справа № 436/952/13-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2014 рік Кам'янобрідський районний суд міста Луганська у складі:

головуючого судді - Котлярової І.Ю.,

при секретарі - Сульянові В.О.,

за участі:

заявника ОСОБА_1,

представника заявника: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Луганськ цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» про визнання третейської угоди від 31.10.2008 року недійсною та скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» від 05.11.2008 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кам'янобрідського районного суду м.Луганська із завою, вказавши, що 21.09.2009 року рішенням Кам'янобрідського районного суду м. Луганська у задоволенні вимог по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» про скасування рішення третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» від 05.11.2008 року та ухвали Кам'янобрідського районного суду м. Луганска від 07.11.2008 року про видачу виконавчого документу за рішенням третейського суду було відмовлено. 27.02.2013 року ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

10.10.2013 року від ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява в якій останній просив суд визнати третейську угоду від 31.10.2008 р. укладену між громадянкою України ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про передачу на розгляд Постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» спору, що виник між сторонами відносно визнання дійсним договору купівлі-продажу від 17.10.2008 р. та визнання права власності на ? частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, недійсною; скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» від 05.11.2008 р. у справі №163/08 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно - 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, як таке, що грубо порушує права та обов'язки ОСОБА_1 та прийнято внаслідок укладання між сторонами недійсної третейської угоди; застосувати передбачені законом наслідки нікчемного правочину - договору купівлі-продажу від 17.10.2008 року між ТОВ «Мирне» в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_4, яка діяла на підставі Статуту, з одного боку, та ОСОБА_3, який діяв на підставі власного волевиявлення з другого боку на ? частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. В подальшому заявник просив залишити без розгляду його вимогу щодо застосування передбачених законом наслідків нікчемного правочину до договору купівлі-продажу від 17.10.2008р.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник уточнені вимоги щодо скасування третейського угоди та рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» від 05.11.2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно - ? частина житлового будинку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказав, що він разом зі своєю дружиною ОСОБА_8 з 1993 року проживає в АДРЕСА_2. 23.03.2009 року йому стало відомо, що постійно діючим третейським судом при асоціації «Бізнес-Право» 05.11.2008 року було винесено рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно у вигляді ? частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2. З даним рішенням він не згоден, вважає його таким, що прийнято незаконно, порушує його права та інтереси і підлягає скасуванню, оскільки стороною по справі була фізична особа ОСОБА_4, а спір стосувався договору купівлі-продажу будинку укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Мирне», яке 22.10.2008 р. було ліквідоване і третейський суд, розглядаючи дану справу, вийшов за межі третейської угоди та вирішив справу про права та обов'язки осіб, які не були сторонами по справі, а також його участь при вирішенні даного спору в третейському суді була обов'язковою, оскільки він мешкає за вказаною адресою та користується вказаним житлом з 1993 року.

Представник асоціації «Бізнес-Право» до суду не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та заперечення проти заявлених вимог, а саме вважає заяву ОСОБА_1 необґрунтованою, оскільки згідно ст.58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, томі рішення ПДТС при асоціації «Бізнес-Право» по справі №163/08 було прийнято 05.11.2008 року під час діє тієї редакції Закону України «Про третейські суди» від 11.05.2004 року, яка була змінена Верховною Радою України тільки 03.09.2009 року, тому на нього не розповсюджуються норми ч.6 ст.6, п.5 ч.3 ст.51 вищевказаного Закону, оскільки ці норми були встановлені новою редакцією Закону, що набрав чинність з 31.03.2009 року. Також представник зазначив, що на момент винесення 05.11.2008 року третейським судом оскаржуваного рішення по справі №163/08 рішенням Сичанської сільської ради Марківського району Луганської області від 30.05.2008 року №37 «Про оформлення права приватної власності на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_2» було чинним та мало юридичне значення для розгляду третейської справи, оскільки підтверджувало статус власника ТОВ «Мирне» та можливість для нього відчужувати спірне нерухоме майно. У зв'язку із чим просив у задоволені вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Відповідачка ОСОБА_4 до суду не з'явилася, просила розглянути справу без її участі. Надала заперечення проти заявлених вимог ОСОБА_1 зазначивши, що договір купівлі-продажу ? частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2, був укладений між нею, як головою ліквідаційної комісії ТОВ «Мирне» та ОСОБА_3, даний договір відповідав усім вимогам діючого законодавства. Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ОСОБА_1 не є власником спірного житлового будинку, тому не має правовстановлюючих документів. Спірний будинок було побудовано радгоспом «Мирне» за рішенням Луганської обласної ради народних депутатів у 1994 році, для працівників по обслуговуванню мереж газопроводу. Відповідно до вимог ст.95 ЦК Української РСР (в редакції 1964 року), яка діяла на час будівництва спірного житлового будинку, яка зазначає, що власністю кооперативних об'єднань є передане майно необхідне для виконання статутних задач, також незавершене будівництво, тобто створене майно і право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію. 30.01.1995 року даний житловий будинок прийнятий в експлуатацію КСП «Мирне». 17.10.2008 року, на підставі документів, про те, що житловий будинок був збудований на кошти радгоспу «Мирне», рішенням загальних зборів засновників ТОВ «Мирне» житловий будинок був поновлений на обліку ТОВ «Мирне», та оскільки даний будинок має дів окремі квартири, було вирішено квартиру НОМЕР_1 залишити в користуванні ОСОБА_1 та його сім'ї, а квартиру НОМЕР_2 надати по черзі механізатору ТОВ «Мирне» ОСОБА_3, з правом викупу. Тому вважає, що заявлені вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки в його користуванні було залишено одну з квартир, розташованих у будинку АДРЕСА_2, таким чином будь-яких його прав обмежено або порушено не було.

Відповідач ОСОБА_3 до суду не з'явився, надав суду заяву про розгляд даної справи без його участі.

Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши заявника, його представника, дослідивши наявні в матеріалах цивільної справи докази, матеріали третейської справи, суд вважає, що у задоволенні вимог ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.10 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.4 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про оскарження рішень третейських судів.

Судом встановлено, що 05.11.2008 року Постійно діючим третейським судом при асоціації «Бізнес-Право» винесено рішення по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно у вигляді ? частини будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених Законом.

Відповідно до ст. 3891 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Згідно вимог ч. 3 ст. 389-4 ЦПК України, суд при розгляді справи в судовому засіданні встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.

Як вбачається із змісту поданої ОСОБА_1 заяви, він просить скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Бізнес-Право» від 05.11.2008 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно у вигляді ? частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, мотивуючи тим, що стороною по справі була фізична особа ОСОБА_4, а спір стосувався договору купівлі-продажу будинку укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Мирне», яке 22.10.2008 р. було ліквідоване і третейський суд, розглядаючи дану справу, вийшов за межі третейської угоди та вирішив справу про права та обов'язки осіб, які не були сторонами по справі, а також його участь при вирішенні даного спору в третейському суді була обов'язковою тому, що він мешкає за вказаною адресою та користується вказаним житлом з 1993 року.

У відповідності до ст.389-5 ЦПК України передбачено, що рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.

Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:

1). Справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2). Рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішенні питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішенні питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, стосовно питань, які виходять за межі третейської угоди;

3). Третейську угоду визнано судом недійсною;

4). Склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5). Третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Із матеріалів третейської справи №163/08 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно вбачається, що 03.11.2008 року до судді Постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» Самопадного Ю.С. було подано позовну заяву ОСОБА_3 на підставі третейської угоди від 31.10.2008 року, укладеної між ОСОБА_4 та ОСОБА_3. До позовної заяви було долучено договір купівлі-продажу від 17.10.2008р. укладеного між ОСОБА_4, як головою ліквідаційної комісії ТОВ «Мирне», та ОСОБА_3 на 1\2 частку житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2; акт приймання - передачі нерухомого майна; квитанція про сплату ОСОБА_3 грошей у сумі 600 гривень за ? частину будинку; ксерокопії паспортів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, Статут ТОВ «Мирне»; установчий договір про створення ТОВ «Мирне»; протокол №2 загальних зборів засновників ТОВ «Мирне», згідно якого були затверджені уповноважені з числа засновників ТОВ «Мирне», серед яких є ОСОБА_4; підписний лист засновників ТОВ «Мирне»; протокол №21 від 20.02.2003р.; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; довідка №57 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; протокол №3 від 12.02.2008 року, згідно якого було вирішено припинити діяльність ТОВ «Мирне», створити ліквідаційну комісію, у складі 5 осіб, головою ліквідаційної комісії призначити ОСОБА_4, з наданням повноважень щодо припинення діяльності ТОВ «Мирне»; протокол №5 від 17.04.2008 року про постановку на баланс ТОВ «Мирне» двоквартирного житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2; Витяг з Єдиного державного реєстру з записом від 21.10.2008 року про припинення юридичної особи ТОВ «Мирне»; рішення виконавчого комітету Сичанської сільської ради №27 про оформлення права власності на житловий будинок розташований АДРЕСА_2 за ТОВ «Мирне»; витяг з Марківського РБТІ; витяг з протоколу №5 від 27.06.2008 року згідно якого було вирішено виділити для проживання з правом викупу АДРЕСА_2 сім'ї ОСОБА_3.

Згідно рішення виконавчого комітету Сичанської сільської ради Марківського району луганської області №28 від 02.11.2010 року про внесення змін до рішення виконкому сільської ради №37 від 30.05.2008 року «Про оформлення права приватної власності на житловий будинок, розташований в селі Караван-Солодкий» зазначено про визнання права приватної власності на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_2 за ТОВ «Мирне» (т.3 а.с.24)

Під час судового засідання було встановлено той факт, що будівництво спірного житлового будинку було завершено КСП «Мирне» в 1994 році. Рішенням правління КСП «Мирне» від 03.09.1994 року житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 було вирішено передати на баланс Новопсковського управлення магістральних газопроводів, про що свідчить акт передачі від 05.04.1995 року. Згідно довідки від 18.04.2008 року житловий будинок не був прийнятий на облік Новопсковського ЛВУ МГ (т.2 а.с.173).

Таким чином, спірний будинок було побудовано КСП «Мирне» у 1994 році, та рішенням правління було вирішено передати його до Новопсковського управління магістральних газопроводів, але дана установа не прийняла мір щодо реєстрації права власності на даний будинок.

Дані факти також були зазначені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 року, а саме те, що як вбачається з архітектурно-планерувального завдання на розробку проекту прив'язки двоквартирного будинку оператора в с.Караван-Солодкий від 26.07.1989 року, замовником виступає радгосп «Мирний» Марківського району. Згідно рішення Луганської обласної ради народних депутатів №75 від 26.02.1991 року Новопсковському ЛВУ МГ виділена земельна ділянка під будівництво будинку оператора, будівництво доручено радгоспу «Мирний» Марківського району. Відповідно до виписки з рішення КСП «Мирне» протокол №3 від 08.09.1994 року двоквартирний будинок оператора в АДРЕСА_2 вирішено передати з балансу КСП «Мирне» на баланс Новопсковського ЛВУ МГ, але як вбачається з довідки підприємства на балансі не перебуває. Радгосп «Мирний» був реформований в КСП «Мирне», а відповідно до витягу протоколу №1 від 02.01.2000 року загальних зборів членів КСП «Мирне» було проведено реорганізацію КСП «Мирне» в товариство з обмеженою відповідальністю «Мирне», яке являється правонаступником КСП «Мирне» (т.3 а.с. 158-159).

Дані факти та обставини не оспорюються сторонами та встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, а тому відповідно до ч.1 та ч.3 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 17.10.2008 року ТОВ «Мирне», в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_4, яка діє на підставі Статуту (Продавець) та ОСОБА_3 (покупець), уклали договір про те, що Продавець продає, а Покупець купує нерухоме майно, яке складається з 1\2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (т.2 а.с.215-216). Відповідно до акту приймання - передачі до договору купівлі-продажу від 17.10.2008р. голова ліквідаційної комісії ТОВ «Мирне» ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 ? частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (т.2 а.с.217). Згідно протоколу №5 засідання ліквідаційної комісії ТОВ «Мирне» від 17.04.2008 р. двоквартирний житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 було вирішено поставити на баланс ТОВ «Мирне» (т.2 а.с.218-219).

Таким чином із матеріалів третейської справи та пояснень заявника, письмових заперечень відповідачів, вбачається, що спірний будинок було побудовано КСП «Мирне» правонаступником якого став ТОВ «Мирне», даний будинок було зареєстровано КСП «Мирне» та передано іншій установі, яка у відповідності до діючого на той час законодавства, не взяла на облік та баланс вказаний будинок, унаслідок чого не зареєструвала спірний житловий будинок на себе. У зв'язку із чим, рішенням засновників ТОВ «Мирне» було прийнято рішення про взяття на облік будинку та звернення до відповідного виконавчого органу для реєстрації права власності. Із наданих документів вбачається, що ліквідаційна комісія ТОВ «Мирне», у межах своїх повноважень прийняла рішення про реєстрацію права власності на двоквартирний житловий будинок АДРЕСА_2, з наданням однієї з квартир ОСОБА_3, з правом подальшого викупу. На підставі даного рішення ліквідаційної комісії, ОСОБА_4, як головою ліквідаційної комісії ТОВ «Мирне» було укладено з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу, який було укладено у простій письмовій формі, з виконанням усіх вимог притомних договору купівлі-продажу, а саме передачі нерухомого майна та отримання грошей, що підтверджується відповідним актом приймання передачі та касовим чеком. Оскільки, на час звернення ОСОБА_3 до третейського суду, ТОВ «Мирне» було ліквідовано, він обґрунтовано звернувся з позовом до ОСОБА_4, оскільки саме вона підписала договір купівлі-продажу, у зв'язку із чим суд приходить до висновку, що рішення третейського суду ґрунтується на відповідних доказах та матеріалах.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання заявника на вимоги ст.822 ЦК України про те, що наймач у разі продажу житла, яке було предметом договору найму, має переважне перед іншими особами право на його придбання, є безпідставним, оскільки ним до суду у відповідності до вимог ст.60 ЦПК України не було надано жодного доказу з приводу того, що він є наймачем спірного будинку, а саме не надано ордеру на житловий будинок, договору найму та іншого. Також як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено сторонами, спірний будинок складається з двох трьохкімнатних квартир, тому навіть якщо заявнику було надано у користування квартиру у даному будинку, то майже одну, оскільки у відповідності до законодавства, яке діяло станом на 1993-1995 роки, кожній особі могла бути виділена лише одна окрема квартира з врахуванням кількості членів його сім'ї.

Відповідно до статті 277 ЦК Української РСР ( в редакції 1964 року), яка діяла на час побудови спірного будинку та вселення до нього ОСОБА_1, зазначено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер. Договір найму жилого приміщення укладається, змінюється і

розривається на умовах і в порядку, які визначаються законодавством Союзу РСРі УкраїнськоїРСР.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.10.2013 року зазначено, що на підставі засідання ліквідаційної комісії ТОВ «Мирне» від 17.04.2008 року було вирішено поставити на баланс ТОВ «Мирне» двоквартирний житловий будинок розташований у АДРЕСА_2, із яких одна квартира відомча для проживання обслуговуючого персоналу газорозподільної станції, другу квартиру в цьому будинку, залишити як гуртожиток. Також було вирішено звернутися до виконкому Сичанської сільської ради Марківського району про визначення приватної власності за ТОВ «Мирне» на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_2, звернення до Марківського РБТІ про видачу свідоцтва про право власності на зазначений будинок. Згідно протоколу загальних зборів засновників ТОВ «Мирне» №5 від 27.06.2008 року, виділено для проживання з правом викупу АДРЕСА_2, сім'ї ОСОБА_3. У відповідності до вимог ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ (т.3 а.с.133- 137).

Тому посилання заявника на те, що він як наймач має переважне право на придбання спірної квартири є необґрунтованим та безпідставним.

Заявником до суду не було надано жодного правовстановлюючого документу, який підтверджував його право власності на спірний будинок, або документу підтверджуючого його право користування даним будинком. Факт реєстрації заявника за адресою розташування спірного будинку, є суперечливим, оскільки згідно штампу у паспорті ОСОБА_1 він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з жовтня 1989 року, у той час як усі сторони визнали той факт, що спірний будинок було побудовано лише у 1993 році, та сам заявник зазначив, що він почав мешкати у даному будинку лише з 1993 року.

Крім того, згідно ухвали Апеляційного суду Луганської області від 29.03.2009 року, встановлено, що оскільки будинок АДРЕСА_2 не віднесений до державного житлового фонду, посилання ОСОБА_1 на те, що він має право на його приватизацію, а відтак право власності - безпідставні, так як відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизації підлягають тільки квартири державного житлового фонду (т. 3 а.с. 161-162).

Відносини, пов'язанні з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року №1952 - ІУ, Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5, а також іншими нормативно-правовими актами. Статтею 4 вказаного Закону визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно довідки наданої до суду Марківським РБТІ від 22.01.2014 року, право власності на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано:

- ? частина житлового будинку, згідно свідоцтва про право власності від 08.09.2008 року за ТОВ «Мирне», яке ліквідовано 22.11.2008 року без правонаступника;

- ? частина житлового будинку зареєстровано за ОСОБА_5, згідно договору купівлі-продажу від 19.06.2009 року (т.3 а.с.176).

Відповідно до ст.389-4 ЦПК України за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду суд має право:

1). постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви та залишити рішення третейського суду без змін;

2). постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення третейського суду.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених ОСОБА_1 вимог, оскільки ним не було надано суду доказів того, що він є власником, або користувачем спірного будинку загалом, а не окремої його квартири, таким чином підстав для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» № 163/08 від 05.11.2008 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно у вигляді ? частини будинку за адресою: АДРЕСА_2 не вбачається, а тому вимоги ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Керуючись Законом України «Про третейські суди», ст. ст. 10, 11, 15, 208 -210, 293, 3891- 3896 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» про визнання третейської угоди від 31.10.2008 року недійсною та про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Бізнес-Право» від 05.11.2008 року відмовити за необґрунтованістю.

Ухвала суду може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Кам'янобрідський районний суд м. Луганська. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали

Суддя І.Ю. Котлярова