Справа № 231/997/14-ц

Провадження № 4-с/231/11/2014

У Х В А Л А

30 травня 2014 року Жданівський міський суд Донецької області

в складі:

головуючого судді: Бузанова П.М.

при секретарі: Широковій О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Жданівського міського управління юстиції,

ВСТАНОВИВ:

15.05.2014 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Жданівського міського управління юстиції, в якій просить суд визнати неправомірним рішення та скасувати постанову державного виконавця ВДВС Жданівського міського управління юстиції Донецької області від 12.03.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язати ВДВС Жданівського міського управління юстиції відкрити провадження за виконавчим документом № 231/78/13-ц від 25.02.2013 року та провести виконавчі дії.

В обґрунтування скарги заявник посилається на ті обставини, що 12.03.2014 року на адресу ВДВС Жданівського міського управління юстиції спрямований виконавчий лист 231/78/13-ц від 25.02.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 1696,75 грн., судового збору у розмірі 214,60 грн.

05.05.2014 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», будучи стягувачем у даному виконавчому провадженні, отримав постанову державного виконавця ВДВС Жданівського міського управління юстиції від 12.03.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 231/78/13-ц від 25.02.2013 року. Свою відмову у відкриті виконавчого провадження державний виконавець мотивує тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у виконавчому документі не зазначені рік народження боржника та його ідентифікаційний номер.

Заявник - ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» вважає, що зазначена постанова не відповідає вимогам п.3 ст.18, ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» та є таким , що порушує права підприємства як стягувача за даним виконавчим провадження.

При наявності необхідних відомостей про боржника суд обов'язково вказує всі необхідні дані, що ідентифікують боржника. А у випадках, коли таких відомостей немає, ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» об'єктивно не в змозі забезпечити ДВС вищезазначеною інформацією про боржників - фізичних осіб та позбавлено законних можливостей отримати таку інформацію.

Крім того, ЦПК України не передбачає подання при зверненні до суду даних про дату народження та ідентифікаційний номер боржника. Вказані дані зазначаються у виконавчому документі тільки в тому випадку, якщо вони відомі суду.

Представник заявника - ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» в судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи ( а.с. )

Представник ВДВС Жданівського міського управління юстиції в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справу в його відсутність, заперечуючи проти задоволення скарги. Свої заперечення виклав у письмовому вигляді, які просив долучити до матеріалів справи і врахувати їх при ухваленні рішення суду ( а.с. ).

Із письмових заперечень ВДВС Жданівського міського управління юстиції вбачається, що свою відмову у відкритті виконавчого провадження вважає законною, та як виконавчий лист було складено без додержання вимог п. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме не зазначено ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України.

Вищезазначені недоліки унеможливлюють примусове виконання рішення суду.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступні фактичні обставини:

Так, постановою державного виконавця Опалюк М.М., ухваленої 12.03.2013 року, відмовлено у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 231/78/13-ц, виданого Жданівським міським судом 25.02.2013 року про стягнення з ОСОБА_1суми заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 1696,75 грн., судового збору у розмірі 214,60 грн. (а.с. ) через невідповідність виконавчого документа вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме по причині відсутності ідентифікаційного коду боржника або серії та номера його паспорту, відсутності дати народження боржника.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Тобто, законна сила судового рішення - це така його властивість, яка робить рішення загальнообов'язковим для виконання.

Законна сила рішення суду проявляється в тому , що наявність чи відсутність прав і фактів, що лежать у його основі, установлюються остаточно, і в тому, що встановлені рішенням суду права підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу уповноважених осіб.

Примусове виконання судових рішень у цивільних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст..1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та

інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Тобто приписами вказаної статті передбачені вимоги щодо виконавчого документу, зазначення яких є як обов'язковими і такими, які ідентифікують стягувача та боржника (якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ) чи можуть сприяти примусовому виконанню виконавчого документа.

Судовий наказ видається без проведення судового засідання і виклику сторін.

Стаття 98 ЦПК України не передбачає зазначення в заяві про видачу судового наказу ідентифікаційного номеру боржника, а тому дані відомості не були відомі суду при винесенні судового наказу і не відомі заявнику.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець з метою захистів інтересів стягувача може самостійно одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідно для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Тобто у разі не зазначення індивідуального ідентифікаційного номера ( реєстраційного номера облікової картки платника податків) у рішенні суду, судовому наказі, згідно із п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець може самостійно звернутися до відповідного державного органу державної податкової служби із запитом про витребування довідки про індивідуальний ідентифікаційний номер ( реєстраційний номер облікової картки платника податків) боржника.

Таким чином, відсутність даних про ідентифікаційний код або серії та номеру паспорту, дати народження боржника, може бути усунута в процесі виконавчого провадження безпосередньо державним виконавцем.

Суд приходить до висновку, що відсутність ідентифікаційного номера боржника і повної дати народження у виконавчому документі, які не були відомі суду під час розгляду справи, не є обставиною, яка надала б державному виконавцю підстави для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, передбаченою ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності передбачених законодавством обставин, які виключають можливість здійснення виконавчого провадження.

При розгляді скарги судом не встановлено обставин, які виключають можливість здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст..8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 року № 15-рп /2004.).

Найвищу юридичну силу в системі нормативних актів має Конституція України. Відповідно до ст..8 закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У Постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз'яснено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі , зокрема, коли правовідносини , що розглядаються судом, Законом України не врегульовано, а нормативно - правовий акт, прийнятий Верховною Радою або Радою Міністрів Автономної Республіки Крим , суперечить Конституції України.

Відповідно до ч.5ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя.

Відповідно до п.9 ч.3 ст. 129 Конституції України обов'язковість судових рішень є передумовою їх здійснимості, яка проявляється у примусовому характері рішень, можливості їх примусового виконання.

Конституційний суд України вважає, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішенні суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової ( Рішення Конституційного суду України від 30.06.2009 року №16- рп/2009.).

ВСУ зазначив, що вимоги до змісту виконавчого листа встановлені ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" (N 2677-VI від 04.11.2010 р.), якою передбачено, що у виконавчому листі, серед іншого, потрібно зазначати індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи). У разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам статті 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження (п. 6 ч.1 ст.26 Закону N 2677-VI).

Однак разом з тим ВСУ зауважив, що держвиконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну (п. 3 ч.3 ст. 11 Закону N 2677-VI).

Відповідно до правової позиції Верховного суду України № 6-45 цс14 від 21.05.2014 року, відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч.1,2 ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що рішення державного виконавця ВДВС Жданівського міського управління юстиції від 12.03.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 231/78/13-ц від 25.02.2013 р. є неправомірним, постанову державного виконавця ВДВС Жданівського міського управління юстиції Донецької області від 12.03.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження належить скасувати та зобов'язати державного виконавця ВДВС Жданівського міського управління юстиції відкрити провадження за виконавчим листом № 231/78/13-ц від 25.02.2013 року та провести виконавчі дії.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 383, 387 ЦПК України, на підставі ч.5ст.124, п.9 ч.3 ст. 129 Конституції України ст.ст.11,18,19,26 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, суд, -

УХВАЛИВ:

скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на дії державного виконавця, задовольнити.

Визнати неправомірним рішення та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Жданівського міського управління юстиції Донецької області Опалюк М.М. від 12.03.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом 231/78/13-ц, виданим Жданівським міським судом 25.02.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 1696,75 грн., судового збору у розмірі 214,60 грн.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Жданівського міського управління юстиції відкрити провадження за виконавчим документом 231/78/13-ц від 25.02.2013 року та провести виконавчі дії.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жданівський міський суд Донецької області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Жданівського міського

суду Донецької області П.М. Бузанов