Справа № 2 - 2403/2008

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 березня 2008 року

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого     Магдича О. Г.

при секретарі     Дрозд Т. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду,  в м.  Тернополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,  посилаючись на те,  що причиною розпаду їхньої сім'ї стало повне непорозуміння,  різні характери та погляди на сімейне життя,  втрачено почуття поваги та любові,  сімейних стосунків не підтримують,  спільного господарства не ведуть і їх шлюб носить формальний характер,  а тому збереження шлюбу є неможливим.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з мотивів,  викладених у позовній заяві та пояснила,  що подальше спільне подружнє життя і збереження шлюбу неможливе.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав та не заперечує проти розірвання шлюбу.

Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши та оцінивши докази у справі,  суд встановив наступне:

Сторони по справі уклали шлюб 02 жовтня 1981 року,  про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу від 02.10.1981 року НОМЕР_1,  виданого бюро запису актів громадянського стану м.  Усть - Ілімська Іркутської області.

Від даного шлюбу сторони мають одну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1.,  про що свідчить свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 18 серпня 2006 року,  виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області.

У судовому засіданні встановлено,  що сім'я розпалася,  сторони подружніх стосунків не підтримують,  від даного шлюбу мають одну неповнолітню дитину,  припинення,  спільне подружнє життя та збереження шлюбу неможливе.

За таких обставин суд приходить до висновку,  що подальше спільне життя подружжя неможливе і збереження сім'ї суперечить їх інтересам,  а тому позов слід задовольнити,  а шлюб між ними розірвати.

Крім цього,  суд вважає,  що витрати по сплаті державного мита при одержані свідоцтва про розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану слід покласти на позивача,  а відповідача звільнити від сплати державного мита.

На підставі наведеного та керуючись  ст.   ст.  10,  60, 110,  212,  213,  214,  215 ЦПК України,   ст.  ст.  110, 112 Сімейного кодексу України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

 Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2,  зареєстрований 02 жовтня 1981 року,  бюро запису актів громадянського стану м.  Усть - Ілімська Іркутської області,  про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу,  зроблено відповідний актовий запис за № 100.

При одержанні свідоцтва про розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану стягнути державне мито в розмірі одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян з позивача ОСОБА_1,  звільнивши від сплати державного мита відповідача ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги,  якщо у встановлені для їх подання строки їх не було подано,  а у разі подання апеляційної скарги,  якщо його не скасовано - після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення,  а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.