АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/4072/14 Головуючий 1 інстанції - Бережна Н.М.

Справа № 2/621/120/2014 Доповідач-Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Пономаренко Ю.А.,

суддів - Черкасова В.В., Кукліної Н.О.

при секретарі - Соколовій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства «Альянс» про розірвання договору та повернення земельної ділянки, треті особи: Державна сільськогосподарська інспекція в Харківській області, управління Держземагенства у Зміївському районі Харківської області, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ФГ «Альянс» про розірвання договору та повернення земельної ділянки, в якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між нею та ФГ «Альянс» та зареєстрований у Зміївському районному відділі Харківської регіональної філії Центру ДЗК 28.03.2008 року та зобов'язати відповідача повернути їй земельну ділянку, поклавши судові витрати на ФГ «Альянс».

В обґрунтування своїх позовних вимог, з урахуванням зміни підстав позову, ОСОБА_2 вказала, що 08.01.2008 року між нею та ФГ «Альянс» було укладено договір оренди земельної ділянки, яка розташована на території Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області, кадастровий номер 6321786000:02:000:0003, який було зареєстровано у Зміївському районному відділі Харківської регіональної філії Центру ДЗК 28.03.2008 року. 08.01.2008 року між сторонами було підписано Акт прийому-передачі спірної земельної ділянки. Згідно умов договору оренди цільове призначення орендованої земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, умовами збереження стану об'єкта оренди є використання цільовим призначенням, ефективне використання земельної ділянки.

За умовами договору орендодавець мав право вимагати від орендаря, зокрема, дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил. Позивач вважала, що від дня укладення договору оренди ФГ «Альянс» неефективно використовує її земельну ділянку. Так, кожен рік земельна ділянка засівалась соняшником, який погіршує родючість ґрунту. Заходи з охорони землі, передбачені чинним законодавством, в т.ч. Законом України «Про охорону земель», та укладеним договором оренди, відповідачем не виконуються, земельна ділянка використовується не відповідно до розробленого та затвердженого проекту землеустрою у зв'язку з відсутністю такого проекту, ФГ «Альянс» не провело агрохімічну паспортизацію земельної ділянки позивача. Враховуючи викладене, а саме істотне порушення ФГ «Альянс» умов договору, виконання передбаченої Законом умови додержання природоохоронних вимог та створення загрози пошкодження об'єкту оренди, позивач ОСОБА_2 вважає, що є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, яка їй належить.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому не погоджується з вказаним рішенням суду, вважає його постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить вищевказане рішення суду 1 інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, поклавши судові витрати на відповідача.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, відповідно до ст.303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст.11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Доведення не може ґрунтуватися на доводах.

Судовим розглядом встановлено, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 25,2727га розташованої на території Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6321786000:02:000:0003, на підставі Державного акту на право власні земельну ділянку, серія ЯД № 057863.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2008 року між позивачем та ФГ «Альянс», в особі голови ФГ ОСОБА_3, укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_2 (орендодавець) надає, а ФГ «Альянс» (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Таранівської сільської Зміївського району Харківської області серія ЯД № 057863, кадастровий номер 6321786000:02:000:0003 загальною площею 25,2727 га, у томі числі рілля 25,2727 га. Договір укладено строком на 10 років. Визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 1,5% вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки у грошовій формі, що становить 3954грн. на рік. Земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції, сінокосіння, випасання худоби. Цільове призначення земельної ділянки - ведення сільськогосподарського виробництва.

Договором оренди від 08.01.2008 року також зазначені права та обов'язки сторін. Так, орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасне внесення орендної плати. Орендар зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, реакційного та історико-культурного призначення.

На підставі укладеного договору оренди земельної ділянки від 08.01.2008 року ОСОБА_2 та ФГ «Альянс» підписали Акт прийому-передачі земель, відповідно до якого позивач передала, а орендар ФГ «Альянс» в особі ОСОБА_3, прийняв земельну ділянку площею 25,2727 га, у томі числі 25,2727 га ріллі.

Крім того, сторонами 08.01.2008 року було складено Акт визначення меж земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯД № 057938, загальною площею 25,2727 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в натурі (на місцевості) на території Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області.

18.10.2013 року ОСОБА_2 звернулася до директора ФГ «Альянс» ОСОБА_3 з листом про повернення земельної ділянки та надання інформації, в якому вказувала на те, що відповідач використовує орендовану земельну ділянку без встановлених законом підстав, а постійне вирощування на ній соняшнику значно погіршує родючість ґрунту. Оскільки ФГ «Альянс» не виконуються вимоги Закону України «Про охорону земель», ОСОБА_2 вимагала на протязі 10 днів, з дня отримання даного листа, повернути їй земельну ділянку, а також надати їй ґрунтовну інформацію про виконання відповідачем обов'язків, визначених ст.35 Закону України «Про охорону земель».

У вказаному договорі оренди земельної ділянки відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі", зазначені такі істотні умови: об'єкт оренди; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві та інше.

Згідно ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.24, 25 цього Закону та умовами договору.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі», визначені права та обов'язки орендаря, зокрема: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем. Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

За ст.25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Згідно зі ст.141 Земельного кодексу України, однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

При цьому, частиною 3 статті 31 Закону України "Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін або ж на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Нормами Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачено, що невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень); факт використання землі не за цільовим призначенням може бути підтверджено лише актом центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Районний суд обґрунтовано та відповідно до наявних в матеріалах справи актів про витрати насіння і садильного матеріалу ФГ «Альянс» від 31.05.2011 року, 30.09.2011 року та 30.04.2013 року дійшов висновку про недоведеність доводів позивачки про те, що відповідач не дотримується сівозміни і засаджує орендовану землю лише соняшником.

При цьому судова колегія відхиляє доводи скарги стосовно не дотримання відповідачем вимог ч.4 ст.22 Земельного кодексу України, за якою земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель, оскільки частиною четвертою стаття 33 ЗК України була доповнена Законом України № 1443-VI від 04.06.2009 року, тобто вже після укладення вищевказаного договору оренди землі і тому не дотримання наведеної норми права, яка не має зворотної сили, не може бути підставою для розірвання договору оренди, укладеного до набрання нею чинності. Крім того, районний суду правильно зазначив, що за наявними в матеріалах справи доказами між ФГ «Альянс» та ТОВ «Земінформ» 16.10.2012 року, укладені договори №3-120/242-7/12 та №3-119/217-7/12 на виконання робіт по складанню проекту землеустрою щодо еколого- економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, які розташовані на території Нововодолазького та Зміївського району Харківської області, на день ухвалення рішення комплекс робіт, передбачений умовами вказаних договорів знаходиться на завершальному етапі, що спростовує вину відповідача у експлуатації орендованої земельної ділянки без проекту землеустрою.

Судова колегія також погоджується з висновками суду 1 інстанції про недоведеність доводів щодо порушення ФГ «Альянс» положень ст.ст.35, 36, ч.4 ст.37 Закону України «Про охорону земель», оскільки ці доводи спростовують наявними в матеріалах справи актів перевірки Державної інспекції захисту рослин Зміївського району Харківської області від 24.05.2013 року щодо дотримання відповідачем вимог закону у сфері карантину рослин, а також актами про використання у 2011-2012 роках відповідачем мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин з метою збереження корисних властивостей ґрунту та підвищення родючості земель; наданими відповідачем агрохімічними паспортами полів та земельних ділянок.

Згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона кидається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Оскільки в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази на підтвердження доводів апеляційної скарги, внаслідок чого висновки районного суду про недоведеність позову не були спростовані, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то з передбачених ст.308 ЦПК України підстав апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, ст.314, 315,317 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -