АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

вадження № 22ц/790/4059/14 Головуючий 1 інст. - Сітбаталова Н.І.

Справа № 635/9092/13-ц Доповідач - Пономаренко Ю.А.

Категорія : сімейні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Пономаренко Ю.А.,

суддів - Черкасова В.В., Кукліної Н.О.

при секретарі - Соколовій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: служба у справах дітей Харківської районної держадміністрації про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Харківської районної держадміністрації про встановлення порядку участі батька у вихованні малолітньої дитини, -

в с т а н о в и л а :

Позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, який неодноразово уточнював та в останній редакції просив встановити наступний порядок участі батька у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1: щотижня у понеділок, середу та п'ятницю з 16-00 год. до 21-00 год. він проводить разом із сином, для чого о 16-00 год. забирає дитину з місця проживання дитини, дошкільного або шкільного закладу, який відвідує дитина, та о 21-00 год. привозить за місцем проживання дитини; у тому разі, якщо у зазначені дні тижня дитина з будь-якої причини не відвідує дошкільний або шкільний заклад, він забирає дитину з місця її проживання о 10-00 год. та о 21-00 год. привозить за місцем проживання дитини. У тому разі, якщо у зазначені дні тижня дитина не відвідує дошкільний або шкільний заклад у зв'язку з хворобою, він відвідує дитину за місцем її проживання та у разі необхідності супроводжує до закладу охорони здоров'я. Кожну суботу тижня він проводить разом з сином, забираючи його з місця проживання о 10-00 год. та повертаючи о 21-00 год. У літній період року та у зимній період року він 14 днів проводить з сином з метою оздоровлення та відпочинку, у тому числі у лікувально-профілактичних та санаторних установах, як у межах так і за межами м. Харкова та Харківської області, при цьому він зобов'язувався повідомляти матері дитини про місце знаходження сина та його стан здоров'я. Крім того, посилався, що він має право безперешкодно отримувати будь-яку інформацію щодо стану здоров'я дитини, а у разі необхідності лікування дитини батьки спільно приймають рішення щодо обрання лікувальної установи для дитини та перебування там разом з сином, з урахуванням рекомендацій фахівців галузі медицини. Просив зобов'язати відповідача повідомляти його про зміну місця проживання дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач перешкоджає спілкуванню його з сином, не відповідає на телефонні дзвінки, при зустрічах дитини з ним влаштовує скандали, настроює дитину проти діда та баби - його батьки. Він звертався для вирішення цього питання до Пісочинської селищної ради Харківського району за вирішенням спору про участь батька у вихованні сина, але сторони не дійшли спільної думки. Зазначав, що у нього з дитиною склалися гарні відносини, ОСОБА_3 прив'язаний до нього, крім того він здатний забезпечити дитині цікаве та розвиваюче дозвілля і тому вважає, що встановлення вищезазначеного порядку участі батька у вихованні дитини буде відповідати інтересам малолітнього ОСОБА_3.

Відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом, яким з урахуванням уточнень просила встановити наступний порядок участі батька у вихованні малолітньої дитини: кожної середи батько має право відвідувати дитину з 16-00 год. до 20-00 год. за місцем її проживання та у присутності неї до остаточного одужання дитини, при цьому зустрічі не повинні співпадати із позашкільними заняттями дитини, батько має право кожної суботи з 10.00 год. до 19.00 год. відвідувати дитину за місцем її проживання та у присутності неї до остаточного видужання дитини від поставленого діагнозу, при цьому зустрічі не повинні співпадати із позашкільними заняттями дитини. Також вона просила заборонити ОСОБА_2 зустрічатись з малолітньою дитиною у разі хвороби дитини, що затверджується медичними документами або наявності об'єктивних ознак якого-небудь захворювання.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визначено участь ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3, та надана йому можливість до досягнення дитиною шкільного віку, щопонеділка та щосереди з 17:00 год. забирати дитину з дошкільного навчального закладу або з місця проживання та повертати дитину матері ОСОБА_1 за постійним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 о 20:00 год., щосуботи о 10:30 год. забирати дитину за постійним місцем проживання та повертати матері о 20:00 год. за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1. З метою оздоровлення та відпочинку надати можливість ОСОБА_2 проводити з сином ОСОБА_3 два тижні на рік. ОСОБА_2 встановлено дотримуватися медичних рекомендацій під час перебування його з дитиною. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. ОСОБА_1 в задоволенні зустрічних позові вимог повністю відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що не погоджується з вказаним рішенням суду, вважає його постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить вищевказане рішення суду 1 інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити з урахуванням уточнень зустрічний позов ОСОБА_1, а в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 - відмовити. Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд, частково задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовано виходив з того, що оскільки сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку дитини, та урахуванням встановлених обставин, щодо віку дитини, місця проживання дитини і батька, що побачення батька з дитиною мають бути систематичними та тривалими.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони правильні, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам по справі та вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно зі ст.ст.11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у шлюбі, який зареєстрували 09 серпня 1996 року. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 року та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Шлюб між сторонами розірваний на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 25 січня 2013 року. Після розірвання шлюбу діти проживають з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст.19 С К України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, зокрема, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

З урахуванням вимог ч.2 ст.159 СК України, суд 1 інстанції вірно взяв до уваги висновок органу опіки та піклування, оскільки він є достатньо обґрунтованим та відповідає інтересам дитини. При цьому суд правильно виходив з того, що головним критерієм способу участі батька, який проживає окремо від дитини, у її виховані та спілкуванні з нею - є інтереси дитини, підставами позбавлення одного з батьків права на виховання дітей можуть бути лише здійснення ними батьківського права в суперечності з інтересами дитини або зловживання батьківськими правами.

Перед тим, як надати висновок, служба у справах дітей провела бесіди з батьками дитини, обстежила умови проживання батька дитини, вивчила медичні документи стосовно дитини. Службою у справах дітей встановлено та враховано, що на теперішній час ОСОБА_2 разом із сім'єю проживає за адресою: АДРЕСА_2 в двокімнатній квартирі, в якій створені необхідні умови для перебування малолітньої дитини, її виховання та відпочинку. При розгляді питання про осіб участі батька у вихованні дитини було взято до уваги результати бесіди з батьками, ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особисту прихильність ОСОБА_3 до кожного з них, стан здоров'я дитини, умови проживання батька, психофізіологічні особливості хлопця у дошкільному віці, коли розпочинається формування особистості, що здійснюється під впливом дорослих та коли необхідна особиста участь батька у вихованні дитини, яка підвищує активність в пізнанні довкілля, позитивно впливає на розумові здібності, вміння спілкуватись.

На підставі усіх встановлених обставин Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації, вважала за доцільне встановити порядок участі батька у вихованні дитини, який судом 1 інстанції покладений в обґрунтування рішення, а також, зазначено, що батьку необхідно дотримуватись медичних рекомендацій під час перебування з дитиною.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Україною 27.02.1991р., визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст.9 Конвенції, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до положень ст.7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто оживає окремо, спілкується з дитиною та брати участь у її вихованні,якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно до ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема що він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними або наркотичними засобами. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його оживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

При ухваленні рішення суд 1 інстанції вірно врахував позитивну характеристику позивача, як з місця роботи так і з місця проживання, його наміри щодо виховання сина, відношення до дитини. Крім того, судом 1 інстанції враховувалось відношення дитини до батька, яке викладене у висновках органу опіки та піклування.

З наданих ОСОБА_1 медичних документів не вбачається рекомендації щодо необхідності ізоляції дитини від будь-кого з членів сім'ї, або обмежень в спілкуванні з членами сім'ї дитини, зокрема - батька, як під час хвороби так і в період одужання, тому доводи апеляційної скарги щодо обмеження батька у спілкуванні з дитиною необґрунтовані.

Суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не довела жодного випадку зловживання ОСОБА_2 своїми батьківськими правами, нехтування інтересами дитини або його діями всупереч цим інтересам.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що спілкування батька з сином погано впливає на дитину, оскільки після зустрічей ОСОБА_2 з дитиною, останній хворіє, погано себе почуває, через їх недоведеність. Припущення ОСОБА_1 щодо погіршення стану здоров'я дитини саме внаслідок спілкування її з батьком, не може бути підставами для обмеження права останнього на участь у вихованні сина.

Матеріали справи не містять будь-яких медичних висновків щодо існування будь-яких обмежень у спілкуванні батька з дитиною. У разі зміни стану здоров'я дитини мати має можливість звернутися із самостійними вимогами.

Таким чином, суд 1 інстанції дійшов вірного висновку, що недоведеність обставин, на наявності яких наполягає ОСОБА_1 є підставою для відмови у зустрічному позові та для відхилення її заперечень проти первісного позову.

З підстав наведеного судова колегія вважає, що судом 1 інстанції вірно враховані вимоги закону та обставини справи, зокрема встановлений законом пріоритет проживання дітей саме з батьками або з одним з них, можливість та бажання батька виховувати та утримувати сина, зазначення, що побачення батька з дитиною мають бути систематичними та тривалими. А тому судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, судова колегія підстав для скасування рішення не вбачає.

Доводи наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, ст.314, 315,317 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-

Судді -