11.06.2014
Справа № 1203/11080/2012
Провадження № 2/434/762/14
Р І Ш Е Н НЯ
іменем України
05 червня 2014 року місто Луганськ
Артемівський районний суд м. Луганська в складі:
головуючого - судді Реки А.С.,
при секретарі Ліпітюк К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Артемівська районна у м. Луганську рада, управління Держкомзему у м. Луганську, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю про визначення часток у спільній сумісній власності на земельну ділянку, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядженням майном,-
Встановив:
У грудні 2012 року до суду надійшов позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи - інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, ОСОБА_5 про розподіл житлового будинку, господарських будівель та споруд в натурі. 28.01.2013 року ухвалою суду вищевказаний позов було об'єднано із зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Артемівська районна у м. Луганську ради, управління Держкомзему у м. Луганську, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю про визначення часток у спільній сумісній власності на земельну ділянку, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядженням майном.
Ухвалою суду від 11.10.2013 року первісний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи - інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, ОСОБА_5 про розподіл житлового будинку, господарських будівель та споруд в натурі було залишено без розгляду.
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_5 просили суд визначити частку у спільній сумісній власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 позивачів у розмірі - 54/100 частини, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 - 46/100 частини. Усунути перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_5 у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою та житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно побудованих відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 споруд - альтанки (бесідки) літ. М. і тамбура літ а-1, свої вимоги мотивували тим, що на земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, відповідно до виданих державних актів на землю, розташований житловий будинок. Позивачі у 1986 році придбали 54/100 частини вищевказаного будинку перебуваючи у шлюбі, таким чином зазначена частина житлового будинку є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1. 46/100 частини будинку належить відповідачам ОСОБА_4. На час придбання відповідачами частини житлового будинку, земельна ділянка, на якій він розташований, не була приватизованою. Таким чином, при передачі земельної ділянки у спільну сумісну власність, частки співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не є рівними, а вони пропорційні до часток осіб у праві власності на житловий будинок, а саме 54/100 та 46/100 частки. Порядок користування земельною ділянкою, що склався між співвласниками, відповідає вказаним часткам. Окрім того, у 2012 році відповідачі у безпосередній близькості від вхідного ганку позивачів, на відстані 1,15 м. побудували альтанку, а на території двору спільного користування побудували тамбур, через що позивачі позбавлені можливості вільно користуватися входом до своєї квартири. З даху альтанки під час дощу ллється вода під двері, осипається сніг.
Ухвалою суду від 19.05.2014 року було закрито провадження щодо частини заявлених ОСОБА_1, ОСОБА_5 позовних вимог, а саме усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження земельною ділянкою і житловим будинком шляхом знесення самовільно побудованого відповідачами тамбура літ. А-1.
В судовому засіданні позивачі та їх представники підтримали заявлені позовні вимоги, обґрунтувавши їх доводами, викладеними в позовній заяві.
Представник відповідачів в судовому засіданні визнав частину пред'явлених позовних вимог, а саме не заперечував проти визначення часток у спільній сумісній власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 позивачів ОСОБА_5 у розмірі - 54/100 частини, відповідачів ОСОБА_4 - 46/100 частини. Позовні вимоги щодо знесення альтанки не визнав, пояснив, що саме ОСОБА_5 забудували площу двору, тим самим збільшили площу належного їм домоволодіння, тому склалася ситуація, що не дозволяє позивачам чимось користуватися, окрім того побудовані позивачами житлові прибудови розташовані на відстані 1,15 м. від господарських будівель ОСОБА_4, загалом на протязі усього будинку, що не дозволяє відповідачам вільно користуватися господарськими будівлями.
Треті особи - Артемівська районна у м. Луганську рада, управління Держкомзему у м. Луганську, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю уповноважених представників в судове засідання не направили, були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, надали заяви про розгляд справи за відсутності уповноважених представників.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він з 1998 року по 2001 рік мешкав у частині будинку, на теперішній час належній ОСОБА_4. На час його проживання ОСОБА_5 не проводили будівництва, лише згодом вони збільшили тамбур, прибудували кімнати. Йому відомо, що ОСОБА_4 на місці сараю почали будувати альтанку, яка збільшилася в довжину, а в ширину її розміри не змінилися.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона часто буває в гостях у ОСОБА_5 та їй відомо, що на спільній земельній ділянці ОСОБА_4 побудували бесідку, яка чинить перешкоди ОСОБА_5 у користуванні входом до квартири, а саме ускладнює перенос великогабаритних предметів, як то меблів та ін. Окрім того, взимку з даху бесідки сніг падає під самі двері ОСОБА_5, що ускладнює їх вихід з квартири.
Свідок ОСОБА_9 надала пояснення, аналогічні поясненням ОСОБА_8
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 є власником 54/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 21.08.1997 року (а.с. 26), та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14.01.2013 року, витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, одержаного після проведення позивачами перебудови частини належного їм житлового будинку (а.с. 44-50).
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 є власниками 46/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в рівних частках, згідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 23.05.2003 року (а.с. 17-18).
Відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0448 га., співвласниками земельної ділянки є ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 без визначення часток у спільній власності (а.с. 19-22).
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Згідно з частиною першої статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до вимог ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, тому відповідно до статті 88 ЗК України слід брати до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою.
Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Суд, вирішуючи заявлені позовні вимоги, виходить з того, що сторони є співвласниками житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та, враховуючи згоду сторін щодо порядку користування земельною ділянкою та визначення часток у праві спільної власності, вважає, що сторони мають право користування часткою земельної ділянки, пропорційною до її частки в праві власності на будинок відповідно до вимог ст. 120 ЗК України, а саме позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_5 у розмірі - 54/100 частини, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 - 46/100 частини.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги в частині усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою та житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення побудованої відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 альтанки (бесідки) літ М. суд приходить до наступного.
Судом було встановлено та не оспорюється сторонами, що відповідачі почали будівництво альтанки (бесідки) літ. М на місці зносу частини сараю зі збільшенням його попередніх габаритів по довжині вдовж входу до квартири НОМЕР_1, належної ОСОБА_5.
Згідно наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 404 від 09 серпня 2012 року, альтанка не вважається самочинним будівництвом.
Згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи № 01/01 від 14.03.2014 року, бесідка літ М. власників ОСОБА_3, ОСОБА_4 створює перешкоди для нормальної експлуатації квартири НОМЕР_1 власників ОСОБА_1, ОСОБА_5, окрім того при будівництві бесідки схил даху сараю було змінено у бік вхідних дверей квартири НОМЕР_1, що спричиняє шкоду домоволодінню та вхідним дверям від природних опадів у вигляді їх промокання та намерзання у зимовий період, що призводить до руйнування основних конструктивів. Згідно будівельних норм ДБН Б.2.4-1-94 (3), відстань від стін індивідуального житлового будинку з вікнами житлових кімнат та кухні, а також від головних входів до будинку (квартири) до інших житлових будинків та госпбудівель повинно бути не менш 6,0 м. (а.с. 212-218).
Статтею 1 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7, та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зазначене також передбачено ст. ст. 316,317, 319, 321 ЦК України та ст. 48 Закону України «Про власність».
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Так, зі змісту ст. 391 Цивільного кодексу України вбачається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів та кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним, що збудована відповідачами альтанка (бесідка) порушує права позивачів, як власників частини житлового будинку, таким чином заявлені позовні вимого щодо усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою та житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення побудованої відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 альтанки (бесідки) літ М. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.
Як вбачається з квитанції, які долучені до матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп. (а.с. 54) та здійснено оплату за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 1200 грн. (а.с.241), тому дана сума підлягає стягненню з відповідачів в рівних частках на користь позивачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 120 Земельного кодексу України, ст.ст. 377, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Артемівська районна у м. Луганську рада, управління Держкомзему у м. Луганську, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю про визначення часток у спільній сумісній власності на земельну ділянку, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядженням майном - задовольнити.
Визначити частку у спільній сумісній власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_5 у розмірі - 54/100 частини, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - 46/100 частини.
Усунути перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_5 у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою та житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення побудованої ОСОБА_3, ОСОБА_4 альтанки (бесідки) літ. М.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_5 судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 114 грн. (сто чотирнадцять) грн. 70 коп., а всього 1314 (одну тисячу триста чотирнадцять) грн. 70 коп. у рівних частках по 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн. 35 коп. з кожного.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання апеляційної скарги, якщо така скарга не була подана.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області шляхом подання через Артемівський районний суду м. Луганська у десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2014 року.
Суддя А.С. Река