КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" травня 2014 р. Справа№ 910/1567/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів: Агрикової О.В.
Жук Г.А.
при секретарі судового засідання Степанці О.В.,
від позивача - Хитрова Л.В., від відповідача - не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу
приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»
на рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року
у справі №910/1567/14 (суддя Картавцева Ю.В.)
за позовом приватного акціонерного товариства
«Страхова компанія «Інгосстрах», м. Дніпропетровськ,
до приватного акціонерного товариства
«Український страховий дім», м. Київ,
про стягнення 34346,37 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2014 року ПАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ПАТ «Український страховий дім» (далі - відповідач) про стягнення 34346,37 грн. виплаченого страхового відшкодування. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач в силу вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України зобов'язаний відшкодувати йому 34346,37 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування.
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року у справі №910/1567/14 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ПАТ «Український страховий дім» на користь ПАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» 34346,37 грн. шкоди, 1827,00 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 34346,37 грн. виплаченого страхового відшкодування.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «Український страховий дім» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року у справі №910/1567/14 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на рецензію №02/03/14 від 03.03.2014 року на звіт №13-80 від 20.07.2013 року автотоварознавчого дослідження, складений оцінювачем ОСОБА_3, згідно якої вказаний звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний, а тому, на думку відповідача, цей звіт не є належним доказом у справі.
Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року у справі №910/1567/14 апеляційну скаргу ПАТ «Український страховий дім» на рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року у справі №910/1567/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 28.05.2014 року.
В судовому засіданні 28.05.2014 року представник позивача заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, просила спірне судове рішення залишити без змін. Представники відповідача в судове засідання 28.05.2014 року не з'явились, відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
27.05.2014 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого відповідач посилався на зайнятість представників відповідача в інших судових засіданнях. Колегія суддів розглянула вказане клопотання в судовому засіданні 28.05.2014 року та дійшла до висновку про його відхилення з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є, нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників процесу.
Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку нез'явлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суд вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, відкладає розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується судом.
Якщо суд вважає, що є можливість всебічного розгляду справи з винесенням законного і обґрунтованого рішення і неявка сторони, яка не використала свого процесуального права, передбаченого ст. 22 ГПК України, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, то необхідність у відкладенні розгляду справи відсутня. Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів враховує повноту наявних у матеріалах справи документів для прийняття рішення та необґрунтованість належним чином причин нез'явлення представника відповідача у судове засідання
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1-3 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Отже, з 28.04.2014 року (дата прийняття апеляційної скарги до провадження) по 28.05.2014 року (дата судового засідання) відповідач мав достатньо часу для надання іншій особі права представництва юридичної особи відповідача у господарському суді.
Таким чином, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні своїх представників, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відсутності представників відповідача.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 13.06.2007 року між ЗАТ «СК «Інгоссстрах» (найменування змінено на ПАТ «СК «Інгосстрах», страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту №КТС0АК00080015 від 13.06.2007 року (далі - договір, а.с. 18-20), предметом страхування за яким виступають майнові інтереси ОСОБА_4, пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», р.н. НОМЕР_1, від страхових ризиків.
Згідно з довідкою ВДАІ Слов'янського МВ УМВС №885 від 17.04.2013 року (а.с. 13-14), 07.06.2013 року об 11 год. 15 хв. у м. Слов'янськ Донецької області по вул. Современная, 19 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), а саме: зіткнення автомобіля «Mitsubishi Lancer», р.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, та автомобіля «ВАЗ 2109», р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5
Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi Lancer», р.н. НОМЕР_1, згідно зі звітом №13-80 автотоварознавчого дослідження від 20.07.2013 року, складеним оцінювачем ОСОБА_3 (а.с. 48-59), становить 35802,71 грн.
Позивач на підставі страхового акту №И-2240 від 17.07.2013 року та страхового акту №И-2730 від 21.08.2013 року (а.с. 24-27) виплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 34856,37 грн., що підтверджується меморіальним валютним ордером №45 від 26.07.2013 року на суму 2497,97 дол. США (19966,27 грн.) та меморіальними ордерами №DО726RH94Y від 26.07.2013 року на суму 4759,48 грн. та №DO822R5YRZ від 22.08.2013 року на суму 10130,62 грн. (а.с. 28-31).
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи в межах суми 34856,37 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03.07.2013 року визнано ОСОБА_5, який керував автомобілем «ВАЗ 2109», р.н. НОМЕР_2, винним у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 15-16).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ 2109», р.н. НОМЕР_2, була застрахована у ПАТ «Український страховий Дім» згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АВ/9390058, а.с. 173).
Отже, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», р.н. НОМЕР_1, в межах, передбачених полісом №АВ/9390058, а до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором №КТС0АК00080015 від 13.06.2007 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_5 як особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно полісу №АВ/9390058 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.
Відтак, оскільки відповідач є особою, на яку полісом №АВ/9390058 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації ОСОБА_5 автомобіля «ВАЗ 2109», р.н. НОМЕР_2, на час ДТП, вина останнього доведена та розмір відшкодування позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, то позовні вимоги в сумі 34346,37 грн. (34856,37 грн. сума виплаченого страхового відшкодування - 510,00 грн. франшиза за полісом №АВ/9390058 = 34346,37 грн.) є законним та обґрунтованими.
Доводи відповідача про те, що звіт №13-80 від 20.07.2013 року автотоварознавчого дослідження не є належним доказом у справі з посиланням на рецензію 02/03/14 від 03.03.2014 року (а.с. 174-177), згідно якої вказаний звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний, колегією суддів відхиляються, оскільки проведення рецензування наслідків оцінки вартості матеріальної шкоди, заданої власнику КТЗ, в розумінні Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не тягне за собою наслідків визнання судом такої оцінки неналежним доказом у справі.
При цьому, колегія суддів враховує наявність в матеріалах справи кваліфікаційного свідоцтва оцінювача ОСОБА_3 НОМЕР_3 від 15.04.2006 року, сертифіката суб'єкта оціночної діяльності №10096/10 від 09.11.2010 року, виданого ОСОБА_3, свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_3 в Державному реєстрі оцінювачів №4660 від 06.06.2006 року (а.с. 81-82), що свідчить про складання звіту №13-80 від 20.07.2013 року автотоварознавчого дослідження кваліфікаційним оцінювачем.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» на рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року у справі №910/1567/14 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2014 року у справі №910/1567/14 залишити без змін.
3. Справу №910/1567/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя С.Г. Рудченко
Судді О.В. Агрикова
Г.А. Жук