Справа № 418/122/14-к

Провадження № 11кп/782/648/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року Апеляційний суд Луганської області у складі:

головуючого - Рубльової О.Г.

суддів - Буханько В.П., Кранга Л.С.

за участю: секретаря - Пундор А.О.

прокурора - Мельникова Д.О.

обвинуваченої - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську кримінальне провадження № 12014130490000019 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_1

на вирок Міловського районного суду Луганської області від 19 березня 2014 року, яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Чортково Ростовської області Російської Федерації, громадянка України, яка має вищу освіту, головний бухгалтер КП "Міловський РБК Луганської області", не одружена, раніше не судима, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, -

визнана винною та засуджена за ч. 1 ст. 382 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнена від відбування покарання, якщо вона протягом одного року не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки. Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_1 періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання - залишений без змін.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 обвинувачується в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили.

Злочин вчинено за наступних обставин:

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 24 грудня 2009 року ОСОБА_1 було зобов'язано повернути ОСОБА_2 кондиціонер, 12 дубових столів, 30 стільців на металевій основі, кухонний гарнітур, барну стійку, 3 високих стільці під стійку, 2 комплекти виставкової полиці, бак для води з нержавіючої сталі, стіл роздільний з нержавіючої сталі, а також стягнуті гроші у сумі 108513,90 гривень матеріальної шкоди. Рішення набрало законної сили 05 січня 2010 року.

06.01.2010 відділом державної виконавчої служби Міловського районного управління юстиції Луганської області на підставі виконавчого листа №2-20 виданого 27.04.2010 року. Біловодським районним судом винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про добровільне повернення майна та сплати матеріальної шкоди на суму 108513,90 грн. ОСОБА_1 15.05.2013 у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.01.2010 відділом державної виконавчої служби Міловського районного управління юстиції Луганської області винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 15.05.2013, в якій вказано, що утримання необхідно проводити у розмірі 20% з заробітної плати, що належить ОСОБА_1

21.05.2013 ОСОБА_1, яка на той час перебувала на посаді головного бухгалтера комунального підприємства "Міловський районний будинок культури Луганської області", отримала постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника. Після чого ОСОБА_1, будучи особою, на яку покладено обов'язок виконання судового рішення стосовно стягнення з неї на користь ОСОБА_2 грошових коштів та меблів, достовірно знаючи про необхідність його виконання та маючи реальну можливість виконання, будучи раніше попередженою про кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення, діючи умисно, з метою невиконання рішення Біловодського районного суду, не передала бухгалтеру комунального підприємства "Міловський районний будинок культури Луганської області" постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 15.05.2013року для проведення подальших відрахувань з заробітної плати. Внаслідок чого рішення Біловодського районного суду залишилося не виконаним.

На вирок суду подана апеляційна скарга обвинуваченою ОСОБА_1, в якій просить скасувати вирок Міловського районного суду від 19.03.2014 року, а саму справу закрити. Вважає, що в її діях відсутній склад злочину. Вказує, що виконавчий лист було направлено їй як фізичній особі, за місцем роботи виконавчий лист не направлявся, чому їй не відомо і це у судовому засіданні не досліджувалось. Звинувачення ставилось тільки на тому, що вона під диктовку посадової особи державної виконавчої служби на супровідному листу поставила підпис як посадова особа підприємства, куди повинно було направити копію постанови про звернення стягнення на заробітну плату. Сам виконавчий лист так і не було направлено за її місцем роботи. Вона вважала і вважає, що ця постанова була адресована їй, як фізичній особі для відома про дії посадових осіб державної виконавчої служби. ОСОБА_2, якому вона повинна повернути борг, кошти вона перерахувала через пошту, однак той їх не приймає і вони так і знаходяться не витребуваними. Про повернення меблів вона також зверталась до виконавців, щоб вони були при передачі цих речей, однак останні не звертають на це увагу.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачену ОСОБА_1, яка підтримала апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти апеляції та просив вирок суду залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченої, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи і зроблено обґрунтований висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на сукупності зібраних доказів та підтверджується:

- показаннями обвинуваченої ОСОБА_1, яка винною себе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України не визнала та пояснила, що 26 червня 2007 року вона придбала у ОСОБА_2 нежитловий будинок. Для придбання цієї будівлі вона взяла грошову позику в різних банках. Вона вважала, що у вартість приміщення також входили меблі, які там знаходились. Однак, згідно рішення Біловодського районного суду від 27.04.2010 року вона повинна була повернути ОСОБА_2 кондиціонер, 12 дубових столів, 30 стільців на металевій основі, кухонний гарнітур, барну стійку, 3 високих стільця під стійку, комплект виставкової полиці, бак для води з нержавіючої сталі, стіл роздільний з нержавіючої сталі, а також виплатити на користь ОСОБА_2. матеріальну шкоду у розмірі 108513,90 гривень. Рішення суду набрало законної сили про що вона знала. 03.06.2010 року у відділі ВДВС Міловського РУЮ Луганської області їй було вручено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Біловодського районного суду Луганської області від 27.04.2010 року. У вказаній постанові вона добровільно повинна була виплатити заборгованість у термін до 08.06.2010 року. Заборгованість вона не змогла погасити у зв'язку з тим, що у неї була заборгованість перед банками, податковою інспекцією. 25.05.2013 року у ВДВС Міловського РУЮ їй було вручено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 15.05.2013 року з виконання виконавчого листа Біловодського районного суду Луганської області від 27.04.2010 року. Окрім того її попередили про адміністративну відповідальність за невиконання вказаного рішення. Отримавши вказану постанову вона поставила під нею свій підпис як фізична особа і не віддала для виконання, оскільки вважала, що воно вручено їй особисто. Не виплачувала заборгованість у зв'язку з тим, що у неї на виконанні було декілька кредитів, виплату яких вона вважала першочерговою. Речі вказані у рішенні Біловодського суду і у виконавчому провадженні вона не могла передати ОСОБА_2 бо він не йшов з нею на контакт. При оформленні договору купівлі-продажу спірної будівлі вона домовилася з новими власниками, що вони залишать на зберігання речі, які їй належить передати ОСОБА_2. Будь-яких дій направлених на виконання рішення Біловодського району, як відстрочка або розстрочення виконання вона не робила. 29.01.2014 року Постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника надійшла до КП "Міловський РБК» для виконання але грошові перекази повернулися, ОСОБА_2 їх не отримав;

- показаннями свідка ОСОБА_2, який пояснив, що 26 червня 2007 року він продав ОСОБА_1 приміщення кафе. Після продажу в приміщенні залишились належні йому речі, які він ОСОБА_1 не продавав. ОСОБА_1 своєчасно повністю не розрахувалась, заборгувавши йому 75 000 гривень, окрім того не повернула належні йому речі, у зв'язку з чим він змушений був звернутися у суд з позовом до неї про стягнення боргу, і витребування незаконно утримуваного нею майна. Рішенням Біловодського районного суду від 24 грудня 2009 року його позовні вимоги були задоволені. У встановлений строк рішення суду набрало законної сили, однак у добровільному порядку ОСОБА_1 не виконувалось, тому він надав виконавчий лист до ВДВС Міловського РУЮ для примусового виконання даного рішення суду і держвиконавцем відділу постановою від 01.06.2010 року за його заявою було відкрито виконавче провадження. Однак навіть після цього боржниця ОСОБА_1 жодних заходів для погашення боргу не вживала, не віддала навіть належних йому речей, що знаходились у приміщенні. Він декілька разів за викликом державного виконавця приїздив до смт. Мілове, але ОСОБА_1 не з'являлася;

- показаннями свідка ОСОБА_5 по те, що він працює начальником ВДВС Міловського РУЮ з 2012 року, на виконанні ДВС Міловського РУЮ знаходиться виконавчий лист Біловодського районного суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. матеріальної шкоди. Головним державним виконавцем ОСОБА_6 було підготовлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 15.05.2013 року. Цю постанову в його присутності було вручено під розпис ОСОБА_1 та ним особисто останню попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду. У 2014 році з'ясувалося, що постанова ОСОБА_1 не виконується. Після цього було підготовлено та направлено до Міловського РВ УМВС подання про відкриття кримінального провадження за невиконання ОСОБА_1 судового рішення;

- показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що у серпні 2012 року, вона отримала виконавче провадження за виконавчим листом Біловодського районного суду Луганської області від 27.04.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди. Оскільки боржниця ОСОБА_1 працює головним бухгалтером КП"Міловський районний будинок культури Луганської області", нею було підготовлено постанову від 15.05.2013 року про звернення стягнення на заробітну плату боржника, яку 21.05.2013 року ОСОБА_1 отримала під особистий підпис в приміщенні ДВС Міловського РУЮ Луганської області в присутності неї, начальника відділу ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Під час вручення постанови ОСОБА_1 було роз'яснено порядок виконання постанови та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду. Постанову ОСОБА_1 була зобов'язана надати директору КП "Міловський районний будинок культури Луганської області" на резолюцію для її подальшого виконання. Після цього протягом 6 місяців Міловським районним будинком культури звіти про здійснені відрахування та виплати із заробітної плати ОСОБА_1 до ВДВС не надавалися. На запит від 16.01.2014 року було надано відповідь, що постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 15.05.2013 року головним бухгалтером ОСОБА_1 директорові ОСОБА_8 не була пред'явлена, не було повідомлено бухгалтера, відповідального за нарахування заробітної плати, про наявність такої постанови. Після чого, 17.01.2014 року було складено відповідний акт про невиконання постанови і в подальшому було підготовлено подання до Міловського РВ ГУМВС для прийняття рішення стосовно невиконання ОСОБА_1 судового рішення;

- аналогічними показаннями свідка ОСОБА_7;

- показаннями свідка ОСОБА_8, яка пояснила, що вона працює на посаді директора КП "Міловський РБК Луганської області". ОСОБА_1 працює на посаді головного бухгалтера. Взаємомовідносини між нею та ОСОБА_1 складні, оскільки остання не користується авторитетом серед колег, завдання, покладені на неї виконує невчасно та не в повному обсязі. Про те, що відносно ОСОБА_1 існує виконавче провадження, за яким з її заробітної плати повинні утримуватися кошти, вона дізналася тільки з листа ВДВС. ОСОБА_1 постанову ВДВС про звернення стягнення на її заробітну плату не надавала;

- показаннями свідка ОСОБА_9, який пояснив, що приблизно в кінці травня 2013 року на робочий телефон зателефонувала співробітник ВДВС Міловського РУЮ ОСОБА_7, яка запропонувала забрати документи на виконання, які саме вона не уточнила. Він передав розмову ОСОБА_1 і та відразу кудись вийшла. Він здогадався, що виконавчий документ стосувався ОСОБА_1, яка повернувшись сказала, що ця справа не стосується Міловського РБК, а її особиста справа.

Вказані докази зібрані у встановленому порядку, досліджені в судовому засіданні, правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку, є належними, допустимими, достатніми та узгоджуються між собою.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що вказані докази у своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_1 про відсутність в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, а також її версії про те, що вона не могла виконати рішення суду через відсутність у неї контакту зі стягувачем ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовуються показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які стверджували, що саме обвинувачена не з'являлася за викликами державних виконавців для виконання рішення суду.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 382 КК України - умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили вірна, оскільки така юридична оцінка відповідає обставинам, встановленим по справі.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції повно, об'єктивно і всебічно враховані всі обставини справи, вирок суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Вирок Міловського районного суду Луганської області від 19 березня 2014 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий -

Судді: