Єдиний унікальний номер 227/315/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4487/2014
У Х ВА Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючої судді Краснощокової Н.С.
Суддів Могутової Н.Г.
Біляєвої О.М.
При секретарі Стефановій Я.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 березня 2014 року, яким позов ОСОБА_2 до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 12 000 грн., в іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено; стягнуто з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.
ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» просить скасувати рішення суду, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у зв»язку з тим, що вважає недоведеним факт спричинення ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки наявність факту спричення моральної шкоди визначається висновком комплексної судово-медичної, судово-психіатричної та судово-психологічної експертизи, проте зазначений медичний висновок потерпілим суду не надано, Крім того, моральні страждання, зазначені в позовній заяві, документально не доведені. До того ж, судом не було прийнято до уваги заявлене клопотання відповідача щодо зупинення розгляду цивільної справи з тих причин, що ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» 20 лютого 2014 року подав позов до Добропільського міськрайонного суду Донецької області щодо встановлення медоглядів ОСОБА_2 недійсними, проте, в порушення ст. 201 ЦПК України суд провадження по справі не зупинив.
В судовому засіданні сторони не приймали участі, про час та місце слухання справи повідолені належним чином.
Позивач до суду не з»явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» з 05 вересня 2005 року, працював прохідником з повним робочим днем в шахті.
11 липня 2013 року ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі ст. 40 п.2 КЗпП України у зв»язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров»я.
Згідно акту форми П-4 №15 від 20 грудня 2013 року розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_2 встановлено хронічне захворювання - хронічна вертеброгенна попереково-крижіва радикулопатія.
Згідно довідки МСЕК №127855 від 21 січня 2014 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги ОСОБА_2 встановлено ступінь втрати професійної працездатності по сукупності 45%, з яких через професійне захворювання 40%, з 14 січня 2014 року первинно до 01 лютого 2016 року, визнано інвалідом 3 групи.
30 січня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 000 грн.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 березня 2014 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди задоволений частково: стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 12 000 грн., в іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено; стягнуто з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. При ухваленні рішення суд виходив з того, що докази спричинення моральної шкоди, наведені позивачем, підтверджують наявність у ОСОБА_2 моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров»я на виробництві в результаті професійного захворювання. Щодо висновку МСЕК про результати огляду позивача, який не містить висновків щодо моральної шкоди, то діючим «Порядком та Критеріями встановлення медико-соціальними експертиними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатносі у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров»я, пов»язаним із виконанням трудових обов»язків», затвердженого наказом МОЗ №420 від 05 червня 2012 року, на МСЕК не покладено обов»язку встановлення факту спричинення моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходив із глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, ступеню втрати ним працездатності на 40%, вимог розумності і справедливості.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.
Згідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Згідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», в п.13 дано роз'яснення, що відповідно до ст. 2371 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно Рішення Конституційного Суду України №20-пр/2008 від 08 жовтня 2008 року, з якого вбачається, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди громадянам, які постраждали на підприємствах внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання, було покладено на підприємства, з чиєї вини відбулися відповідні події.
Згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» із змінами та доповненнями, шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи.
Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення необхідно залишити без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних, фізичних та психічних стражданнях.
Визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь душевних страждань позивача, яких він зазнав у зв»язку з порушенням нормального укладу його життя.
Апеляційний суд вважає, що на користь позивача правильно стягнуто суму на вішкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не має.
Керуючись ст. ст. 307,308,314,315 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» відхилити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання закнної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: