22-ц/775/263/2014(м)
266/3756/13-ц
Категорія 30 Головуючий у 1 інстанції Сараєв І.А.
Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г.,
суддів Попової С.А., Кочегарової Л.М.,
при секретарі Костомановій А.Є.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних та моральних збитків,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 13 500 грн. та моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. Посилався на те, що протягом тривалого часу між ним та відповідачкою існують спірні правовідносини, пов'язані з грошовими коштами, які вирішувалися в неодноразових судових засіданнях. У зв'язку з розглядом цих справ та протиправними діями ОСОБА_4 під час судових засідань в Приморському районному суді м. Маріуполя, він поніс матеріальні витрати та йому заподіяна моральна шкода неправдивою інформацією, наданою відповідачкою в судах.
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 12 грудня 2013 року ОСОБА_2 у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Сторони та їх представники про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали заяви про розгляд справ у їх відсутність, тому, на підставі ст.305 ЦПК України, справа розглянута у їх відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що ОСОБА_2 не підтвердив належним чином наявність заподіяної йому матеріальної шкодив сумі 13 500 грн. та не навів будь - яких підстав для стягнення сум з відповідачки у відшкодуванні заподіяної йому моральної шкоди. Доказів про оплату послуг за договором від 3 грудня 2011 року, ОСОБА_2 не надав.
Висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.
Згідно ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її задала.
Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльістю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності ії вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статі.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами з 2004 року склалися неприязні відносини, пов'язані з борговими зобов'язаннями, які були предметом розгляду різних судових інстанцій (а.с.3-4,6-11).
На підтвердження своїх вимог про відшкодування матеріальної і моральної шкоди у даній справі позивач надав суду договір від 3 грудня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Нові технології», за умовами якого товариство зобов*язалося надавати інформаційно-консультативну допомогу з питань, пов*язаних з судовими процесами з громадянкою ОСОБА_4, а замовник - ОСОБА_2, зобов*язаний прийняти зазначені послуги та оплатити їх. Вартість послуг становила 3 000 грн. на місяць (а.с.5).
Колегія вважає, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, оцінив представлені сторонами матеріали за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_2 та відсутність правових підстав для відшкодування йому матеріальної шкоди в розмірі 13 500 грн. та моральної шкоди 10 000 грн., у зв*язку з відсутність доказів порушення конституційних прав позивача, приниження людської гідності, ділової репутації.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 висновків суду не спростовують і не вказують на порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які є безумовною підставою для скасування судового рішення та задоволення позовних вимог.
Представлені до апеляційної скарги ксерокопії квитанцій до прибуткових касових ордерів та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.52-59), як докази позивних вимог ОСОБА_2, колегією суддів до уваги не приймаються, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.3 ст.27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п.14 постанови пленуму Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», за змістом пункту 6 частини третьої статті 295, частини другої статті 303 та пункту 1 частини першої статті 309 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.
У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини третьої статті 27 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
При цьому мають враховуватися вимоги частини третьої статті 27 ЦПК про те, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої права й виконувати процесуальні обов'язки.
Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання (частина друга статті 208, частина перша статті 212, частина перша статті 304 ЦПК).
Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
Оскільки у скарзі не наведено обставин, які б свідчили про те, що позивач не подав докази у встановленому порядку суду першої інстанції з поважних причин або суд незаконно відхилив клопотання про залучення доказів до матеріалів справи, апеляційний суд не вбачає підстав для переоцінки висновків суду першої інстанції про безпідставність та недоведеність позовних вимог ОСОБА_2
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскільки колегія дійшла висновку про відповідність судового рішення нормам матеріального права та вимогам ст.ст.10,60,212,213 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись п.1 ч.1. ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Ігнатоля Т.Г.
судді Попова С.А.
Кочегарова Л.М.