262/2720/14-ц

2/262/987/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2014 року Пролетарський районний суд міста Донецька в складі:

головуючої судді Ульяніч І.В.

при секретарі Михайловській Р.О.,

за участю представника позивача Лізенко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2 "про стягнення заборгованості", -

В С Т А Н О В И В:

28.02.2014 року позивач звернувся до Пролетарського районного суду м. Донецька з вказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 08.11.2005 року між відповідачем ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений кредитний договір № DNH4KP82350052, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 1 661,40 грн. зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 11.02.2014 року заборгованість за кредитом складає 1 419,03 грн., за відсотками - 8 068,04 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 17209,54 грн., а разом 26 696,61 грн., від цієї суми віднімається сума у розмірі 5734,23 грн., яку було стягнуто з відповідача судовим наказом від 07.11.2008 року, таким чином сума заборгованості складає 20962,38 грн., а також штрафи відповідно до умов договору: фіксована частина - 500,00 грн. та процентна складова - 1 048,12 грн. Отже заборгованість відповідача складає 22510,50 грн. З цих підстав Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 22 510,50 грн., а також суму судового збору у розмірі 243,60 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, так як на теперішній час строк позовної давності сплив.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та дослідивши матеріали справи, вважає позов необґрунтованим та таким який не підлягає задоволенню з наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, які регулюються Цивільним Кодексом України.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору № DNH4KP82350052 від 08.11.2005 року, укладеного між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2, позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 1 661,40 грн. зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.11.2006 року, на споживчі цілі для придбання техніки (а.с.6-10).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак відповідач ОСОБА_2 не виконував належним чином зобов'язання щодо своєчасної та у повному обсязі сплати усіх платежів за кредитним договором.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Повністю повернути кредитні кошти позичальник зобов'язався у термін до 08.11.2006 року (включно), проте вказане зобов'язання позичальник не виконав.

Статями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно ст. 267 ЦК України - позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з п. 5.5 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною кредитного договору № DNH4KP82350052 від 08.11.2005 року, та діяли на час отримання кредиту, строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів складає 5 (п'ять) років. Однак, підпис відповідача про ознайомлення з цими Умовами та надання своєї згоди на це відсутній (а.с.10).

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно наданої представником позивача виписки з особового рахунку відповідача, вбачається, що останній платіж за зазначеним договором був проведений відповідачем 02.02.2006 року (а.с.54-60).

Оскільки кредитним договором від 08.11.2005 року № DNH4KP82350052 встановлено кінцевий термін повернення споживчого кредиту 08.11.2006 року, то саме з цієї дати почав перебіг строк позовної давності. Позов про стягнення заборгованості за цим договором подано до суду ПАТ КБ "ПриватБанк" лише 28.02.2014 року, тобто поза межами строку, встановленими за домовленістю сторін.

Згідно з положеннями п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Як розтлумачив Конституційний Суд України у своєму рішенні № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія положення ст. 11 Закон України "Про захист прав споживачів" поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" позовна давність за позовами про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ним пропущено з поважних причин строк для звернення до суду з позовом, а відповідач в судовому засіданні просив застосувати строк позовної давності, про що також подав відповідну заяву.

За таких обставин, ураховуючи те, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено договір споживчого кредиту, суд приходить до висновку про необхідність відмовити ПАТ КБ "ПриватБанк" у задоволенні позову у зв'язку з пропуском ним строку позовної давності.

З огляду на вищенаведене, керуючись статтями 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2 "про стягнення заборгованості"- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька. Апеляційна скарга на рішення суду подається у письмовій формі протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.В. Ульяніч

10.06.2014 року

10.06.2014 року