АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/3994/14 Головуючий 1 інстанції - Малюкін Ю.П.

Справа № 616/1107/13-ц Доповідач-Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Пономаренко Ю.А.,

суддів - Черкасова В.В., Кукліної Н.О.

при секретарі - Соколовій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 18 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Великобурлуцької районної державної адміністрації в Харківській області та Вільхуватської сільської Ради у Великобурлуцькому районі Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 4,7918 га, розташовану на території Вільхуватської сільської Ради Великобурлуцького району. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що він проживав по сусідству в с.Устинівка Великобурлуцького району із померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_3, за яким останні роки він здійснював догляд, і тому останній 16.03.2010р. заповідав йому все належне йому майно. Заповіт був посвідчений секретарем Вільхуватської сільської Ради Яуровою Л.Н., зареєстрований в реєстрі за № 125.

ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на належну померлому ОСОБА_3 земельну ділянку площею 4,7918 га. на території Вільхуватської сільської Ради, належну померлому на підставі розпорядження Великобурлуцької РДА №117 від 05.05.2003 p.. але на яку не був отриманий державний акт. Через відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку державний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право власності.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 18 квітня 2014 року ОСОБА_2 було відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що не погоджується з вказаним рішенням суду, вважає його постановленим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить вищевказане рішення суду 1 інстанції скасувати та постановити нове рішення по суті позовних вимог.

Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглядаючи справу та відмовляючи у задоволенні позову, суд 1 інстанції правильно посилався на те, що померлим спадкодавцем ОСОБА_3 не було здійснено у встановленому порядку державну реєстрацію свого права власності на земельну ділянку, яку він отримав при розпаюванні земель колишнього КСГІ ім. Ватутіна Великобурлуцького району, а отже не реалізував свого права власності в контексті ст.125 ЗК України, а тому відповідно до ст.1218 ЦК України, воно не може входити до складу спадщини та успадковуватися спадкоємцями.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду 1 інстанції, оскільки вони правильні, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам по справі.

Судом повно та всебічно досліджені надані докази, дана їм належна оцінка та згідно встановленого постановлено рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.11, 60, 61 ЦПК України.

У відповідності зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2010р. ОСОБА_3 заповідав на випадок смерті все належне йому майно ОСОБА_2 Зазначений заповіт посвідчений секретарем Вільхуватської сільської Ради Яуровою Л.Н., зареєстрований за №125.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер в с.Устинівка Великобурлуцького району Харківської області.

За життя померлий ОСОБА_3 проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 по день смерті один. Державний акт на землю йому не видавався.

Постановою нотаріуса Великобурлуцької державної нотаріальної контори було відмовлено в видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно через відсутність правовстановлюючих документів.

Судовим розглядом встановлено, що померлому ОСОБА_3 на підставі розпорядження Великобурлуцької РДА №117 від 15.05.2003 р. при житті надавалась земельна частка (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва №НОМЕР_1 площею 4,7918га ріллі відповідно до проекту організації території земельних часток(паїв) колишнього КСП ім. Ватутіна на території цієї Ради за межами населеного пункту, а на підставі розпорядження Великобурлуцької РДА №117 від 15.05.2003 р. ОСОБА_3 була надана у приватну власність земельна ділянка №НОМЕР_1 площею 4,79 га.

В судовому засіданні також було встановлено, що ОСОБА_3 отримував сертифікат на земельну частку(пай). як член колишнього КСП ім. Ватутіна за №708. Розпорядженням глави Великобурлуцької РДА №117 від 15.05.2003 р. «Про затвердження проекту відведення та надання у власність земельних ділянок громадянам для ведення сільськогосподарського виробництва із земель КСП їм. Ватутіна ОСОБА_3 надано у приватну власність земельну ділянку №НОМЕР_1 площею 4,7918 га та виготовлялась технічна документація, але Державний акт не виготовлений.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ч.І ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.3. ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом ст.125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно абз.3 ч.2 ст.331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Суд 1 інстанції у відповідності до роз'яснень, викладених в пунктах 10. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» дійшов висновку про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації.

Тому правильні висновок суду, що право власності на конкретну земельні ділянку у спадкодавця не було і тому відповідно до ст.1216 ЦК не перейшло до спадкоємців у порядку спадкування.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що якщо за життя спадкодавець ОСОБА_3 не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець ОСОБА_2 також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

З підстав наведеного, суд 1 інстанції підставне відмовив ОСОБА_2 в задоволенні його позовних вимог.

Між тим, судова колегія знаходить за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення суду 1 інстанції абзац: «Оскільки з часу смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_3 по день звернення ОСОБА_2 до суду 20.12.2013 р. пройшло більше 3 років і він не ставив в суді питання про поновлення встановленого ст.257 ЦК України строку то його слід вважати таким, що пропустив цей строк без поважної причини.», оскільки суд відмовив в позовних вимогах по суті, а не з підстав пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Судова колегія, керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317,319,324 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 18 квітня 2014 року залишити без змін, виключивши із мотивувальної частини рішення суду 1 інстанції зазначення: «Оскільки з часу смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_3 по день звернення ОСОБА_2 до суду 20.12.2013 р. пройшло більше 3 років і він не ставив в суді питання про поновлення встановленого ст.257 ЦК України строку то його слід вважати таким, що пропустив цей строк без поважної причини.».

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -