АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
Іменем України
29 травня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого - судді Кулікової С.В.
суддів - Білич І.М.,Поліщук Н.В.,
при секретарі - Клінчук О.М.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,
перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3443/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кулікова С.В.
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 суми сплаченого авансу в розмірі 8 000 гривень, суми упущеної вигоди та судових витрат по справі, який обґрунтовує тим, що вона мала намір придбати квартиру у м. Києві. Через оголошення в газеті «Авізо», де пропонувались квартири у новобудовах по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_1 познайомилась з чоловіком по імен ОСОБА_4, який направив її до ОСОБА_3, що представився директором ТOB «Укрстроймонтаж». Попередньо домовившись про купівлю квартири АДРЕСА_1, відповідач наголосив про необхідність внесення авансу в розмірі 8 000 гривень, який позивача передала відповідачу під розписку. 25.04.2012 перед підписанням договору купівлі-продажу квартири позивач попросила час для проведення консультацій з нотаріусом або юристом, як було попередньо домовлено, однак відповідач забрав договори та поїхав, відмовившись повернути аванс.
Також позивач зазначає, що внаслідок зазначених дій відповідача вона зазнала збитків, оскільки кошти зберігає на депозитному рахунку в банку за ставкою 18,5% річних, тому втрачена нею вигода за період з 25.04.2012 р. по 25.04.2013 р. складає 1 480 гривень.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 8 000 грн., судовий збір в розмірі 193 грн., 61 коп., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду в частині відшкодування судових витрат та компенсації упущеної вигоди в розмірі 1 480 грн. 00 коп., ОСОБА_3 в своїй скарзі просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
В скарзі апелянт ОСОБА_1 з посиланням на ст. 22 ЦК України зазначає, що не погоджується з відмовою в задоволенні вимог щодо компенсації упущеної вигоди та судових витрат.
Апелянт ОСОБА_3 в своїй скарзі висловлює думку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки позивач не має права вимагати повернення того, що було виконане Відповідачем за зобов'язанням до моменту розірвання договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, укладеного між сторонами.
Також апелянт не погоджується з твердженням позивача про те, що між сторонами було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, за яким позивачем було сплачено відповідачу аванс, проте не наведено жодної правової норми, якою було б передбачено передача авансу за попереднім договором.
Крім того, апелянт вважає, що ним було вчинено всі необхідні дії, спрямовані на укладення договору, а твердження позивача про відмову від укладення договору відповідачем є неправдивими та не підтвердженими жодними доказами.
В судовому засіданні позивач підтримала свою апеляційну скаргу, апеляційну скаргу відповідача просила відхилити.
Представник відповідача апеляційну скаргу позивача вважає необґрунтованою, апеляційну скаргу відповідача просила задовольнити з підстав, викладених у ній.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника відповідачів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції з правильно встановлених в судовому засіданні обставин, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову лише в частині стягнення з відповідача суми авансу в розмірі 8 000 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та застосуванням у даному випадку положень ст. 1212 ЦК України з наступних підстав.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Так, договір купівлі-продажу майнових прав на АДРЕСА_1 між сторонами до 24.04.2012 укладений не був, не було визначено предмету та його істотних умов, у зв'язку з чим передані позивачем відповідачу кошти в сумі 8 000 гривень не є завдатком.
Згідно ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула.
Отже в даному випадку суд першої інстанції правильно визначив норму матеріального права, що підлягає застосуванню у даному випадку, що спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, про те, що отриманий відповідачем аванс був витрачений на реалізацію договору, оплачено ціну майнових прав на придбану квартиру, послуги ріелтора та адвоката.
Відсутність доказів на підтвердження укладення між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав є підставою для стягнення з відповідача переданих позивачем коштів в сумі 8 000 гривень.
При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача в апеляційній скарзі про неправомірну відмову в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача суми коштів в розмірі 1 480 гривень, що на її думку є упущеною вигодою, оскільки позивачем не підтверджено належними доказами, що дані кошти були розміщенні саме на депозитному рахунку ПАТ «Альфа-Банк» та були нею зняті для передачі відповідачу.
При цьому, колегія суддів не вважає належним доказом на підтвердження витрат на правову допомогу надану позивачем квитанцію, яка не містить необхідних реквізитів на підтвердження сплати позивачем суми в розмірі 400 грн. саме за написання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів.
В силу положень ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, суд першої інстанції в повному обсязі дослідив, проаналізував та дав належну оцінку, поданим сторонами доказам, що мають значення в конкретній справі, доводять існування відповідних юридичних обставин, застосував норми матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1
За таких підстав доводи апеляційної скарги законності рішення суду першої інстанції не спростовують, рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального права, правові підстави для скасування рішення, відсутні, а наведені в апеляційній скарзі недоліки у розгляді справи не вплинули на суть ухваленого рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: