КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" травня 2014 р. Справа№ 910/3044/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів: Агрикової О.В.
Жук Г.А.
при секретарі судового засідання Степанці О.В.,
від позивача - Потапчук Я.В., від відповідача - Стрілко О.В.,
від третьої особи 1 - ОСОБА_4, від третьої особи 2 - не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу
публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»
на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2014 року
у справі №910/3044/14 (суддя Куркотова Є.Б.)
за позовом публічного акціонерного товариства
«Райффайзен Банк Аваль», м. Київ,
до приватного акціонерного товариства
«Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1) ОСОБА_6, м. Київ,
2) акціонерне страхове товариство «Вексель», м. Київ,
про стягнення 693000,00 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - відповідач) про стягнення 693000,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №РК 087/00/00000059 від 16.04.2009 року, внаслідок настання страхової події - викрадення автомобілю Lexus LX 470, р.н. НОМЕР_1, не виплачено страхове відшкодування ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» як вигодонабувачу застрахованого автомобіля Lexus LX 470, р.н. НОМЕР_1 (страхувальник - ОСОБА_6).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2014 року порушено провадження у справі №910/3044/14; до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено ОСОБА_6 (далі - третя особа 1) та акціонерне страхове товариство «Вексель» (далі - третя особа 2).
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.04.2014 року у справі №910/3044/14 в позові відмовлено повністю. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що відповідач правомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування на користь позивача у зв'язку із нікчемністю договору страхування №РК 087/000/00000059 від 16.04.2009 року.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2014 року у справі №910/3044/14 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на ті ж обставини, що і в позовній заяві.
У своєму відзиві, поданому суду 14.05.2014 року та долученому до матеріалів справи, відповідач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін. Так, відповідач стверджує про наявність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з неповідомлення ОСОБА_6 під час укладання договору страхування №РК 087/00/00000059 від 16.04.2009 року про дію договору страхування №202-4255/08 від 03.07.2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та АСТ «Вексель», предметом страхування якого також виступав автомобіль Lexus LX 470, р.н. НОМЕР_1, що є порушенням умов п. 21.2.3 договору.
У своєму відзиві, поданому суду 28.05.2014 року та долученому до матеріалів справи, третя особа 1 просить суд апеляційну скаргу позивача задовольнити повністю. Зокрема, третя особа 1 стверджує, що про нечинність договору страхування №202-4255/08 від 03.07.2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та АСТ «Вексель», на момент укладання договору страхування №РК 087/00/00000059 від 16.04.2009 року, у зв'язку з несплатою ОСОБА_6 чергового страхового платежу за договором страхування №202-4255/08 від 03.07.2008 року.
Третя особа 2 не скористалася своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надала суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року у справі №910/3044/14 апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2014 року у справі №910/3044/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 28.05.2014 року.
В судовому засіданні 28.05.2014 року представники позивача та третьої особи 1 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні 28.05.2014 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві, просив спірне рішення суду залишити в силі. В судове засідання 28.05.2014 року представники третьої особи 2 не з'явились, третя особа 2 про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення. Приймаючи до уваги обізнаність третьої особи 2 про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третьої особи 2.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 16.04.2009 року між ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (страховик, відповідач) та ОСОБА_6 (страхувальник, третя особа 1) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №РК 087/00/00000059 (а.с. 23-24), за яким відповідачем застраховані майнові інтереси останньої, що не суперечать чинному законодавству України, які пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, автомобілем Lexus LX 470, р.н. НОМЕР_1, на випадок настання подій, перелік яких наведено у договорі.
Вигодонабувач - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (п. 5 договору).
Серед страхових ризиків за договором зазначено, зокрема, викрадення (п. 8 договору), яким є незаконне заволодіння транспортним засобом та/або його додатковим обладнанням з будь-якою метою.
Згідно п. 20 цього договору він набирає чинності з 00 години 00 хвилин 17.04.2009 року та діє до 24 години 00 хвилин 16.04.2010 року.
Страхова сума за договором становить 77000,00 грн. (п. 13.2 договору), безумовна франшиза на випадок викрадення - 10% (п. 12).
16.08.2009 року по вул. Коперника, буд. 17, у місті Києві автомобіль Lexus LX 470, р.н. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_6. був викрадений.
23.08.2009 року слідчим Шевченківського РУГУ МВС України в міста Києві на підставі заяви ОСОБА_6 щодо факту викрадення автомобілю було винесено постанову про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України (а.с. 42).
18.08.2009 року ОСОБА_6 було подано відповідачу заяву-повідомлення про викрадення застрахованого автомобіля (а.с. 43).
01.09.2009 року ОСОБА_6 подала відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування (а.с. 147), в якій просила страхове відшкодування здійснити на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», який є вигодонабувачем на підставі кредитного договору №2203498773 від 03.07.2008 року (а.с. 46-51), укладеного між позивачем і ОСОБА_6, за яким автомобіль Lexus LX 470, р.н. НОМЕР_1, переданий у заставу банку.
Відповідач листом №5330 від 25.12.2009 року (а.с. 21-22) відмовив ОСОБА_6 у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п. 21.2.3 договору. Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування стало те, що на переконання відповідача, на момент укладання договору страхування №РК 087/00/00000059 від 16.04.2009 року діяв договір страхування №202-4255/08 від 03.07.2008 року, укладений між ОСОБА_6 та АСТ «Вексель», предметом страхування якого також виступав автомобіль Lexus LX 470, р.н. НОМЕР_1, про що третьою особою 1 в порушення умов п. 21.2.3 договору не було повідомлено відповідача.
Вказані обставини і стали підставою подання до суду позову у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.
Частиною 2 ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» встановлено, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Пунктом 21.2.3 договору передбачений обов'язок страхувальника при укладанні договору страхування надати інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику. Істотною є інформація для оцінки страхового ризику, зокрема, страхування транспортного засобу в іншій страховій компанії.
Відповідно до п. 24.1.7 договору підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування (страхової виплати) відповідача є невиконання чи неналежне виконання страхувальником обов'язків, покладених на нього цим договором.
Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, умовами договору №РК 087/00/00000059 від 16.04.2009 року сторони погодили, що ненадання страхувальником повної інформації про об'єкт страхування, яка має істотне значення для оцінки страхового ризику (зокрема інформації про страхування транспортного засобу в іншій страховій компанії), є підставою для відмови відповідачем у виплаті страхового відшкодування.
Матеріали справи містять копію договору страхування №202-4255/08 від 03.07.2008 року (а.с. 109-110), укладений між ОСОБА_6 та АСТ «Вексель», предметом страхування якого є автомобіль Lexus LX 470, р.н. НОМЕР_1.
Загальний строк дії договору встановлений з 00 год. 00 хв. 04.07.2008 року по 24 год. 00 хв. 03.07.2009 року (п. 3.15 договору №202-4255/08).
Тобто, договір №РК 087/00/00000059 укладено під час дії договору №202-4255/08, а саме 16.04.2009 року.
Відповідно до п. 12.2.3 договору №202-4255/08 якщо чергова частина страхового платежу не була сплачена або була сплачена не в повному обсязі, відновлення дії договору відбувається з 00 годин наступної доби, наступної за днем надходження страхового платежу (його частини) на рахунок страховика за умови пред'явлення транспортного засобу для огляду страховику. Жоден з випадків, що стався в період, коли договір не діяв, не розглядається як страховий і страхове відшкодування по ньому не виплачується.
Згідно п. 3 абз. 1 ст. 28 Закону України «Про страхування» договір страхування припиняється у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не встановлено умовами договору.
В обґрунтування своїх вимог позивач, зокрема, стверджував, що договір страхування транспортних засобів №202-4255/08, укладений між третьою особою 1 та АСТ «Вексель», на час укладання третьою особою 1 договору страхування №РК 087/00/00000059 з відповідачем припинив свою дію відповідно до п. 12.2.3, оскільки ОСОБА_6 сплатила лише першу та другу частину страхового платежу.
Однак, колегія суддів, в підтвердження висновків суду першої інстанції, зазначає, що згідно п. 12.2.3 договору №202-4255/08 АСТ «Вексель» звільняється від обов'язку його виконання в частині виплати страхового відшкодування, а страховий захист не поширюється на транспортний засіб в період прострочення сплати страхувальником чергового страхового платежу, проте юридична дія договору продовжується на строк, на який його було укладено, тобто до 03.07.2009 року, та до моменту його розірвання/ припинення у встановленому законом порядку.
При цьому, відновлення дії договору у разі надходження страхового платежу можливе протягом строку дії договору, тобто до 03.07.2009 року, а тому на момент укладання ОСОБА_6 з відповідачем договору страхування №РК 087/00/00000059 відновлення дії договору та страхового покриття за договором страхування №202-4255/08 у разі сплати чергового страхового платежу було можливим у зв'язку з чинністю самого договору до 03.07.2009 року.
Також, відповідно до п. 12.1.1 договору страхування №202-4255/08, якщо транспортний засіб придбаний у кредит та переданий у заставу банку, що є вигодонабувачем згідно умов цього договору, то внесення змін та доповнень, а також дострокове припинення дії договору можливе лише за письмовою згодою банку, що є вигодонабувачем згідно умов цього договору. Тобто, припинення дії договору №202-4255/08 можливе лише за письмовою згодою банку, який є вигодо набувачем за договором страхування.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про надання позивачем згоди на дострокове припинення договору №202-4255/08 з підстав несплати третьою особою 1 чергового страхового платежу.
Колегія суддів вважає, що при укладанні договору №РК 087/000/00000059 між відповідачем та ОСОБА_6, остання в порушення умов п. 21.2.3 договору та ст. 989 ЦК України не повідомила відповідача про дію на момент укладання цього договору іншого договору страхування №202-4255/08, що був укладений між ОСОБА_6 та АСТ «Вексель».
Окрім цього, згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Преюдиціальне значення мають факти, які потребували доведення в цій справі, та які були встановлені при вирішення спору.
Матеріали справи містять рішення апеляційного суду міста Києва від 22.12.2011 року у справі №22-2690/10233/2011, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 14.09.2012 року, за позовом ОСОБА_6 до АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування за договором №РК 087/00/00000059 від 16.04.2009 року (а.с. 102-105 та а.с. 99-101 відповідно).
Зазначеним рішенням був встановлений факт того, що при укладенні договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №РК 087/00/00000059 між АТ «Українська пожежно-страхова компанія» та позивачкою (ОСОБА_6) діяв договір страхування №202-4255/08, укладений між позивачкою та АСТ «Вексель», що дає підстави вважати договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №РК 087/00/00000059 між АТ «Українська пожежно-страхова компанія» і позивачкою нікчемним та відсутність між позивачкою та АТ «Українська пожежно-страхова компанія» договірних правовідносин.
Відтак, рішенням суду було встановлено нікчемність договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №РК 087/00/00000059 від 16.04.2009 року, що є обов'язковим для господарського суду під час розгляду спору у даній справі. При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, встановлення рішенні апеляційного суду факту нікчемності договору не є оціночним судженням суду при розгляді справи або мотивацією вказаного рішення суду.
У відповідності до положень ст. 989 ЦК України страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.
Згідно ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 визнання нікчемного правочину недійсним у судовому порядку не вимагається.
Отже, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено нікчемність договору страхування №РК 087/000/00000059 від 16.04.2009 року.
Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
За таких обставин, колегія суддів вважає правомірною відмову ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у виплаті страхового відшкодування в сумі 693000,00 грн. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у зв'язку з нікчемністю договору страхування №РК 087/000/00000059 від 16.04.2009 року, а висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову - законним та обґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2014 року у справі №910/3044/14.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2014 року у справі №910/3044/14 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2014 року у справі №910/3044/14 залишити без змін.
3. Справу №910/3044/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя С.Г. Рудченко
Судді О.В. Агрикова
Г.А. Жук