справа №176/1393/13-ц
провадження №2/176/139/14
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
27 березня 2014 р. Жовтоводський міський суд
Дніпропетровської області
у складі: головуючої - судді Павловської І.А.,
при секретарі Ніколенко М. В.
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Мамона А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до органу місцевого самоврядування у особі Жовтоводської міської ради, треті особи Жовтоводське міське управління юстиції, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України, про визнання права власності на самочинно реконструйоване нежиле приміщення, -
В С Т А Н О В И В:
30 травня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтоводського міського суду із позовною заявою, де просить визнати за ним право власності після реконструкції на нежиле приміщення (магазин), що знаходиться за адресою вулиця АДРЕСА_1, загальною площею 51,6 кв.м., вартістю 195427 гривен, і зазначено у документації КП «Жовтоводське міське бюро технічної інвентаризації» під літерою «А». Дане приміщення складається із тамбуру площею 2,3 кв.м., вітрини площею 4,0 кв.м., торгівельної зали площею 37,7 кв.м., коридору площею 3,3 кв.м., підсобного приміщення площею 1,9 кв.м., санвузла площею 2,4 кв.м. Мотивував тим, що згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Жовтоводського міського нотаріального округу ОСОБА_3 14.03.2008 року, є власником зазначеного нежилого приміщення (магазину). У січні 2013 року, не отримавши необхідних дозвільних документів, він самочинно здійснив перепланування (реконструкцію) приміщення, розширивши площу торгівельного залу, шляхом демонтажу внутрішніх стін.
Земельна ділянка, розміром 0,0047 га, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна ганок, східці та замощення вбудованого магазину, перебуває в його користуванні, відповідно договору оренди земельної ділянки від 15.10.2013 року укладеного між ним та Жовтоводською міською радою.
Звітом обстеження і оцінки технічного стану будівельних конструкцій будівлі та нежилого приміщення № 23-15, що знаходиться АДРЕСА_1, відповідності їх нормативних документів і законодавчим актам, наданим ПП «Сила Плюс», виявлено що несучі конструкції, а саме зовнішні стіни, внутрішні стіни, сходові марші і майданчики знаходяться в нормальному технічному стані, демонтовані перегородки не є несучими елементами будівлі, демонтаж їх не викликав зниження несучих конструкцій будинку. Будівельні конструкції та нежитлового приміщення будинку допускаються використовувати без обмежень і додаткового посилення згідно технології на експлуатацію нежитлового приміщення (магазину).
За таких обставин, маючи на меті узаконення самочинної реконструкції приміщення (магазину), позивач звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, отримавши при цьому роз'яснення про необхідність звернення до суду з позовною заявою про визнання права власності на самочинно перебудовані приміщення.
У судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі, посилаючись на її обґрунтування. При цьому пояснив, що дійсно являючись власником нежилого приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1 самочинно, тобто не одержавши у відповідних органах дозвільних документів, проектної документації, здійснив розширення площі торгівельного залу магазину шляхом демонтажу внутрішніх стін. При цьому загальна площа приміщення не змінилась. Вказав, що земельна ділянка, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, а саме ганок, східці та замощення вбудованого магазину, перебуває в його користуванні, як орендаря. Позивач також зауважив, що не збирався реконструювати несущі стіни тому вважав за непотрібне одержання дозвільної документації. У квітня 2013 року він звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області із декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, однак у зв'язку із не повним наданням відомостей, передбачених законодавством, дана декларація повернута йому для доопрацювання. У подальшому позивач до Інспекції не звертався, оскільки розумів можливість притягнення його відповідними органами до адміністративної відповідальності. При цьому, ОСОБА_1 зауважив, що не маючи розробленої та затвердженої проектної документації вважав найбільш прийнятним для себе визнання права власності на самочинно реконструйоване приміщення шляхом звернення до суду іяз відповідним позовом.
Представник відповідача Мамон А.В., що діє відповідно довіреності № 4/4-76-01-16 від 17 березня 2014 року у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову, зауваживши, що на даний час вирішення питання введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів покладено на Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю.
Представник реєстраційної служби Жовтоводського міського управління юстиції, що є третьою особою, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Начальником служби надано суду письмове клопотання, щодо розгляду справи за відсутності уповноваженої особи реєстраційної служби Жовтоводського МУЮ.
Представник третьої особи - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання також не з'явився, надавши письмові заперечення проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. При цьому, начальником Інспекції зазначено, що позивач, самочинно, без належного дозволу провів реконструкцію нежилого приміщення (магазину). Документ, який дає право виконувати роботи по реконструкції об'єкту в органах державного архітектурно-будівельного контролю він не отримував. Позивачем подавалась до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області декларація про готовність об'єкту до експлуатації: «Магазин. Розширення площі торгової зали магазину за адресою: 52200, АДРЕСА_1. Реконструкція», що повернута ОСОБА_1 на доопрацювання з наступних підстав: в п.3 відсутня інформація про відповідальну особу інженера з технічного нагляду; в п.7 не вказана інформація про генерального підрядника; в п.8 відсутня інформація про відповідальних осіб генерального проектувальника; в п.9 не вказаний наказ про затвердження проектної документації; в п.10 інформація про дозвільний документ вказана не в повному обсязі, а саме не вказані номер і дата дозвільного документу, а також не вказано ким виданий або зареєстрований дозвільний документ; в п.12 перелік інженерного обладнання вказано не за формою.
Однак, у подальшому позивач з приводу вводу в експлуатацію об'єкту до Інспекції не звертався та доопрацьованої декларації щодо готовності об'єкта не подавав. За таких обставин до теперішнього часу об'єкт є не введеним в експлуатацію. Згідно чинного законодавства, позивач не може отримати право власності на нього, а тому, на думку Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 на праві приватної власності, згідно договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Жовтоводського міського нотаріального округу ОСОБА_3 14.03.2008 року, зареєстрованого в реєстрі № 1712, належить нежиле приміщення (магазин), розташований за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 51,6 кв.м., що у документації КП «Жовтоводське міське бюро технічної інвентаризації» зазначалось під літерою «А» (а.с. 6-11).
При цьому, об'єкти нерухомого майна, а саме ганок, східці, замощення вбудованого магазину та інші об'єкти інфраструктури, знаходяться на земельній ділянці загальною площею 0,0047 га., що перебуває у користування позивача згідно договору оренди земельної ділянки від 15 листопада 2013 року, укладеного між останнім та Жовтоводською міською радою терміном на десять років.
За змістом позовної заяви і доданих до неї документів право власності ОСОБА_1 на вказане нежиле приміщення зареєстровано, і ніким не оспорюється.
Однак, у січні 2013 року позивач, без дотримання установленого порядку, здійснив самочинне перепланування (реконструювання) нежилого приміщення шляхом демонтажу внутрішніх стін. При цьому, несучі конструкції, а саме наружні стіни, внутрішні стіни, сходинкові марші і площадки знаходяться у нормальному технічному стані, демонтовані перегородки є не несучими елементами будівлі, і їх демонтах не викликав зниження несучих конструкцій будинку, що підтверджується копією звітом ПП Сила Плюс» (а.с. 19-23).
Вартість зазначеного нежилого приміщення (магазину) станом на 29 квітня 2013 року складала 195427 гривен, про що свідчить відповідний висновок ПП «Виробничо-комерційна агрофірма «Солнцево» (а.с. 18).
У зв'язку із експлуатацією ОСОБА_1 магазину за адресою АДРЕСА_1 після здійснення та завершення будівельних робіт з реконструкції без зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, останнього притягнуто до відповідальності і, згідно постанови № Дз-23 від 26 березня 2013 року, визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.13 ст. 96 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 10200 гривен, що сплачений (а.с. 24-25).
Після чого позивачем подана до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області декларація про готовність об'єкту до експлуатації: «Магазин. Розширення площі торгової зали магазину за адресою: 52200, АДРЕСА_1. Реконструкція». Однак, у зв'язку із наданням відомостей замовником не у повному обсязі, повернута ОСОБА_1 на доопрацювання із зазначенням підстав: в п.3 відсутня інформація про відповідальну особу інженера з технічного нагляду; в п.7 не вказана інформація про генерального підрядника; в п.8 відсутня інформація про відповідальних осіб генерального проектувальника; в п.9 не вказаний наказ про затвердження проектної документації; в п.10 інформація про дозвільний документ вказана не в повному обсязі, а саме не вказані номер і дата дозвільного документу, а також не вказано ким виданий або зареєстрований дозвільний документ; в п.12 перелік інженерного обладнання вказано не за формою (а.с. 14-17).
У подальшому позивач до Інспекції не звертався, що підтвердив особисто у судовому засіданні.
Таким чином зазначене нежиле приміщення, до теперішнього часу є не введеним в експлуатацію.
Таким чином, фактично, ОСОБА_1 ставиться питання про узаконення судом перебудови, і внесення відповідних змін до технічної документації на це нежитлове приміщення.
У судовому засіданні позивач підтвердив те що він без належного дозволу, здійснив перепланування (реконструкцію) нежилого приміщення (магазину), за вказаною адресою, розширивши торгівельну залу, шляхом демонтажу внутрішніх стін.
Таким чином, позивач без дозвільних документів провів будівельні роботи з реконструкції зазначеного об'єкта.
Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Частина 3 ст. 376 ЦПК України передбачає що, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
У відповідності до п. 4 ст.ст. 26, 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог необхідної документації, отриманої забудовником до початку виконання будівельних робіт, зокрема: вихідних даних, технічних умов, будівельного паспорта, розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст. 31 цього закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачем не надано до суду вищезазначених дозвільних документів для будівництва нерухомого майна, щодо якого заявлені позовні вимоги.
Відповідно до п.8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Згідно п.2 ч.2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію.
Відтак, враховуючи те, що позивачем до теперішнього часу є не введеним в експлуатацію нежиле приміщення (магазин), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 згідно чинного законодавства він не може набути права власності на зазначений об'єкт.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на самочинно реконструйоване нежиле приміщення - не підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст. 319, 331, 376 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до органу місцевого самоврядування у особі Жовтоводської міської ради, треті особи Жовтоводське міське управління юстиції, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України, про визнання права власності на самочинно реконструйоване нежиле приміщення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтоводський міський суд до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів.
Суддя Жовтоводського міського суду І.А. Павловська