Справа № 569/19509/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючого судді - Рогозіна С.В.,

при секретарі Кулик Т.М.,

з участю прокурора Карпюк І.М.

захисників обвинуваченого, адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Севастополь, АР Крим (Кримська область), проживаючого в АДРЕСА_1, громадянина України, українця, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, з середньою освітою, не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 10 серпня 2013 року, біля 21 години 50 хвилин, перебуваючи в дворі будинку АДРЕСА_1, під час конфлікту з ОСОБА_3, маючи на меті умисне заподіяння тілесних ушкоджень, умисно завдав ОСОБА_3 один удар колючо-ріжучим предметом в ділянку грудної клітини, чим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення лівої половини грудної клітки з наявністю рани в 5-му між ребер'ї по передній аксілярній лінії з пораненням лівої легені ускладнене лівобічним гемотораксом, які згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи за № 910/Д-1082 від 01.10.2013 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Пред'явлене обвинувачення ґрунтується на показах потерпілого ОСОБА_3, свідка ОСОБА_6, висновках експертиз, протоколі огляду, протоколі впізнання.

Але, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші - як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 10.08.2013 року він разом з тестем повертався з святкування хрестин, які відбувались у кафе «Стожари». Його дружина хрестила дитину ОСОБА_7. За столом він вживав алкоголь, але перебував у адекватному стані. Вони заходили у двір будинку, де проживає, зі сторони супермаркету «Вопак», на зустріч їхав автомобіль, який його задів. Після цього двері зі сторони водія відкрились і він почав вислуховувати, ніби він вдарив автомобіль, на що відповів, що автомобіль наїхав на його ноги. Обвинувачений сказав «що ти крутий, вийдемо і поговоримо». За ним йшов тесть ОСОБА_6, який смикнув його та сказав «для чого воно тобі». В момент, коли він відвернувся від обвинуваченого, відчув, що щось закололо в боку, підкосились ноги. Сказав тестю, щоб той запам'ятав машину. Потім втратив свідомість, отямився в лікарні. Крім того, показав, що жодної третьої особи в той вечір біля них не було, вони йшли двоє з тестем. Обвинуваченого з автомобіля не витягував, його відбитків не знайдено. Конфлікт був тільки на словах, обвинуваченого він не бив, тим більше руками і ногами в голову, не били його і інші особи. Удар відчув через 2-3 хвилини після того, як ОСОБА_4 вийшов з авто. У обвинуваченого сторонніх предметів не бачив. Удар йому був нанесений в ліву частину тіла, в ділянку серця. Сам момент удару не бачив, але вважає, що його наніс ОСОБА_4, оскільки інших осіб в дворі не бачив. Чи були у дворі інші особи сказати не може, оскільки вже вечоріло, можливо хтось у дворі і був, але їх не бачив. Також, потерпілий показав, що дружину обвинуваченого не бачив та не чув, щоб з балкону хтось кричав, що викличе міліцію. Обвинувачений йому допомогу не надавав, та йому не відомо, куди він дівся. Чим був нанесений йому удар, не бачив, бо в той момент відвернувся від обвинуваченого. Спочатку стояв до ОСОБА_4 обличчям, тесть його смикнув, він відвернувся, тоді й отримав удар. На лікуванні перебував більше 18 днів, йому нічого не відшкодовано, у зв'язку з чим заявив цивільний позов про відшкодування завданих збитків.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердив покази потерпілого стосовно обставин святкування хрестин та те, що вони, разом з ОСОБА_3, близько 21-30 год. повертались додому. За 15-20 хвилин від кафе «Стожари» вони дійшли до двору свого будинку. Зять (потерпілий) ішов біля нього з лівої сторони. Проходячи навпроти четвертого під'їзду будинку АДРЕСА_1 на зустріч їхав автомобіль білого кольору. Проїжджаючи повз них, водій вищевказаного автомобіля торкнув кузовом потерпілого. Потерпілий щось сказав водію, обізвав ніби, а той у відповідь сказав «що якщо ти такий крутий, то вийдемо поговоримо», тягнув потерпілого за руку. Потерпілий обвинуваченого не витягував з машини. Вони відійшли декілька метрів і зять закричав, що його підрізали. Думав, що він притворяється, однак побачив, що у нього з лівого боку, з грудної клітини йшла кров. Подія відбувалася навпроти першого під'їзду будинку, було темно, світло світило з вікон. Від другого під'їзду було погано видно. Все відбулося дуже швидко, за якусь хвилину. Він не міг бачити, чи були у обвинуваченого якісь предмети в руках. Бійки та шарпанини жодної не було, сторонніх осіб біля них не було. Якийсь чоловік проходив мимо них, нічого не говорив, не зупинявся і участі в конфлікті не приймав. Коли чоловік проходив конфлікту ще не було. Жодних голосів з балкону він не чув. Обвинувачений спокійно пішов з місця події. Коли потерпілий сказав, що його підрізали, було зрозуміло, що ці слова відносяться до обвинуваченого, бо інших осіб не було, це він ствердив категорично. Так як вони поверталися з відпочинку, ні у нього, ні у потерпілого будь-якого ножа чи іншого ріжучого предмету при собі не було. Тілесних ушкоджень ні він, ні потерпілий, ні інша особа для обвинуваченого не спричиняли.

Аналізуючи покази потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6 суд вважає їх правдивими та послідовними частково, стосовно підтвердження події злочину, зокрема, даними показами підтверджено, що 10 серпня 2013 року, біля 21 години 50 хвилин, в дворі будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_3 отримав тілесне ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення лівої половини грудної клітки.

Обвинувальні покази потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6 стосовно ОСОБА_4, ґрунтуються на тому, що ножове поранення було нанесене саме ОСОБА_4, оскільки інших учасників даної події не було. В цій частині покази потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6, суд вважає суперечливими і такими, що не в повній мірі узгоджуються із встановленими обставинами справи.

Після дослідження всіх обставин справи, суд вважає, що прокурор поза розумним сумнівом не довів, що саме ОСОБА_4 наніс ОСОБА_3 тілесне ушкодження.

З показів потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6 вбачається, що вони повертались з свята хрестин та перебували у стані алкогольного сп'яніння. Оскільки прокурор не надав доказів в підтвердження того, який саме відсоток алкоголю був наявний в крові потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6, у суду відсутні можливості встановити, чи могли вони адекватно сприймати всі обставини події, яка відбулась 10 серпня 2013 року, біля 21 години 50 хвилин, в дворі будинку АДРЕСА_1.

Потерпілий ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_6, будучи очевидцями події не вказали, чи був у обвинуваченого ОСОБА_4 ніж чи інший предмет схожий на ніж, яким можна було б нанести тілесне ушкодження, також, вони не бачили сам момент нанесення удару, але вважають, що це зробив ОСОБА_4, оскільки інших людей поруч не було. Незважаючи на це потерпілий ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_6 у своїх показах вказували, що можливо у дворі хтось і був інший, але вони нікого не бачили. Свідок ОСОБА_6 в свою чергу повідомив, що якийсь чоловік проходив повз них, нічого не говорив, не зупинявся і участі у конфлікті не приймав. Коли він проходив біля них, конфлікту ще не було.

Таким чином суд вважає, що з показів потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6 не можливо достовірно встановити, що під час конфлікту, який відбувався між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 інші особи участі не приймали.

Крім того, прокурор в судовому засіданні не навів доказів, які саме заходи вживалися органом досудового розслідування, з метою виявлення предмету, яким було заподіяно тілесне ушкодження ОСОБА_3, оскільки ножа, чи іншого колючо-ріжучого предмету ні на місці вчинення злочину, ні у обвинуваченого ОСОБА_4 виявлено не було.

Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_4, після роз'яснення суті обвинувачення, свою вину у нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння не визнав. Пояснив, що 10.08.2013 року повертався додому біля 22 години, заїжджав у двір будинку на автомобілі марки «Форд-Кур'єр» зі сторони аптеки «Віса». У двір, опустив скло дверки автомобіля, щоб подивитись, де можна припаркуватись. Побачивши місце, де можна поставити автомобіль, побачив, що йому назустріч йшло 2 людей. Один з них - потерпілий, став на те місце, куди він мав заїхати. Він запитав «що сталось», у відповідь почув лайку, йому сказали, що навчать їздити. Старший чоловік щось йому сказав. Потерпілий підійшов до автомобіля, відкрив двері, взяв його ліву руку і намагався витягнути його з автомобіля. Показав, що до цього у нього не було жодних конфліктів і справ з потерпілим. Він у потерпілого відчув запах алкоголю. Коли потерпілий його витягнув, то сказав, що «йдемо поговоримо, я навчу тебе їздити». В цей час, хтось з балкону сказав, що викличе міліцію, він почав втікати. Коли тікав, із-за його автомобіля, який стояв біля котельні, назустріч, з'явився третій чоловік, який вдарив його ногою в живіт, від удару він зігнувся. Нападаючих було трьох, потерпілий, другий старший, сивий чоловік, третій молодий близько 25 років. Удари йому наносили потерпілий та молодий чоловік, старший чоловік удари не наносив. Під час ударів в голову він закрився руками та відчув різку біль в руці, когось відштовхнув, почав тікати. Біля під'їзду побачив, що з руки йде кров. Зайшовши в під'їзд, до квартири піднімався по сходах. Дома про все розказав дружині, поросив її спуститися вниз, забрати документи та закрити автомобіль. Потім викликали працівників міліції і швидку допомогу.

Він не бачив, щоб хтось потерпілому наносив удар, особисто потерпілого не бив. В машині сторонніх колючо-ріжучих предметів, чи ножа не було. В нього були виявлені тілесні ушкодження на руці. В лікарні під час огляду одяг не знімав, тіло не оголював, на тілі в нього були сліди ударів, які не були виявлені.

Стосовно проведення впізнання пояснив, що дана слідча дія відбувалась біля першої години ночі, після того як його доставили в міський відділ міліції. Впізнання проводилось в кабінеті де були присутні слідча та два міліціонери, всіх з статистами було шість чоловік. В нього була перемотана бинтом рука, у статистів руки не були перемотані. Статисти не були подібні на нього, один був русий і високий, другий чорнявий, вищий за нього, третій лисий і нижчий за нього. Йому ніхто не пояснював, що проводиться слідча дія впізнання. Коли зайшов сивий чоловік, перед впізнанням він розмовляв з ним.

Допитана судом свідок ОСОБА_10 показала, що 10.08.2013 року біля 22 год. вона перебувала вдома. Проживає на 6 поверсі будинку АДРЕСА_1, почувши шум вибігла на балкон, та побачила, як молодий чоловік підійшов до дверей автомобіля, де знаходився її чоловік. Невідомий намагався витягнути чоловіка з автомобіля. Витягнувши його, вони підійшли до переду автомобіля. Почалась шарпанина, нічого не можна було розібрати. Шарпанина відбувалась з переду автомобіля та біля правих пасажирських дверей. Візуально бачила біля чоловіка ще одного третього чоловіка, який з'явився ззаду автомобіля, який вдарив її чоловіка ногою. Чи бив ОСОБА_4 потерпілий вона не бачила. Ножа в руках ні в кого не бачила. Сивий чоловік нічого не робив. Не бачила, щоб її чоловік наносив удари потерпілому, бо в тій штовханині вона не могла нічого побачити. Кричала, що викличе міліцію. Потім прийшов ОСОБА_4, розповів, що його побили, в нього була порізана рука, попросив, щоб вона закрила двері в машині та викликала швидку допомогу та міліцію.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що 10 серпня 2013 року близько 22 години він прогулювався з собакою поблизу супермаркету «Вопак», що по вул. Вербовій, в м. Рівне, гуляв по алеї, що розташована між будинком АДРЕСА_1 та супермаркетом «Вопак». Прогулюючись на асфальтній доріжці, яка веде до внутрішнього двору самого будинку, побачив двоє чоловіків, які були напідпитку, вони спускалися в двір з боку супермаркету «Вопак». В дворі будинку було непогане освітлення, в цей час в двір заїжджав автомобіль типу «Пирожок», білого кольору. Молодший чоловік намагався перегородити дорогу, водій зупинився і спитав «що сталося?». Молодший чоловік сказав, що навчить ставити автомобіль. Водій мав паркуватися наліво. Потерпілий в цей час знаходився спереду автомобіля. Потерпілий ніби витягував водія, а той пручався. Почалася шарпанина. Старший чоловік казав, щоб вони зупинились. Ззаду автомобіля з'явився ще один чоловік і наніс удар водію в живіт, з будинку хтось кричав, що викличе міліцію. Водій вирвався і почав бігти в під'їзд. Хтось крикнув «кров» і зігнувся, це було відразу після того, коли водій автомобіля побіг. Це тривало пару хвилин. Не знає, чи його хтось бачив. Коли була шарпанина, він був метрів за 20 від того місця, з тієї відстані не міг бачити, чи був у водія ніж. Пішов з місця події, коли вийшла жінка.

З оголошення по радіо «Трек» дізнався, що шукають очевидців події, яка відбулась 10.08.2013 року в дворі будинку АДРЕСА_1, з'явився в міліцію і дав свої пояснення.

Під час виїзного засіданні Рівненського міського суду, яке відбулось 24 березня 2014 року судом було проведено огляд місця події під час якого було з'ясовано, що подія злочину відбулась у дворі будинку АДРЕСА_1. Автомобіль обвинуваченого стояв біля котельні, із-за якої, ззаду автомобіля, могла вийти невідома особа. Місце вчинення злочину добре проглядається як з балкону квартири на 6 поверсі будинку АДРЕСА_1, де перебувала дружина обвинуваченого ОСОБА_10, так і з алеї, що розташована між будинком АДРЕСА_1 та супермаркетом «Вопак», де прогулювався із собакою свідок ОСОБА_11

З аналізу показів обвинуваченого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, судом встановлено, що вони вказували на те, що під час конфлікту, який відбувся 10.08.2013 року в дворі будинку АДРЕСА_1 приймало участь не три особи, а чотири, одна з яких не встановлена.

Про дану обставину обвинувачений ОСОБА_4 повідомив слідчого негайно на першому своєму допиті.

З пояснень захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_1 вбачається, що він неодноразово подавав клопотання про необхідність проведення опитування мешканців будинку АДРЕСА_1 та працівників міліції, які прибули на місце події.

Згідно ст. 91 КПК України на слідчого та прокурора покладено обов'язок доведення вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, слідчий клопотання захисту проігнорував, незважаючи на наявність інформації про існування невстановленої четвертої особи причетної до вчинення злочину, дану інформацію не перевірив, опитування мешканців будинку не провів, формально допитав одного міліціонера із всіх присутніх на місці вчинення злочину, інспектора РПС Рівненського МВ УМВС України ОСОБА_13 Прокурор, який здійснював процесуальне керівництво розслідування справи вказівки, в порядку ст. 36 КПК України, про необхідність перевірки наявності третього нападаючого та встановлення його особи не дав.

Вказане свідчить про те, що слідчий та прокурор під час досудового розслідування допустили порушення загальних засад кримінального провадження: принципів законності та презумпції невинуватості, а досудове слідство відносно ОСОБА_4 з першого дня мало виключно обвинувальний ухил.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_15, дали показання, що вони не були очевидцями нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, про обставини вчинення злочину дізналися пізніше, підтвердили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 разом з ними були присутні на хрестинах. ОСОБА_3 та ОСОБА_6 під час відпочинку в кафе «Стожари» вживали алкоголь.

Таким чином, аналізуючи їхні покази, суд приходить до переконання, що дані свідки не повідомили жодних обставин, які б мали значення для повного і всебічного розгляду даного кримінального провадження, тому їх неможна покласти ні в основу обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, ні в основу виправдання.

Аналізуючи інші докази, які надані прокурором на підтвердження обвинувачення, слід зазначити наступне.

Одними з основних доказів сторони обвинувачення в даному кримінальному провадженні є наявність крові на автомобілі обвинуваченого, наявність крові в під'їзді та на сходинковій клітці де проживає обвинувачений ОСОБА_4 та факт його впізнання свідком ОСОБА_6

Вказані обставини прокурор в судовому засіданні підтверджував наступними доказами:

- протоколом огляду місця події від 10.08.2013 року, згідно якого було виявлено сліди крові на автомобілі, в дворі будинку АДРЕСА_1, у під'їзді та на сходинковій клітці другого під'їзду будинку АДРЕСА_1;

- висновками судових імунологічних експертиз № 87, № 88, № 91, № 89, № 90 речових доказів по справі;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 11 серпня 2013 року.

Зазначені докази, а саме висновки імунологічних експертиз № 88, № 91, № 89, № 90, протокол огляду місця події від 10.08.2013 року, протокол пред'явлення особи для впізнання від 11.08.2013 року, суд не вважає належно здобутими, а, отже, і допустимими для встановлення винності обвинуваченого, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» від 30 травня 1997 року за № 7 вказано, що згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У зв'язку з цим судам при розгляді кожної справи необхідно перевіряти, чи були докази, якими органи слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК України. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку. Як передбачено ч. 2 ст. 86 КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Як зазначено в кожному із вищезазначених висновків експертиз: на дослідження надавались змиви з місця події, а саме, речовини бурого кольору з капоту автомобіля «Форд» д.н.з. НОМЕР_1, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_1, змиви речовини бурого кольору з асфальту доріжки до під'їзду № 2, змив з місця події (слідової доріжки у під'їзді), вилучені під час огляду місця події проведеної 10.08.2013 року.

З вказаного протоколу огляду місця події, а також показів, які надали в судовому засіданні допитані в якості свідків поняті ОСОБА_16 та ОСОБА_17, вбачається, що вказана слідча дія була проведена з цілим рядом порушень, зокрема ОСОБА_16 вказала, що з потерпілим вона перебуває у родинних відносинах, в день події потерпілий разом з нею перебував на хрестинах, де всі вживали спиртні напої, в тому числі і вона. Потерпілий пішов раніше, коли вона повернулась до подвір'я там уже була міліція. Спочатку всі піднялись до дверей ОСОБА_4 де стукали дуже довго в двері, але дверей ніхто не відкривав. Потім до неї підійшли працівники міліції і попросили піти з ними в низ, де підвели її до машини і вказали на плями крові. Їй не повідомили про її процесуальний статус понятої, її права та обов'язки, в тому числі право робити зауваження до протоколу не роз'яснювали. Вказала, що огляд у її присутності машини належним чином не проводився, їй вказали вже на наявну пляму, зазначила, що змиви крові при ній не робились.

Крім того, ОСОБА_16 повідомила, що документи з приводу цих обставин працівники міліції складали в неї на кухні і ще якісь пакетики складали. Що було змістом тих конвертів (пакетиків) вона не знає. Зміст документів, які складали працівники міліції не читала. Уточнила, що фотографування плям здійснювалось виключно в її присутності, понятого ОСОБА_17 тоді ще не було, він був залучений згодом.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 дав показання, що він був запрошений працівниками міліції як понятий на час огляду місця події. Коли з працівниками міліції зайшов до під'їзду, бачив краплини крові, також працівник міліції показав плями крові на капоті. Зі слідами крові працівники міліції в його присутності нічого не робили. Працівники міліції права понятого йому не пояснювали.

Документи щодо огляду були складені на кухні ОСОБА_16, зміст документів не читав, працівники міліції йому цих документів, також, не зачитували, змивів плям крові при ньому не робили, слідів крові при ньому не вилучали, протокол підписав не читаючи. Всі папери які він підписував були у форматі А-4, інших документів чи бірок не підписував.

ОСОБА_17 підтвердив, що ОСОБА_16 залишила першою місце огляду події, а відповідно двоє понятих завжди не були разом з початку та до кінця огляду. Поняті зустрілись вже у її помешканні на момент складання протоколу. ОСОБА_17 також повідомив, що у його присутності фотографування слідів крові та місця події не здійснювалось.

Відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК України слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження. Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Таким чином, суд вважає, що грубим порушенням проведення огляду місця події є те, що у якості понятої була запрошена родичка дружини потерпілого, яка на переконання суду не була незаінтересованою особою, плями крові понятій ОСОБА_16, були показані без участі другого понятого, після такого огляду вона залишала місце події, які були маніпуляції з слідами не знає. В присутності другого понятого процедури вилучення змивів слідів крові, а в подальшому їхнього упакування ОСОБА_16 не бачила, протокол огляду не читала, що була понятою не усвідомлювала, крім того не заперечила той факт, що в той вечір також вживала спиртні напої на хрестинах, а тому дана понята на час огляду місця події була в нетверезому стані.

Обидва понятих підтвердили, що фотографування самого місця події в їх присутності не відбувалось. Бинти зі змивами у їхній присутності працівники міліції не опечатували, зміст протоколу працівниками міліції їм не зачитувався. Обидва понятих підтвердили, що їхні процесуальні права як понятим їм не роз'яснювались. Зважаючи на всі вище наведені аргументи зазначений протокол огляду місця події від 10.08.2013 року є недопустимим доказом.

У зв'язку з тим, що вилучення змивів речовини бурого кольору з капоту автомобіля «Форд» д.н.з. НОМЕР_1, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_1, речовини бурого кольору з асфальту доріжки до під'їзду № 2, змив з місця події (слідової доріжки у під'їзді), вилучені під час огляду місця події відбулось з порушеннями норм чинного процесуального законодавства, суд не може визнати висновки судово-медичних імунологічних експертиз: № 88 від 24.09.2013 року, № 91 від 25.09.2013 року, № 89 від 25.09.2013 року, № 90 від 24.09.2013 року - проведених стосовно вилучених речових доказів: змивів речовини бурого кольору з капоту автомобіля «Форд» д.н.з. НОМЕР_1, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_1, речовини бурого кольору з асфальту доріжки до під'їзду № 2, змив з місця події (слідової доріжки у під'їзді) - достовірними та допустимими доказами в даному кримінальному провадженні.

Аналізуючи, як доказ представлений прокурором протокол пред'явлення особи для впізнання від 11 серпня 2013 року, суд приходить до переконання, що впізнання проведено з порушенням вимог КПК України.

В даному протоколі порушено процедуру щодо статистів та вимог законодавця щодо однакових зовнішніх ознак статистів на час впізнання, які повинні бути подібні до зовнішності підозрюваної особи. Згідно даних протоколу в якості статистів були залучені особи з різним зростом, різним кольором волосся, у одного із статистів волосся взагалі було відсутнє, статисти мали різний по кольору одяг, а також у статистів не була перебинтована на час впізнання рука, щоб підозрюваний одразу не виділявся на фоні статистів і мав спільні ознаки з ними. Крім того, на період коли до кімнати зайшов тесть потерпілого ОСОБА_6, перш ніж йому було роз'яснено саму процедуру впізнання, ОСОБА_4 вступив з ним в діалог і повідомив працівника міліції, що він знає дану особу, зважаючи на це, особа яка мала його впізнавати, та з урахуванням того, що статисти мали іншу зовнішність, суд вважає, що ОСОБА_6 нікого іншого як ОСОБА_4 упізнати не міг.

Про те, що мав місце незафіксований слідчим діалог перед впізнанням між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 підтверджується показами свідка (понятого) ОСОБА_19 Даний свідок повідомив, що він був запрошений в якості понятого на впізнання, до кабінету зайшла особа, що мала упізнати. Він сказав, що він батько потерпілого, його спитали чи він когось упізнає, однак обвинувачений ОСОБА_4 сказав що його знає, його перебила слідча і сказала до цієї людини, чи впізнає тут ту особу, що вчинила напад на ОСОБА_3

Таким чином, суд вважає, що цей доказ є, також, недопустимим в даному кримінальному провадженні.

Стосовно висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 87 від 23.09.2013 року згідно якого встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_3 належить до групи АВ0 ізосерологічної системи АВО. Кров підозрюваного ОСОБА_4 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. На представленому для дослідження одязі ОСОБА_3: сорочці (об'єкти № 1-5), штанах (об'єкти № 6-8) виявлена кров людини. При серологічному дослідженні у вказаних об'єктах встановлені антигени А, В, властиві особам групи АВ0 в тому числі ОСОБА_3 У випадку змішання крові декількох осіб, домішок групи А з ізогемаглютиніном анти-В, що характерна ОСОБА_4, не виключається.

Суд вважає, що прокурором не доведено в судовому засіданні, що висновок експерта імунолога ОСОБА_20 № 87 від 23.09.2013 року є належним доказом.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_20 пояснила, що у відповідь на поставлені слідчим питання було встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_3 належить до групи АВ0 ізосерологічної системи АВО. Кров підозрюваного ОСОБА_4 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. Якщо змішати дві крові, то неможливо встановити де яка кров. Крім того, якщо представлена на дослідження кров змішана з іншою кров'ю в якої така ж сама групова ознака, дана кров може належати тій особі. Під час проведення імунологічної експертизи дані обставини точніше встановити неможливо.

Тобто з вище викладеного вбачається, що на представленому для дослідження одязі ОСОБА_3: сорочці (об'єкти № 1-5), штанах (об'єкти № 6-8) виявлена кров людини. При серологічному дослідженні у вказаних об'єктах встановлені антигени А, В, властиві особам групи АВ0 в тому числі ОСОБА_3 У випадку змішання крові декількох осіб, домішок групи А з ізогемаглютиніном анти-В, що характерна ОСОБА_4, не виключається.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин суд не може прийняти висновок експерта імунолога ОСОБА_20 № 87 від 23.09.2013 року, як належний доказ на підтвердження вини ОСОБА_4, оскільки вказаний висновок не є категоричним, тобто не виключає можливості походження крові від інших осіб.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, судом встановлено, що кримінальне правопорушення щодо потерпілого ОСОБА_3 мало місце, але з врахуванням доказів, котрі були досліджені в судовому засіданні, з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом те, що саме ОСОБА_4 умисно заподіяв тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3

За таких обставин, ОСОБА_4 необхідно виправдати у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Дане судове рішення не є перешкодою для повного і достовірного встановлення обставин умисного нанесення тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, особи чи осіб, котрі це скоїли, юридичної оцінки дій такої особи чи осіб, та притягнення до кримінальної відповідальності, виходячи із фактично і достовірно встановлених всіх обставин події.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 під час судового слідства у виді особистого зобов'язання, до набрання вироком законної сили, суд вважає за доцільне, залишити без змін.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 та прокурора в інтересах держави до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід відмовити, у зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_4 у вчиненні даного злочину.

Процесуальні витрати за проведення експертиз стягненню з ОСОБА_4 не підлягають у зв'язку з тим, що його виправдано.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 368, 370, 374, 377 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 121 КК України і виправдати.

До вступу вироку в силу закону запобіжний захід залишити попередній особисте зобов'язання.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 майнової, моральної шкоди завданих злочином - відмовити.

У задоволенні цивільного позову прокурора в інтересах фінансового управління Рівненської обласної державної адміністрації - Рівненської обласної клінічної лікарні про стягнення з ОСОБА_4 5473,56 гривень витрат на лікування потерпілого - відмовити.

Речовий доказ - сорочку блакитного кольору та штани темного кольору з джинсового матеріалу - повернути потерпілому.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Рогозін С.В.