, розгляд Організацією такого повідомлення на предмет у тому числі й того, чи заявлена вимога належним суб'єктом, та надання відповіді; крім того, права на використання музичних творів можуть надаватися користувачам на підставі відповідних договорів, а тому важливим питанням є й внесення змін до таких договорів, про що правомірно зазначив суд першої інстанції.
З огляду на викладене попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання Договору недійсним, оскільки згідно з дослідженими у справі фактичними даними на момент підписання Договору відповідач мав необхідний обсяг обсягу цивільної дієздатності для передання контрагенту невиключного права на використання необмеженого переліку музичних творів.
При цьому господарськими судами враховано, що докази вилучення правовласниками у встановленому порядку певних творів з управління відповідача (з дозволів на використання, які нею надаються) відсутні. Зокрема, не є належним доказом згаданий лист ТОВ "Індормедіа" від 04.05.2013 № 1-04/05/11.
Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.
Підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 1119,11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 зі справи № 910/19253/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будда-бар Україна" - без задоволення.
2. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Будда-бар Україна" надмірно сплачену суму судового збору за подання касаційної скарги - 426, 40 грн.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Харченко