Головуючий суду 1 інстанції - Жогіна Л.О.

Доповідач - Туренко С.І.

Справа № 406/1189/14

Провадження № 22ц/782/1624/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року м. Луганськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Туренка С.І.,

суддів - Авалян Н.М., Максюта І.О.,

при секретарі - Арутюнян Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області у м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 26 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на будинок, -

в с т а н о в и л а:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить йому на праві приватної власності. У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернулась до позивача із проханням про тимчасове проживання у вказаному житловому будинку, на що він погодився. У жовтні 2013 року позивач прийняв рішення проживати саме у вищевказаному будинку, про що повідомив ОСОБА_3, проте остання відмовилась звільнити будинок. Підставами своїх дій відповідач вважає те, що вона здійснила на її користь оплату за цей будинок, проте це не відповідає дійсності, тому позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідачка ОСОБА_3, звернулась до суду із зустрічним позовом в обґрунтування якого посилається на те, що з лютого 2013 року стала проживати у спірному будинку і перевезла до нього усі свої речі, а 25 червня 2013 року між нею та ОСОБА_2 у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу вищевказаного жилого будинку, в якому вони обумовили усі умови, що є істотними для договорів такого виду, а саме: предмет договору, його ціну та момент переходу права власності на будинок від продавця до покупця, і засвідчили дійсність договору своїми особистими підписами, і в той же день вона здійснила з ОСОБА_2 повний розрахунок за придбаний будинок в обумовленій між ними сумі, про що останній надав їй розписку. На підставі чого позивачка по зустрічному позову вважає, що обидві сторони договору його фактично виконали, а нотаріальне посвідчення договору не відбулося з вини відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2, який відмовлявся від цього із різних неповажних причин. Просила визнати таким, що відбувся 25 червня 2013 року, договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, між ОСОБА_2, як продавцем, та ОСОБА_3, як покупцем, та визнати за нею право власності на вищевказаний будинок.

Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 26 лютого 2014 року зустрічний позов було задоволено в повному обсязі та прийнято від ОСОБА_2 відмову від позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 26 лютого 2014 року, в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове яким відмовити у позовних вимогах ОСОБА_3 в повному обсязі посилаючись на неповне з'ясування судом обставин по справі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно з вимогами ст.303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

З огляду на положення наведеної норми права оскаржуване рішення підлягає перегляду в частині зустрічних позовних вимог щодо: визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на будинок.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судова колегія вважає, що у даному випадку судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримані не були.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник з приводу об'єкту нерухомого майна у вигляді житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.08.2013 року (а.с.24) житловий будинок АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_2.

25 червня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу вищевказаного будинку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції послався на положення ч.2 ст. 220 та ст. 655 ЦК України вважаючи, що відбулося фактичне виконання умов договору купівлі-продажу між сторонами.

Однак до такого висновку суд прийшов передчасно з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Отже як вбачається з матеріалів справи, то право власності на спірний житловий будинок ОСОБА_2, згідно закону набув лише 29.08.2013 року, і на момент підписання письмового договору купівлі-продажу 25 червня 2013 року взагалі не міг його відчужувати у встановленому законом порядку.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини, судова колегія вважає, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на будинок не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 209, 303,307,309, 313, 314,316 ЦПК України судова колегія ,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 26 лютого 2014 року змінити, скасувавши його в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на будинок.

Ухвалити в цій частині нове рішення яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на будинок відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: